Name: Лінезолідин розчин для інфузій 2 мг/мл, 300 мл
Brand: Новофарм-Біосинтез Україна
SKU: 9999.9388
Price: 627.27 UAH
Availability: InStock

Форма випуску

Виробник

Інфузія Київ

Інфузолід розчин для інфузій, 2 мг/мл, полімерний пакет, 300 мл

Є в наявності

лінезолід

Повні аналоги

Аналоги в інших формах випуску

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Дозування

Спосіб введення

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Код Моріон

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Об'єм

Упаковка

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Діабетикам

Діабетикам з обережністю

Водіям

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Водіям заборонено

Вагітним

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

дітям з обережністю

Кому можна

Основні властивості

Новофарм-Біосинтез Україна

Лінезолідин

Лінезолідин розчин для інфузій 2 мг/мл, 300 мл

Склад

діюча речовина: linezolid; 1 мл розчину містить лінезоліду 2 мг; допоміжні речовини: натрію цитрат, кислота лимонна безводна, глюкози моногідрат, вода для ін&rsquo;єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій. Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або жовтуватого кольору рідина.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Код АТХ J01X X08.

Фармакодинаміка

Загальні характеристики. Лінезолід &ndash; синтетичний антибактеріальний препарат, що належить до нового класу антимікробних засобів ‑ оксазолідинонів. Він виявляє активність in vitro проти аеробних грампозитивних бактерій та анаеробних мікроорганізмів. Лінезолід вибірково пригнічує синтез білків бактерій через унікальний механізм дії. Він безпосередньо зв&rsquo;язується із рибосомами бактерій (23S з 50S субодиниць) та перешкоджає утворенню функціонального ініціюючого комплексу 70S (важливого компонента процесу трансляції). Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів, тому бажано спиратися на місцеву інформацію стосовно резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні по відношенню до деяких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до експерта. Чутливі мікроорганізми Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium*, Staphylococcus aureus*, коагулазонегативні стафілококи, Streptococcus agalactiae*, Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes*, Group C streptococci, Group G streptococci. Грампозитивні анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus species. Резистентні мікроорганізми: Haemophilus influenza, Moraxella catarrhalis, Neisseria species, Enterobacteriaceae, Pseudomonas species. * Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих штамів згідно з затвердженими показаннями. Хоча лінезолід демонструє деяку активність in vitro проти Legionella, Chlamydia pneumoniae та Mycoplasma pneumoniae, недостатньо даних для підтвердження клінічної ефективності в цих випадках. Перехресна резистентність Механізм дії лінезоліду відрізняється від такого інших класів антибіотиків. Дослідження клінічних штамів (метицилінрезистентних стафілококів, ванкоміцинрезистентних ентерококів, а також пеніцилін- і еритроміцинрезистентних стрептококів) іn vitro показують, що лінезолід зазвичай активний відносно мікроорганізмів, стійких до одного чи декількох інших класів антимікробних агентів. Стійкість до лінезоліду пов&rsquo;язана з точковими мутаціями в 23S рРНК

Фармакокінетика

Лікарський засіб Лінезолідин містить лінезолід, що є біологічно активною речовиною та метаболізується до неактивних похідних. Абсорбція Лінезолід інтенсивно всмоктується після перорального застосування. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 1&ndash;2 години після застосування, а абсолютна біодоступність препарату становить близько 100 %. Тому лінезолід можна застосовувати перорально або внутрішньовенно без корекції дози. Лінезолід можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Час до досягнення максимальної концентрації збільшується з 1,5 до 2,2 години, і Cmax знижується приблизно на 17 % при застосуванні лінезоліду з їжею з високим вмістом жирів. Проте загальна експозиція, яка оцінюється за AUC0‑&yen;, подібна в обох випадках. Розподіл Дослідження фармакокінетики показали, що лінезолід швидко розподіляється у тканинах з доброю перфузією. Приблизно 31 % лінезоліду зв&rsquo;язується з білками плазми крові, і це не залежить від концентрації препарату. Об&rsquo;єм розподілу лінезоліду в рівноважному стані у здорових дорослих добровольців становить в середньому 40&ndash;50 л. Концентрації лінезоліду визначалися в різних рідинах за участю обмеженої кількості учасників у дослідженнях фази 1 після багатократного введення лінезоліду. Відношення концентрації лінезоліду в слині до концентрації у плазмі крові становило 1,2:1, а відношення концентрації лінезоліду в поті до концентрації у плазмі крові ― 0,55:1. Метаболізм Лінезолід переважно метаболізується шляхом окислення морфолінового кільця з утворенням двох неактивних похідних карбонової кислоти з розімкненим кільцем: метаболіту аміноетоксіоцтової кислоти (А) і метаболіту гідроксіетилгліцину (В). Передбачається, що метаболіт А утворюється ферментативним шляхом, тоді як утворення метаболіту В опосередковується неферментативним механізмом, що включає хімічне окислення в умовах in vitro. Дослідження in vitro продемонстрували, що лінезолід мінімально метаболізується з можливою участю у цьому процесі системи цитохрому людини Р450. Проте метаболічні шляхи для лінезоліду до кінця не вивчені. Виведення Ненирковий кліренс становить приблизно 65 % від загального кліренсу лінезоліду. У рівноважному стані приблизно 30 % дози препарату виявляється в сечі у вигляді лінезоліду, 40 % ― у вигляді метаболіту В і 10 % ― у вигляді метаболіту А. Середній нирковий кліренс лінезоліду становить 40 мл/хв, що складає чисту канальцеву реабсорбцію. Лінезолід в калі практично не визначається, тоді як приблизно 6 % дози препарату виявляється в калі у вигляді метаболіту В і 3 % ― у вигляді метаболіту А. Незначна нелінійність кліренсу спостерігалася при підвищенні дози лінезоліду, що, очевидно, є наслідком нижчого ниркового і нениркового кліренсу цього препарату при його вищих концентраціях. Проте ця різниця у кліренсі була незначна і не впливала на уявний період напіввиведення. Пацієнти з нирковою недостатністю. Фармакокінетика лінезоліду не змінюється у пацієнтів з будь-яким ступенем ниркової недостатності; проте два основні метаболіти лінезоліду кумулюються у пацієнтів з нирковою недостатністю зі збільшенням їх накопичення у пацієнтів з більшим ступенем важкості ниркової дисфункції. Фармакокінетика лінезоліду та двох його метаболітів також була досліджена у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (ТСНН), які знаходяться на гемодіалізі. У досліджені ТСНН 14 пацієнтів отримували 600 мг лінезоліду кожні 12 годин протягом 14,5 дня. Оскільки незалежно від функції нирок досягалися однакові концентрації лінезоліду у плазмі крові, тому для пацієнтів з нирковою недостатністю не рекомендується проводити корекцію дози. Проте, враховуючи відсутність інформації про клінічну значущість накопичення основних метаболітів, слід зважити доцільність застосування лінезоліду пацієнтам при наявності ниркової недостатності і потенційних ризиків накопичення таких метаболітів. І лінезолід, і два метаболіти виводяться за допомогою гемодіалізу. Інформація про вплив перитонеального діалізу на фармакокінетику лінезоліду відсутня. Пацієнти з печінковою недостатністю. Фармакокінетика лінезоліду не змінювалася у 7 пацієнтів із порушенням функції печінки від легкого до середнього ступеня тяжкості (клас А або Б за шкалою Чайлда ‒ П&rsquo;ю). На підставі наявних даних для пацієнтів із ураженням функції печінки від легкого до середнього ступеня тяжкості коригування дози не рекомендоване. Фармакокінетика у пацієнтів із ураженням функції печінки тяжкого ступеня не оцінювалася.

Показання

Лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами певних мікроорганізмів, при таких станах: - нозокоміальна пневмонія; - негоспітальна пневмонія; - ускладнені інфекції шкіри та її структур, зокрема інфекції на тлі діабетичної стопи без супутнього остеомієліту, спричинені Staphylococcus aureus (метицилінчутливими та метицилінрезистентними ізолятами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agalactiae; лінезолід не був вивчений у лікуванні виразкових пролежнів. - неускладнені інфекції шкіри та її структур, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливими ізолятами) або Streptococcus pyogenes; - резистентні до ванкоміцину інфекції, спричинені штами Enterococcus faecium, включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією. Лінезолідин не показаний для лікування інфекцій, спричинених грамнегативними мікроорганізмами. У разі підозри або виявлення грамнегативного збудника потрібно негайно розпочати специфічну грамнегативну терапію.

Протипоказання

Відома гіперчутливість до лінезоліду або будь-якого іншого компонента препарату. Лінезолідин не слід застосовувати пацієнтам, які приймають будь-які препарати, що пригнічують моноаміноксидазу А та В (наприклад фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід), або протягом двох тижнів після прийому таких препаратів. За винятком випадків, коли є можливість ретельного спостереження та моніторингу артеріального тиску, Лінезолідин не слід призначати пацієнтам з такими супутніми клінічними станами або супутнім прийомом нижчезазначених препаратів: - неконтрольована артеріальна гіпертензія, феохромоцитома, карциноїд, тиреотоксикоз, біполярна депресія, шизоафективний розлад, гострі епізоди запаморочення; - інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти, агоністи 5-НТ1 рецепторів серотоніну (триптани), прямі та непрямі симпатоміметики (включаючи адренергічні бронходилататори, псевдоефедрин, фенілпропаноламін), вазопресори (епінефрин, норепінефрин), допамінергічні сполуки (допамін, добутамін), петидин або буспірон. Слід припинити годування груддю протягом застосування препарату (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю.&raquo;).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Інгібітори моноаміноксидази Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. У ході досліджень взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях безпеки лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду пацієнтам, які отримують супутню терапію препаратами, що створюють певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду у таких обставинах не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;). Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення артеріального тиску. У здорових добровольців з нормальним артеріальним тиском лінезолід збільшує підвищення артеріального тиску, спричинене псевдоефедрином та фенілпропаноламіду гідрохлоридом. Комбіноване введення лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіну гідрохлориду призводить до зростання систолічного артеріального тиску в середньому на 30-40 мм рт. ст. порівняно зі зростанням на 11-15 мм рт. ст. під впливом винятково лінезоліду, на 14-18 мм рт. ст. під впливом винятково псевдоефедрину або фенілпропаноламіну та на 8-11 мм рт. ст. при застосуванні плацебо. Аналогічних досліджень з участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією не проводили. Рекомендовано ретельно підбирати дози препаратів, які виявляють вазопресорний вплив, включаючи дофамінергічні препарати, щоб отримати бажаний результат при комбінованому застосуванні лінезоліду з цими препаратами. Потенційні серотонінергічні взаємодії. Потенційні взаємодії лікарських препаратів вивчали у дослідженні з участю здорових добровольців. Учасники отримували декстрометорфан (дві дози по 20 мг з інтервалом у 4 години) у комбінації з лінезолідом або без нього. У здорових добровольців, які отримували лінезолід та декстрометорфан, не спостерігали проявів серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, марення, занепокоєння, тремор, патологічний рум'янець, посилене потовиділення, гіперпірексія). Досвід постмаркетингового застосування: було отримано одне повідомлення щодо виникнення проявів, подібних до проявів серотонінового синдрому, у пацієнта, який приймав лінезолід та декстрометорфан; ці прояви зникли після відміни обох препаратів. Протягом клінічного застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI)), були описані випадки розвитку серотонінового синдрому. Таким чином, хоча комбіноване застосування цих препаратів протипоказане (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;), лікування пацієнтів, для яких лікування як лінезолідом, так і серотонінергічними препаратами має вирішальне значення, описано у розділі &laquo;Особливі заходи безпеки&raquo;. Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами. У пацієнтів, які отримували лінезолід та тирамін у кількості менше 100 мг, не спостерігали значного вазопресорного ефекту. Це свідчить про необхідність уникати лише надлишкового споживання продуктів та напоїв з великим вмістом тираміну (а саме - зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів із соєвих бобів, таких як соєвий соус). Препарати, які метаболізуються за допомогою цитохрому P450. Лінезолід не зазнає метаболічних перетворень під впливом ферментативної системи цитохромів Р450 та не пригнічує функції жодного з клінічно значущих ізоформ цитохрому Р450 людини (1A2, 2C9, 2C19, 2D6, 2Е1, 3А4). Аналогічно, лінезолід не спричиняє індукції ізоферментів цитохромів Р450 у щурів. Тому не очікується впливу лінезоліду на фармакокінетику інших лікарських засобів, які метаболізуються СYP450. Рифампіцин. Вплив рифампіцину на фармакокінетику лінезоліду вивчали у шістнадцяти здорових дорослих добровольців чоловічої статі, яким вводили лінезолід (600 мг двічі на день протягом 2,5 днів), у комбінації з рифампіцином (600 мг один раз на день протягом 8 днів) та без. Рифампіцин знижував показники Cmax та AUC лінезоліду в середньому на 21 % (90 % ДІ 15, 27) та у середньому на 32 % (90 % ДІ 27, 37) відповідно. Механізм такої взаємодії та її клінічне значення невідомі. Варфарин. При додаванні варфарину до курсу лікування лінезолідом у рівноважному стані спостерігали 10 % зниження середнього максимального МНС при одночасному застосуванні, при цьому AUC МНС знижувалась на 5 %. Даних про пацієнтів, які одночасно отримували варфарин та лінезолід, недостатньо для оцінки клінічного значення, якщо воно є, цих результатів. Антибіотики. Азтреонам. Фармакокінетика лінезоліду або азтреонаму не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів. Гентаміцин. Фармакокінетика лінезоліду або гентаміцину не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів. Дослідження in vitro продемонстрували адитивність або індиферентність між лінезолідом та ванкоміцином, гентаміцином, рифампіном, іміпенем-циластатином, азтреонамом, ампіциліном, стрептоміцином. Антиоксиданти. При одночасному застосуванні препарату з вітаміном С або вітаміном Е проводити корекцію дози лінезоліду не рекомендується.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або симптомів порушення зору (див. розділ &laquo;Особливі заходи безпеки&raquo; та &laquo;Побічні реакції&raquo;) під час прийому лінезоліду та рекомендувати їм не керувати автомобілем та не працювати з іншими механізмами у разі виникнення зазначених симптомів.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування у період вагітності. Немає адекватних даних щодо застосування препарату Лінезолідин вагітним жінкам. Результати досліджень на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичності. Існує потенційний ризик для людини. Лінезолідин не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик. Застосування у період годування груддю. Результати досліджень на тваринах показали, що лінезолід та його метаболіти можуть проникати у грудне молоко. Отже, слід припинити годування груддю протягом лікування препаратом.

Спосіб застосування та дози

Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту. 
Рекомендації щодо тривалості терапії, які наведено нижче, були застосовані у клінічних дослідженнях. Для деяких видів інфекцій може бути доречна коротша тривалість лікування, але це не було оцінено у клінічних дослідженнях. 
Максимальна тривалість лікування &ndash; 28 днів. Безпека та ефективність застосування лінезоліду довше ніж 28 днів не були вивчені. 
Не потрібне підвищення рекомендованих доз або тривалості лікування у випадках інфекцій, які супроводжуються бактеріємією. 
Пацієнти, лікування яких було розпочато з призначення Лінезолідину для внутрішньовенних інфузій, можуть бути переведені на лікування Лінезолідином для перорального застосування. У такому разі підбір дози не потрібен, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100&nbsp;%. 
Рекомендації щодо дозування відповідно до показань наведено в таблиці нижче. 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" border="1">
<tbody>
<tr>
<td rowspan="2">
<h2>Показання</h2>
</td>
<td colspan="2">
Доза та спосіб застосування
</td>
<td rowspan="2">
Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль)
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Пацієнти дитячого віку&dagger; (від народження до 11 років)
</td>
<td>
Дорослі та діти
віком від 12 років
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Нозокоміальна пневмонія
</td>
<td rowspan="3">
10 мг/кг внутрішньовенно або перорально&Dagger;&nbsp;кожні 8&nbsp;годин
</td>
<td rowspan="3">
600&nbsp;мг внутрішньовенно або перорально&Dagger;&nbsp;кожні 12&nbsp;годин
</td>
<td rowspan="3">
10-14
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Негоспітальна пневмонія (зок-рема форми, що супроводжують-ся бактеріємією)
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Ускладнені інфекції шкіри та її структур
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Інфекції, спричинені&nbsp;Enterococcus faecium,&nbsp;резистентними до ванкоміцину, зокрема інфекції, які супрово-джуються бактеріємією
</td>
<td>
10&nbsp;мг/кг внутрішньовенно
або перорально&Dagger;&nbsp;кожні 8 годин
</td>
<td>
600 мг внутрішньовенно
або перорально&Dagger;&nbsp;кожні 12 годин
</td>
<td>
14-28
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Неускладнені інфекції шкіри та її структур
</td>
<td>
Діти віком менше
5 років: 10&nbsp;мг/кг перорально&Dagger;&nbsp;кожні 8&nbsp;годин.
діти віком
5&ndash;11&nbsp;років: 10&nbsp;мг/кг перорально&Dagger;&nbsp;кожні 12&nbsp;годин
</td>
<td>
Дорослі: 400&nbsp;мг перорально&Dagger;&nbsp;кожні
12&nbsp;годин.
Діти віком від
12 років: 600&nbsp;мг перорально&Dagger;&nbsp;кожні 12&nbsp;годин
</td>
<td>
10-14
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
&dagger;Новонароджені віком 
&Dagger;&nbsp;Застосовують препарат в іншій лікарській формі з можливістю відповідного дозування 
Вказівки щодо застосування.&nbsp;Не використовувати упаковки, у яких порушена цілісність. 
Внутрішньовенна інфузія здійснюється протягом 30-120 хвилин. 
При одночасному введенні препарату Лінезолідин для внутрішньовенних ін&rsquo;єкцій з іншим лікарським засобом кожен препарат слід вводити окремо, відповідно до рекомендованої дози і способу застосування кожного лікарського засобу. 
При використанні однієї внутрішньовенної системи для послідовного введення декількох препаратів цю систему до і після введення препарату Лінезолідин для внутрішньовенних інфузій слід промити інфузійним розчином, сумісним з Лінезолідином та з іншим препаратом, який вводиться через цю систему. 
Сумісні розчини для інфузій: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін&rsquo;єкцій, 5 % розчин декстрози для ін&rsquo;єкцій, розчин Рінгера лактатний для ін&rsquo;єкцій. 
Основні випадки несумісності 
Виникала фізична несумісність, коли лінезолід для внутрішньовенних ін&rsquo;єкцій вводили через Y-подібний з&rsquo;єднувач спільно з такими препаратами: амфотерицин В, хлорпромазину гідрохлорид, діазепам, пентамідину ізотіонат, еритроміцину лактобіонат, фенітоїн натрію і триметоприм-сульфаметоксазол. Крім того, лінезолід для внутрішньовенних ін&rsquo;єкцій був хімічно несумісний з цефтріаксоном натрію. 
Застосування пацієнтам літнього віку.&nbsp;Немає потреби в корекції дози. 
Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю (зокрема з кліренсом креатиніну&nbsp;Немає потреби в корекції дози. Оскільки приблизно 30&nbsp;% дози виводиться протягом 3-годинного сеансу гемодіалізу розпочатого через 3&nbsp;години після введення препарату, пацієнтам, які отримували подібне лікування, лінезолід слід призначати після гемодіалізу. (див. р.&nbsp;&laquo;Фармакологічні властивості. Фармакокінетика&raquo;). 
Застосування пацієнтам із печінковою недостатністю.&nbsp;Немає потреби в корекції дози. (див. р.&nbsp;&laquo;Фармакологічні властивості. Фармакокінетика&raquo;).

Діти

Застосовувати з перших днів життя. У дітей віком від 1 тижня до 12 років призначення препарату у дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щоденно забезпечує експозицію, яка наближається до такої, що досягається у дорослих при призначенні препарату в дозі 600 мг двічі на добу. У новонароджених віком до 1 тижня системний кліренс лінезоліду (із розрахунку на 1 кг маси тіла) швидко зростає протягом першого тижня життя. Таким чином, у новонароджених, які отримують препарат у дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щодобово, спостерігається більш висока системна експозиція препарату у перший день після народження. Проте не очікується надмірної кумуляції препарату в організмі при такому дозуванні протягом першого тижня життя немовляти (внаслідок швидко зростаючого кліренсу препарату протягом перших 7 днів життя) (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;). У дітей віком від 12 до 17 років фармакокінетика лінезоліду подібна до такої у дорослих при застосуванні препарату у дозі 600 мг. Таким чином, у дітей, які отримують препарат у дозі 600 мг кожні 12 годин щоденно, буде спостерігатися така ж сама експозиція, як і у дорослих пацієнтів при прийомі препарату в тій самій дозі.

Передозування

Специфічного антидоту немає. Не було зареєстровано випадків передозування. У разі передозування показане симптоматичне лікування з проведенням заходів щодо підтримки рівня клубочкової фільтрації. Приблизно 30 % прийнятої дози препарату виводиться протягом 3 годин гемодіалізу, але немає даних щодо виведення лінезоліду під час процедур перитонеального діалізу або гемоперфузії. Два первинних метаболіти лінезоліду також виводяться шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції

Частота побічних реакцій визначена таким чином: дуже часті (&gt; 1/10), часті (&gt; 1/100, 1/1 000, 1/10 000, Інфекції та інвазії: часті &ndash; кандидоз, оральний кандидоз, вагінальний кандидоз, грибкові інфекції; нечасті &ndash; вагініт; рідкісні &ndash; антибіотикасоційовані коліти, включаючи псевдомембранозний коліт*. Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи: часті &ndash; анемія*&dagger;; нечасті &ndash;лейкопенія*, нейтропенія, тромбоцитопенія*, еозинофілія; рідкісні &ndash; панцитопенія*; частота невідома &ndash; мієлосупресія*, сидеробластна анемія*. Розлади з боку імунної системи: частота невідома &ndash; анафілаксія. Розлади з боку метаболізму та харчування: нечасті &ndash; гіпонатріємія; частота невідома &ndash; лактоацидоз*. Розлади з боку психіки: часті &ndash; безсоння. Неврологічні розлади: часті &ndash; головний біль, перверсії смаку (металічний присмак), запаморочення; нечасті &ndash; судоми*, гіпестезія, парестезія; частота невідома &ndash; серотоніновий синдром**, периферична нейропатія*. Розлади з боку органів зору: нечасті &ndash; затуманений зір*; рідкісні &ndash; дефект поля зору*; частота невідома &ndash; зорова нейропатія*, неврит зорового нерва*, втрата зору*, зміна зорового відчуття*, зміна сприйняття кольору*. Розлади з боку органів слуху та рівноваги: нечасті &ndash; дзвін у вухах. Розлади з боку серця: нечасті &ndash; аритмія (тахікардія). Розлади з боку судин: часті &ndash; артеріальна гіпертензія; нечасті &ndash; транзиторна ішемічна атака, флебіт, тромбофлебіт. Розлади з боку шлунково-кишкового тракту: часті &ndash; діарея, нудота, блювання, локальний або генералізований біль у животі, запор, диспепсія; нечасті &ndash; панкреатит, гастрит, здуття живота, сухість у роті, глосит, часті рідкі випорожнення, стоматит, розлади або зміна кольору язика; рідкісні &ndash; знебарвлення поверхні зубів. Розлади з боку гепатобіліарної системи: часті &ndash; відхилення від норм показників функціональних печінкових проб, збільшення рівнів АЛТ, АСТ або лужної фосфатази; нечасті &ndash; підвищення загального білірубіну. Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини: часті &ndash; свербіж, висип; нечасті &ndash; кропив&prime;янка, дерматит, надмірне потовиділення; частота невідома &ndash; бульозні ураження шкіри, такі як синдром Стівенса&ndash;Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, ангіоедема, алопеція. Розлади з боку нирок і сечовидільної системи: часті &ndash; підвищення азоту сечовини крові; нечасті&ndash; ниркова недостатність, підвищення креатиніну, поліурія. Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасті &ndash; вульвовагінальні порушення. Загальні розлади та порушення в місці введення: часті &ndash; гарячка, локалізований біль; нечасті &ndash; озноб, втома, біль у місці ін&rsquo;єкції, спрага. Дослідження. Біохімія: часті &ndash; підвищення лактатдегідрогенази, креатинінкінази, ліпази, амілази або постпрандіального (не натще) рівня глюкози, зниження загального білка, альбуміну, натрію та кальцію, підвищення або зниження калію або бікарбонату; нечасті &ndash; підвищення натрію або кальцію, зниження глюкози без голодування, підвищення або зниження хлоридів. Гематологія: часті &ndash; підвищення кількості нейтрофілів або еозинофілів, зниження гемоглобіну, гематокриту або кількості еритроцитів, підвищення або зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів; нечасті &ndash; підвищення кількості ретикулоцитів, зниження кількості нейтрофілів. * Див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;. ** Див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;. &dagger; Під час контрольованих клінічних досліджень, в яких лінезолід застосовували у період до 28 днів, у 2,0 % пацієнтів відзначалася анемія. У програмі із застосуванням незареєстрованого лікарського засобу по гуманітарній програмі (compassionate use) за участю пацієнтів з інфекціями, що загрожують життю, та супутніми захворюваннями, відсоток пацієнтів, у яких виникла анемія після прийому лінезоліду протягом &le; 28 днів, становив 2,5 % (33 з 1326) у порівнянні з 12,3 % (53 з 430), які лікувалися &gt; 28 днів. Співвідношення зафіксованих випадків тяжкої анемії, викликаної застосуванням лікарського засобу, що потребувало переливання крові становило 9 % (3 з 33) у пацієнтів, що лікувалися протягом &le; 28 днів, та 15 % (8 з 53) у тих, хто лікувався протягом &gt; 28 днів. Побічні реакції, пов&rsquo;язані із застосуванням лінезоліду, які були оцінені в рідких випадках як реакції тяжкого ступеня: локалізований абдомінальний біль, транзиторний ішемічний напад та артеріальна гіпертензія.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 &deg;C в оригінальній упаковці до використання. Не зберігати у холодильнику та не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 300 мл у пляшці, по одній пляшці у пачці.

Категорія відпуску

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають

Аналоги і замінники для Лінезолідин розчин для інфузій 2 мг/мл, 300 мл