Name: Моксимак у таблетках по 400 мг, 5 шт.
Brand: Маклеодс Індія
SKU: 5289.1310
Price: 134.67 UAH
Availability: InStock

Виробник

Форма випуску

Кусум Фарм Україна Суми

Атовакс таблетки по 400 мг, 5 шт.

Атовакс табл. п/о 400мг №5

Є в наявності

моксифлоксацин

Фармекс Груп, Україна

Моксифлоксацин-Фармекс таблетки по 400 мг, 5 шт.

Моксифлоксацин-Фармекс табл. п/о 400мг №5

Київмедпрепарат Україна

Моксифлоксацин таблетки по 400 мг, 5 шт.

Моксифлоксацин табл. п/о 400мг №5

Белко Фарма Індія

Моксин таблетки по 400 мг, 5 шт.

Моксин табл. 400мг №5

КРКА Словенія

Мофлакса таблетки по 400 мг, 5 шт.

Мофлакса табл. 400мг №5

Технолог Україна

Моксифлоксацин у таблетках по 400 мг, 10 шт.

Мофлакса у таблетках по 400 мг, 7 шт.

Байєр Німеччина

Авелокс таблетки по 400 мг, 5 шт.

Авелокс табл. п/о 400мг №5

Повні аналоги

Мофлакса розчин для інфузій по 400 мг/250 мл, 1 шт.

Мофлакса р-н д/інф. 400мг фл. 250мл №1

Авелокс розчин для інфузій по 400 мг/250 мл, 1 шт.

Авелокс р-н д/інф. 400мг фл. 250мл  №1

Аналоги в інших формах випуску

Інфузія Київ

Моксифлокс розчин для інфузій по 400 мг, 250 мл

Моксифлокс р-н д/інф. 400мг фл. 250мл №1

Моксифлокс

Моксифлоксацин таблетки по 400 мг, 7 шт.

Моксифлоксацин 400мг №7

Моксифлоксацин

Уорлд Медицин Ілач Сан. Ве Тідж., Туреччина

Моксикум таблетки по 400 мг, 7 шт.

Моксикум табл. п/пл. об. 400мг №7

Алкалоїд Македония

Тімоксі таблетки по 400 мг, 7 шт.

Тімоксі табл. п/пл. об. 400мг №7

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Імпортний

Лікарська форма

Упаковка

Первинна упаковка

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Код АТС/ATX

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Кількість в упаковці

Код Моріон

Дозування

Спосіб введення

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Діабетикам

Діабетикам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Вагітним з обережністю

Годуючим матерям

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

Маклеодс Індія

Моксимак

Моксимак у таблетках по 400 мг, 5 шт.

Склад

діюча речовина: moxifloxacin; 
1 таблетка містить моксифлоксацину гідрохлориду еквівалентно моксифлоксацину 400 мг; 
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, магнію стеарат, покриття Instacoat universal pink A05G11785: гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь 400, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. 
Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки капсулоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору, з тисненням &laquo;Т 75&raquo; з одного боку та гладенькі з іншого.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Код АТХ J01M A14.

Фармакодинаміка

Механізм дії Моксифлоксацин &ndash; 8-метоксифторхінолоновий засіб із широким спектром бактерицидної дії. In vitro моксифлоксацин ефективний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Встановлено, що моксифлоксацин ефективний щодо бактерій, стійких до &beta;-лактамних та макролідних препаратів. Бактерицидна дія моксифлоксацину спричинена інгібуванням обох типів топоізомерази ІІ (ДНК-гіраза та топоізомераза IV), необхідних для реплікації, транскрипції та відновлення бактеріальної ДНК. Вважають, що С8-метокси залишок сприяє покращенню активності та послаблює селекцію резистентних мутантів грампозитивних бактерій порівняно з С8-Н залишком. Наявність великого дициклоамінового залишку в С-7 положенні запобігає активному відтоку, пов&rsquo;язаному з генами norA або pmrA, які виявлено у деяких грампозитивних бактерій. Моксифлоксацин володіє залежною від концентрації бактерицидною активністю. Мінімальні бактерицидні концентрації (МБК), зазвичай, відповідають мінімальним інгібуючим концентраціям (МІК). Вплив на кишкову флору у людини У двох дослідженнях за участю добровольців після перорального застосування моксифлоксацину відзначалися нижченаведені зміни у кишковій флорі. Знижувалася кількість E.coli, Bacillus spp., Enterococcus та Klebsiella spp., а також анаеробів Bacteroides vulgatus, Bifidobacterium spp., Eubacterium та Peptostreptococcus. Спостерігалося підвищення кількості Bacteroides fragilis. Кількість вказаних вище мікроорганізмів поверталася у межі норми упродовж двох тижнів. Резистентність Механізми резистентності, за рахунок яких інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Інші механізми резистентності, такі як бар&rsquo;єри проникнення (поширені у Pseudomonas aeruginosa) та механізми відтоку, можуть впливати на чутливість до моксифлоксацину. Формування резистентності до моксифлоксацину in vitro спостерігали як поступовий процес, який полягає в точкових мутаціях обох типів топоізомерази ІІ, ДНК-гірази та топоізомерази IV. Моксифлоксацин є слабким субстратом для механізмів активного відтоку у грам-позитивних мікроорганізмів. Спостерігається перехресна резистентність з іншими фторхінолонами. Однак, оскільки моксифлоксацин інгібує обидві топоізомерази ІІ та IV зі схожою активністю деяких грампозитивних бактерій, ці бактерії можуть бути резистентними до інших хінолонів, але чутливими до моксифлоксацину. Контрольні точки Таблиця 1 Клінічні МІК та контрольні точки дискової дифузії для моксифлоксацину (01.01.2012) за даними EUCAST (Європейський комітет із тестування антимікробної чутливості) 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 74.971%; height: 568px;" border="1px">
<tbody>
<tr style="height: 22px;">
<td style="width: 18.3788%; height: 22px;">Мікроорганізм</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 22px;">Чутливий</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 22px;">Резистентний</td>
</tr>
<tr style="height: 92px;">
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">Staphylococcus spp.</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 24 мм
</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">
&gt; 1 мг/л
&lt; 21 мм
</td>
</tr>
<tr style="height: 92px;">
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">S. pneumoniae</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 22 мм
</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">
&gt; 0,5 мг/л
&lt; 22 мм
</td>
</tr>
<tr style="height: 92px;">
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">Streptococcus, групи A, B, C, G</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 18 мм
</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">
&gt; 1 мг/л
&lt; 15 мм
</td>
</tr>
<tr style="height: 92px;">
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">H. influenzae</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 25 мм
</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">
&gt; 0,5 мг/л
&lt; 25 мм
</td>
</tr>
<tr style="height: 92px;">
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">
M. catarrhalis
</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 23 мм
</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 92px;">
&gt; 0,5 мг/л
&lt; 23 мм
</td>
</tr>
<tr style="height: 10px;">
<td style="width: 18.3788%; height: 10px;">Enterobacteriaceae</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 10px;">
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 20 мм
</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 10px;">
&gt; 1 мг/л
&lt; 17 мм
</td>
</tr>
<tr style="height: 76px;">
<td style="width: 18.3788%; height: 76px;">
Контрольні точки, не пов&rsquo;язані з видом*
</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 76px;">&le; 0.5 мг/л</td>
<td style="width: 18.3788%; height: 76px;">&gt; 1 мг/л</td>
</tr>
</tbody>
</table>
 * - Контрольні точки, не пов&rsquo;язані з видом, були визначені головним чином на підставі даних фармакокінетики/фармакодинаміки та не залежать від поширення МІК специфічних видів. Ці дані використовують тільки щодо видів, яким не надавали контрольних точок за окремими видами, та не використовують щодо видів, в яких інтерпретаційні критерії підлягають визначенню.
</div>
 Мікробіологічна чутливість Частота набутої резистентності може змінюватися залежно від географічного розташування регіону та протягом часу, визначеного для певних видів мікроорганізмів. Бажано мати доступ до локальної інформації щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звертатися за консультацією до експерта з питань антибіотикорезистентності, коли місцеве домінування резистентності виявляється настільки сильним, що вплив певного лікарського засобу щонайменше на деякі види інфекційних збудників залишається під сумнівом. Чутливі види Аеробні грампозитивні мікроорганізми Gardnerella vaginalis Staphylococcus aureus* (чутливий до метициліну) Streptococcus agalactiae (група B) Streptococcus milleri група* (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius) Streptococcus pneumoniae* Streptococcus pyogenes* (група A) Streptococcus viridans група (S. viridans, S. mutans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus) Аеробні грамнегативні мікроорганізми Acinetobacter baumanii Haemophilus influenzae* Haemophilus parainfluenzae* Legionella pneumophila Moraxella (Branhamella) catarrhalis* Анаеробні мікроорганізми Fusobacterium spp. Prevotella spp. Інші мікроорганізми Chlamydophila (Chlamydia) pneumoniae* Chlamydia trachomatis* Coxiella burnetii Mycoplasma genitalium Mycoplasma hominis Mycoplasma pneumoniae* Види з можливою набутою резистентністю Аеробні грампозитивні мікроорганізми Enterococcus faecalis* Enterococcus faecium* Staphylococcus aureus (метицилінрезистентний)+ Аеробні грамнегативні мікроорганізми Enterobacter cloacae* Escherichia coli*# Klebsiella pneumoniae*# Klebsiella oxytoca Neisseria gonorrhoeae*+ Proteus mirabilis* Анаеробні мікроорганізми Bacteroides fragilis* Peptostreptococcus spp.* Резистентні види Аеробні грамнегативні мікроорганізми Pseudomonas aeruginosa * - Продемонстровано задовільну активність щодо впливу на чутливі штами під час клінічних досліджень у рамках затверджених клінічних показань. # - Штами, які виробляють ESBL, зазвичай резистентні до фторхінолонів. + - Показник резистентності &gt; 50 % в одній чи більше країн. Доклінічні дані з безпеки Вплив на кровотворну систему (незначне зниження кількості еритроцитів та тромбоцитів) спостерігався у щурів та мавп. Як і при застосуванні інших хінолонів, гепатотоксичність (підвищення рівня ферментів печінки та вакуольна деградація) відзначалася у щурів, мавп та собак. У мавп фіксували випадки нейротоксичності (ураження ЦНС - судоми). Вказані ефекти спостерігалися тільки після прийому високих доз моксифлоксацину або після довготривалого застосування препарату. Моксифлоксацин, як і інші хінолони, показав генотоксичність під час тестів in vitro з бактеріями або клітинами ссавців. Оскільки вказаний ефект пояснюється взаємодією з бактеріальною гіразою та в разі вищої концентрації &ndash; взаємодією з топоізомеразою ІІ у клітинах ссавців, можна припустити наявність порогової концентрації для генотоксичності. Під час тестів in vivo не було виявлено ознак генотоксичності, незважаючи на застосування високих доз моксифлоксацину. Таким чином, препарат показав достатній потенціал безпеки при застосуванні терапевтичної дози для людини. Моксифлоксацин не показав канцерогенного ефекту під час дослідження, яке проводили на щурах. Багато хінолонів фотореактивні та можуть провокувати реакції фототоксичності, виявляти фотомутагенний і фотоканцерогенний ефекти. При цьому є дані щодо відсутності фототоксичних та фотогенотоксичних властивостей у моксифлоксацину при його тестуванні в рамках комплексної програми під час досліджень in vitro та in vivo. В таких самих умовах хінолони демонстрували вказані ефекти. У високих концентраціях моксифлоксацин діє як інгібітор швидкого компонента кардіального повільного компонента розправляючого калієвого току, тому може призвести до подовження інтервалу QT. Токсикологічні дослідження, які проводили на собаках та під час яких препарат застосовували перорально в дозах &ge; 90 мг/кг, що забезпечувало концентрацію &ge; 16 мг/л, виявили подовження інтервалу QT без аритмій. Оборотну нелетальну шлуночкову аритмію спостерігали тільки після внутрішньовенного введення високої кумулятивної дози, яка більше ніж у 50 разів перевищувала дозу, передбачену для людини (&gt;300 мг/кг), що забезпечувало концентрацію в плазмі крові &ge;200 мг/л (що більше ніж у 40 разів перевищувало терапевтичний рівень). Відомо, що хінолони спричиняють ураження хрящів великих діартродіальних суглобів у молодих тварин. Найнижча пероральна доза моксифлоксацину, яка призводить до артротоксичного ефекту у молодих собак, у 4 рази перевищувала максимальну рекомендовану терапевтичну дозу 400 мг (передбачену для 50 кг маси тіла), розраховану на підставі співвідношення доза/маса тіла (мг/кг), із концентрацією в плазмі крові у 2-3 рази вищою за концентрацію, передбачену в разі застосування максимальної терапевтичної дози. Тести на токсичність, які проводилися на щурах та мавпах (повторне введення протягом періоду до 6 місяців), не виявили ознак ризику для органів зору. Під час досліджень на собаках застосування тільки високих доз перорально (&ge; 60 мг/кг) призводило до концентрації препарату в плазмі крові &ge;20 мг/л, що спричиняло зміни електроретинограми та в окремих випадках призводило до атрофії сітківки. При вивченні впливу моксифлоксацину на репродуктивну функцію тварин доведено, що моксифлоксацин проникає крізь плаценту. Досліди, що проводилися на щурах (при застосуванні моксифлоксацину перорально і внутрішньовенно) і мавпах (при застосуванні моксифлоксацину перорально), не виявили тератогенної дії моксифлоксацину і його впливу на фертильність. При внутрішньовенному застосуванні моксифлоксацину у дозі 20 мг/кг у кролів відзначалася мальформація скелета. Виявлено збільшення кількості викиднів у мавп і кролів при застосуванні моксифлоксацину у терапевтичній дозі. У щурів зафіксовано зменшення маси плода, почастішання випадків викиднів, невелике збільшення тривалості періоду вагітності і збільшення спонтанної активності потомства при застосуванні моксифлоксацину, дозування якого у 63 рази перевищувало рекомендоване.

Фармакокінетика

Всмоктування та біодоступність При пероральному прийомі моксифлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Абсолютна біодоступність досягає майже 91 %. У діапазоні доз 50&ndash;800 мг при одноразовому прийомі та у дозі 600 мг на добу протягом 10 діб фармакокінетика є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом трьох днів. Після прийому пероральної дози 400 мг пікова концентрація в крові (Смах) досягається протягом 0,5&ndash;4 годин і становить 3,1 мг/л. Максимальна та мінімальна плазмові концентрації в рівноважному стані (400 мг 1 раз на добу) становлять 3,2 та 0,6 мг/л відповідно. Розподіл Моксифлоксацин швидко розподіляється в екстраваскулярному просторі, після застосування дози 400 мг площа під кривою співвідношення &laquo;концентрація-час&raquo; (AUC) становить 35 мкг/л. Об&rsquo;єм розподілу в рівноважному стані дорівнює 2 л/кг. Як встановлено в експериментах in vitro та ex vivo, зв&rsquo;язування з білками крові становить приблизно 40-42 % та не залежить від концентрації препарату. Таблиця 2 Пікова концентрація (середнє геометричне) після перорального прийому одноразової дози моксифлоксацину 400 мг 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 95.5968%; height: 338px;" border="1">
<tbody>
<tr style="height: 44px;">
<td style="width: 24.1726%; height: 44px;">Тканина</td>
<td style="width: 41.6697%; height: 44px;">Концентрація</td>
<td style="width: 30.8481%; height: 44px;">Місцевий рівень - рівень у плазмі крові</td>
</tr>
<tr style="height: 22px;">
<td style="width: 24.1726%; height: 22px;">Плазма</td>
<td style="width: 41.6697%; height: 22px;">3,1 мг/л</td>
<td style="width: 30.8481%; height: 22px;">-</td>
</tr>
<tr style="height: 22px;">
<td style="width: 24.1726%; height: 22px;">Слина</td>
<td style="width: 41.6697%; height: 22px;">3,6 мг/л</td>
<td style="width: 30.8481%; height: 22px;">0,75 &ndash; 1,3</td>
</tr>
<tr style="height: 22px;">
<td style="width: 24.1726%; height: 22px;">Вміст пухиря</td>
<td style="width: 41.6697%; height: 22px;">1,61 мг/л</td>
<td style="width: 30.8481%; height: 22px;">1,71</td>
</tr>
<tr style="height: 44px;">
<td style="width: 24.1726%; height: 44px;">Слизова оболонка бронхів</td>
<td style="width: 41.6697%; height: 44px;">5,4 мг/кг</td>
<td style="width: 30.8481%; height: 44px;">1,7 &ndash; 2,1</td>
</tr>
<tr style="height: 22px;">
<td style="width: 24.1726%; height: 22px;">Альвеолярні макрофаги</td>
<td style="width: 41.6697%; height: 22px;">56,7 мг/кг</td>
<td style="width: 30.8481%; height: 22px;">18,6 &ndash; 70,0</td>
</tr>
<tr style="height: 76px;">
<td style="width: 24.1726%; height: 76px;">
Рідина епітеліального шару
</td>
<td style="width: 41.6697%; height: 76px;">20,7 мг/л</td>
<td style="width: 30.8481%; height: 76px;">5 - 7</td>
</tr>
<tr style="height: 22px;">
<td style="width: 24.1726%; height: 22px;">Гайморова пазуха</td>
<td style="width: 41.6697%; height: 22px;">7,5 мг/кг</td>
<td style="width: 30.8481%; height: 22px;">2,0</td>
</tr>
<tr style="height: 22px;">
<td style="width: 24.1726%; height: 22px;">Етмоїдальні пазухи</td>
<td style="width: 41.6697%; height: 22px;">8,2 мг/кг</td>
<td style="width: 30.8481%; height: 22px;">2,1</td>
</tr>
<tr style="height: 10px;">
<td style="width: 24.1726%; height: 10px;">Назальні поліпи</td>
<td style="width: 41.6697%; height: 10px;">9,1 мг/кг</td>
<td style="width: 30.8481%; height: 10px;">2,6</td>
</tr>
<tr style="height: 22px;">
<td style="width: 24.1726%; height: 22px;">Інтерстиціальна рідина</td>
<td style="width: 41.6697%; height: 22px;">1,02 мг/л</td>
<td style="width: 30.8481%; height: 22px;">0,8 &ndash; 1,42,3</td>
</tr>
<tr style="height: 10px;">
<td style="width: 24.1726%; height: 10px;">
Жіночі статеві органи*
</td>
<td style="width: 41.6697%; height: 10px;">10,24 мг/кг</td>
<td style="width: 30.8481%; height: 10px;">1,724</td>
</tr>
</tbody>
</table>
&nbsp;
</div>
* - Внутрішньовенне застосування одноразової дози 400 мг. 1 - 10 годин після введення. 2 - Вільна концентрація. 3 - Від 3 годин до 36 годин після введення дози. 4 - У кінці інфузії. Метаболізм Моксифлоксацин підлягає біотрансформації II фази і виводиться з організму нирками, а також із фекаліями/жовчю як у незміненому стані, так і у вигляді неактивних сульфосполук (М1) і глюкуронідів (М2). М1 та М2 є тільки метаболітами, релевантними для людини, обидва вони мікробіологічно неактивні. Під час досліджень in vitro та клінічних досліджень фази І не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, задіяними у біотрансформацію фази І за участю ферментів системи цитохрому Р450. Ознак окиснювального метаболізму немає. Виведення з організму Період напіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Нирковий кліренс становить приблизно 24&ndash;53 мл/хв та свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок. Після прийому дози 400 мг виведення із сечею (приблизно 19 % - лікарський засіб у незміненому вигляді, приблизно 2,5 % - М1 та близько 14 % - М2) та калом (приблизно 25 % - лікарський засіб у незміненому вигляді, приблизно 36 % - М1 та відсутність виведення у вигляді М2) загалом становило близько 96 %. Супутнє введення ранітидину та пробенециду не змінює нирковий кліренс препарату. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Пацієнти літнього віку та пацієнти з низькою масою тіла У здорових добровольців із низькою масою тіла (зокрема у жінок) та у здорових добровольців літнього віку спостерігали вищу концентрацію препарату в плазмі крові. Ниркова недостатність Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушеннями функції нирок (включаючи пацієнтів із кліренсом креатиніну ˃20 мл/хв/1,73 м2). Оскільки функція нирок знижується, концентрація метаболіту М2 (глюкуроніду) збільшується до показника 2,5 (у пацієнтів із кліренсом креатиніну &lt;30 мл/хв/1,73 м2). Порушення функції печінки На підставі даних досліджень фармакокінетики, які проводили за участю пацієнтів із печінковою недостатністю (класи А-С за класифікацією Чайлда-П&rsquo;ю), неможливо визначити, чи є різниця порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції печінки було пов&rsquo;язане з більшою дією М1 у плазмі крові, тоді як дія вихідної лікарської речовини була порівнянною з дією у здорових добровольців. Достатнього досвіду клінічного застосування моксифлоксацину для лікування пацієнтів із порушеннями функції печінки немає.

Показання

Лікування нижченаведених бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами (див. розділи &laquo;Фармакодинаміка&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo;, &laquo;Побічні реакції&raquo;), у пацієнтів віком від 18 років. Моксифлоксацин слід призначати тільки тоді, коли застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для початкового лікування нижченаведених інфекцій, недоцільне або коли вказане лікування було неефективним.
<ul>
<li>Гострий бактеріальний синусит (діагностований із високим ступенем вірогідності).</li>
<li>Загострення хронічного обструктивного захворювання легенів, в тому числі бронхіту.</li>
<li>Негоспітальна пневмонія, за винятком негоспітальної пневмонії з тяжким перебігом.</li>
<li>Запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня (включаючи інфекційні ураження верхнього відділу статевої системи у жінок, у тому числі сальпінгіт та ендометрит), не асоційовані з тубооваріальним абсцесом або абсцесами органів малого таза. Таблетована форма препарату Моксимак не рекомендується для застосування як монотерапія при запальних захворюваннях органів малого таза помірного та середнього ступеня, але може застосовуватися у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, цефалоспоринами) через зростаючу резистентність моксифлоксацину до Neisseria gonorrhoeae (за винятком моксифлоксацинрезистентних штамів N. gonorrhoeae) (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo;, &laquo;Фармакодинаміка&raquo;).</li>
</ul>
Таблетовану форму моксифлоксацину можна застосовувати для закінчення курсу лікування, в якому стартова терапія парентеральною формою моксифлоксацину була ефективною і призначена за такими показаннями:
<ul>
<li>негоспітальна пневмонія;</li>
<li>ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур.</li>
</ul>
Таблетована форма препарату Моксимак не рекомендується для стартового лікування будь-яких інфекцій шкіри та підшкірних структур або у разі тяжкого перебігу негоспітальної пневмонії.
<ul>
<li>Слід звернути увагу на офіційні інструкції з належного застосування антибактеріальних засобів.</li>
</ul>

Протипоказання

<ul>
<li>Відома гіперчутливість до моксифлоксацину або до інших хінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.</li>
<li>Вік до 18 років.</li>
<li>Вагітність або період годування груддю (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;).</li>
<li>Пацієнти із захворюваннями сухожиль, пов&rsquo;язаними з лікуванням хінолонами, в анамнезі.</li>
</ul>
У процесі доклінічних і клінічних досліджень після застосування моксифлоксацину спостерігалися зміни в електрофізіології серця у вигляді подовження інтервалу QT. Тому з міркувань безпеки препарат протипоказано пацієнтам із:
<ul>
<li>вродженим або діагностованим набутим подовженням інтервалу QT;</li>
<li>порушеннями електролітного балансу, зокрема при нескоригованій гіпокаліємії;</li>
<li>клінічно значущою брадикардією;</li>
<li>клінічно значущою серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка;</li>
<li>симптоматичними аритміями в анамнезі.</li>
</ul>
Препарат не слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;). У зв&rsquo;язку з обмеженими клінічними даними застосування препарату також протипоказано пацієнтам із порушеннями функції печінки (клас C за класифікацією Чайлда-П&rsquo;ю) та пацієнтам із підвищеним рівнем трансаміназ (у 5 разів вище верхньої межі норми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Не можна виключити адитивний ефект моксифлоксацину та інших лікарських засобів, які можуть спричинити подовження інтервалу QT. Вказана взаємодія може призвести до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи &laquo;піруетну&raquo; шлуночкову тахікардію (torsade de pointes). Із цієї причини застосування моксифлоксацину в комбінації з будь-яким із нижчезазначених лікарських засобів протипоказане (див. також розділ &laquo;Протипоказання&raquo;):
<ul>
<li>антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);</li>
<li>антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);</li>
<li>антипсихотичні препарати (наприклад, фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд)</li>
<li>трициклічні антидепресанти;</li>
<li>деякі протимікробні засоби (наприклад, саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного введення, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин);</li>
<li>деякі антигістаміни (наприклад, терфенадин, астемізол, мізоластин);</li>
<li>інші (наприклад, цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).</li>
</ul>
Моксифлоксацин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають препарати, що можуть знижувати рівень калію (наприклад, петльові та тіазидні діуретики, клізми та проносні засоби (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В), або препарати, дія яких пов&rsquo;язана з клінічно значущою брадикардією. Між прийомом препаратів, які містять біваленті або тривалентні катіони (таких як антациди, що містять магній або алюміній, диданозин у таблетках, сукралфат та засоби, що містять залізо або цинк), та моксифлоксацином необхідний інтервал приблизно 6 годин. При одночасному застосуванні активованого вугілля і моксифлоксацину перорально у дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більш ніж на 80 % внаслідок пригнічення його абсорбції. У зв&rsquo;язку з цим одночасне застосування цих двох препаратів не рекомендоване (за винятком випадків передозування, див. також розділ &laquo;Передозування&raquo;). Після багаторазового застосування моксифлоксацину у здорових добровольців спостерігалося збільшення Сmax дигоксину приблизно на 30 % у рівноважному стані без впливу на AUC або на нижчі рівні. Отже, потреби у застережних заходах при супутньому прийомі дигоксину немає. Під час досліджень за участю добровольців, хворих на діабет, одночасне застосування моксифлоксацину перорально та глібенкламіду призводило до зниження концентрації глібенкламіду на піковому рівні приблизно на 21 %. Комбінація глібенкламіду з моксифлоксацином теоретично може призвести до незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак зміни у фармакокінетиці, які спостерігалися, не призводили до змін фармакодинамічних параметрів (рівень глюкози у крові, рівень інсуліну). Таким чином, клінічно релевантної взаємодії між моксифлоксацином та глібенкламідом не виявлено. У пацієнтів, які отримували пероральні антикоагулянти у поєднанні з антибактеріальними препаратами, у тому числі з фторхінолонами, макролідами, тетрациклінами, котримоксазолом та деякими цефалоспоринами, відзначалися численні випадки підвищення антикоагулянтної активності. Факторами ризику є інфекційні захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. У зв&rsquo;язку з цими обставинами важко оцінити, чи спричиняє інфікування або лікування відхилення показника міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Як застережний захід можливий частіший моніторинг МНВ. У разі необхідності слід провести належне коригування дози перорального коагулянта. Речовини, для яких була доведена відсутність клінічно вагомої взаємодії з моксифлоксацином: ранітидин, кальцієві добавки, теофілін, пероральні контрацептиви, циклоспорин, ітраконазол, морфін при парентеральному введенні, пробенецид. Дослідження in vitro ферментів цитохрому Р450 у людини підтвердили вищезазначене. З огляду на зазначені результати, метаболічна взаємодія через ферменти цитохрому Р450 маловірогідна. Абсорбція моксифлоксацину не залежить від вживання їжі (включаючи молочні продукти). Зважаючи на це, моксифлоксацин може застосовуватися незалежно від вживання їжі.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дослідження впливу моксифлоксацину на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами не проводились. Однак фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть призводити до погіршення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через виникнення реакцій з боку ЦНС (наприклад, запаморочення, гостра тимчасова втрата зору, див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;) або гостра короткочасна втрата свідомості ( непритомність, див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;). Пацієнтам слід рекомендувати спостерігати за своєю реакцією на моксифлоксацин перед тим, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність Безпека застосування моксифлоксацину під час вагітності не встановлена. Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність (див. розділ &laquo;Фармакодинаміка&raquo;). Потенційного ризику для людини не встановлено. У зв'язку з ризиком пошкодження фторхінолонами опорних суглобів молодих тварин (за експериментальними даними) та оборотними ураженнями суглобів, описаними у дітей, які отримували лікування деякими фторхінолонами, моксифлоксацин не можна призначати вагітним жінкам (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Період годування груддю Моксифлоксацин, як і інші хінолони, як показано, спричиняє поразку у хрящі суглобів молодих тварин. Результати доклінічних досліджень свідчать, що невелика кількість моксифлоксацину може потрапляти у грудне молоко. Немає даних про застосування препарату жінкам, які годують груддю. В результаті в період годування груддю застосування моксифлоксацину протипоказане (див. розділ "Протипоказання"). Фертильність Дослідження на тваринах не вплинули на фертильність (див. розділ &laquo;Фармакономіка&raquo;).

Спосіб застосування та дози

Дорослі Рекомендується приймати по 1 таблетці (400 мг) моксифлоксацину на добу. Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат можна приймати незалежно від часу вживання їжі. Тривалість терапії Тривалість терапії таблетованою формою препарату Моксимак залежить від типу інфекції і становить:
<ul>
<li>загострення хронічного обструктивного захворювання легенів, в тому числі бронхіту &ndash; 5-10 днів;</li>
<li>негоспітальна пневмонія &ndash; 10 днів;</li>
<li>гострий бактеріальний синусит &ndash; 7 днів;</li>
<li>запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня &ndash; 14 днів.</li>
</ul>
За даними клінічних досліджень тривалість лікування таблетованою формою препарату Моксимак становила до 14 днів. Ступінчаста (внутрішньовенна пероральна) терапія Під час клінічних досліджень ступінчастої терапії більшість пацієнтів переходила з внутрішньовенного на пероральний шлях введення моксифлоксацину протягом 4 днів (негоспітальна пневмонія) або 6 днів (ускладнені інфекції шкіри та підшкірних тканин). Рекомендована загальна тривалість лікування таблетками та розчином для інфузій Моксимак становить 7-14 днів для негоспітальних пневмоній та 7-21 день для ускладнених інфекцій шкіри та підшкірних тканин. Не рекомендується перевищувати вказану дозу (400 мг 1 раз на добу) та тривалість лікування для кожного показання. Пацієнти літнього віку/пацієнти з низькою масою тіла Корекція дози для пацієнтів літнього віку/пацієнтів із низькою масою тіла не потрібна. Порушення функції печінки Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна (див. також розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Ниркова недостатність Для пацієнтів із нирковою недостатністю помірного та середнього ступеня тяжкості (у тому числі при кліренсі креатиніну &lt;30 мл/хв/1,73 м2), а також для пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потрібна (див. розділ &laquo;Фармакодинаміка&raquo;).

Діти

Моксифлоксацин протипоказаний дітям (віком до 18 років). Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину дітям не встановлені (див. також розділ &laquo;Протипоказання&raquo;).

Передозування

У разі випадкового передозування не рекомендовано жодних специфічних заходів. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію та ЕКГ-моніторинг у зв&rsquo;язку з можливістю подовження інтервалу QT. Одночасне застосування активованого вугілля з дозою моксифлоксацину 400 мг перорально призведе до скорочення системної доступності лікарського засобу більше ніж на 80 %. У разі передозування в результаті перорального прийому лікарського засобу застосування активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективним для запобігання збільшенню системної дії моксифлоксацину.

Побічні реакції

Нижче наведено побічні ефекти, отримані на підставі всіх клінічних досліджень із застосуванням моксифлоксацину 400 мг (пероральна та ступінчаста терапія), та їх частота. Побічні реакції, наведені у колонці &laquo;часті&raquo;, спостерігалися із частотою менше 3 %, за винятком нудоти та діареї. У кожній групі небажані явища визначені у порядку зменшення їх тяжкості. Частота визначена таким чином: часті (&ge;1/100, &lt;1/10), нечасті (&ge;1/1000, &lt;1/100), поодинокі (&ge;1/10000, &lt;1/1000), рідкісні (&lt;1/10000). Таблиця 3 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 74.8552%;" border="1px">
<tbody>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">Класи систем органів (MedDRA)</td>
<td style="width: 18.3788%;">Часті</td>
<td style="width: 18.3788%;">Нечасті</td>
<td style="width: 18.3788%;">Поодинокі</td>
<td style="width: 18.3842%;">Рідкісні</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">Інфекційні ускладнення</td>
<td style="width: 18.3788%;">Суперінфекція, що виникла внаслідок бактеріальної або грибкової резистентності, наприклад оральний або вагінальний кандидози</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3842%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">
З боку кровоносної та лімфатичної систем
&nbsp;
</td>
<td style="width: 18.3788%;">Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу/збільшення МНВ</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">Підвищення рівня протромбіну/ зменшення МНВ,&nbsp;агранулоцитоз</td>
<td style="width: 18.3842%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">З боку імунної системи</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">Алергічні реакції</td>
<td style="width: 18.3788%;">Анафілаксія, включаючи рідкісні випадки шоку (що загрожує життю), алергічний набряк/ ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю)</td>
<td style="width: 18.3842%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">
Порушення метаболізму та харчування
</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">Гіперліпідемія</td>
<td style="width: 18.3788%;">Гіперглікемія, гіперурикемія</td>
<td style="width: 18.3842%;">Гіпоглікемія</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">Психічні розлади*</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">Реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/ збудження</td>
<td style="width: 18.3788%;">Лабільність настрою, депресія (у рідкісних випадках із можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства), галюцинації</td>
<td style="width: 18.3842%;">Деперсоналізація, психотичні реакції (з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства)</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">З боку нервової системи*</td>
<td style="width: 18.3788%;">Головний біль, запаморочення</td>
<td style="width: 18.3788%;">Парестезія/дизестезія, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно безсоння), тремор, вертиго, сонливість</td>
<td style="width: 18.3788%;">Гіпоестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напади з різними клінічними проявами (у тому числі grand mal напади), порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія</td>
<td style="width: 18.3842%;">Гіперестезія</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">З боку органів зору*</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">Порушення зору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС)</td>
<td style="width: 18.3788%;">Фотофобія</td>
<td style="width: 18.3842%;">
Транзиторна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС)
Увеїт та білатеральна гостра трансілюмінація райдужки
</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">
З боку органів слуху та вестибулярного апарату*
</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">Дзвін у вухах, порушення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотну)</td>
<td style="width: 18.3842%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">
З боку серця
</td>
<td style="width: 18.3788%;">Подовження QT-інтервалу &nbsp; у хворих із гіпокаліємією</td>
<td style="width: 18.3788%;">Подовження &nbsp; &nbsp; QT-інтервалу, посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія</td>
<td style="width: 18.3788%;">Шлуночкова тахіаритмія, непритомність (тобто гостра та короткочасна втрата свідомості)</td>
<td style="width: 18.3842%;">Неспецифічна аритмія, &laquo;піруетна&raquo; шлуночкова тахікардія (torsade de pointes), зупинка серця</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">
З боку судинної системи
</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">Вазодилатація</td>
<td style="width: 18.3788%;">Артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія</td>
<td style="width: 18.3842%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">Задишка (включаючи астматичний стан)</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3842%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">
З боку травного тракту
</td>
<td style="width: 18.3788%;">Нудота, блювання, біль у животі, діарея</td>
<td style="width: 18.3788%;">Зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази</td>
<td style="width: 18.3788%;">Дисфагія, стоматит, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдомембраноз-ний коліт, у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями)</td>
<td style="width: 18.3842%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">
Гепато-біліарні порушення
</td>
<td style="width: 18.3788%;">Підвищення рівня трансаміназ</td>
<td style="width: 18.3788%;">
Порушення функції печінки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегідро-генази)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-глутаміл-транспептидази), підвищення у крові рівня лужної фосфатази
</td>
<td style="width: 18.3788%;">Жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний)</td>
<td style="width: 18.3842%;">Фульмінантний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (у т.ч. з летальним наслідком)</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">
З боку шкіри та підшкірної клітковини
</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">
Свербіж, висипання, кропив&rsquo;янка, сухість шкіри
</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3842%;">Бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю)</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">
З боку опорно-рухової системи*
</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">
Артралгія, міалгія
</td>
<td style="width: 18.3788%;">
Тендиніт, посмикування м&rsquo;язів, судоми м&rsquo;язів, м&rsquo;язова слабкість
</td>
<td style="width: 18.3842%;">Розрив сухожиль, артрити, ригідність м&rsquo;язів, загострення симптомів myasthenia gravis</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">
З боку нирок та сечовидільної системи
</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">
Дегідратація
</td>
<td style="width: 18.3788%;">Порушення функції нирок (включаючи збільшення азоту сечовини та креатиніну плазми крові), ниркова недостатність</td>
<td style="width: 18.3842%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 18.3788%;">
Загальні розлади*
&nbsp;
</td>
<td style="width: 18.3788%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 18.3788%;">
Загальна слабкість (в основному астенія або втомленість), відчуття болю (включаючи біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза), гіпергідроз
</td>
<td style="width: 18.3788%;">Набряк</td>
<td style="width: 18.3842%;">&nbsp;</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 * - При застосуванні хінолонів та фторхінолонів повідомляли про дуже рідкісні випадки пролонгованих (впродовж місяців або років), інвалідизуючих і потенційно незворотних серйозних небажаних реакцій на лікарський засіб, що іноді впливали на кілька систем організму та органи чуття (включаючи такі реакції як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов'язані з парестезією, депресія, втома, порушення памʼяті, розлади сну та порушення слуху, зору, смаку та нюху) у деяких випадках незалежно від наявності факторів ризику (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). У рідкісних випадках після лікування іншими фторхінолонами було зареєстровано такі побічні реакції, які могли б, можливо, також спостерігатися при застосуванні моксифлоксацину: підвищення внутрішньочерепного тиску (включаючи ідіопатичну внутрішньочерепну гіпертензію), гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія, рабдоміоліз, реакції фотосенсибілізації (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 &deg;С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 5 таблеток у блістері. По 1 блістеру у картонній упаковці.

Категорія відпуску

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Віледж Тхеда, ПО Лодхімайра, Техсіл Бадді, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101, Індія.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають

Наявність в аптеках для Моксимак у таблетках по 400 мг, 5 шт.