Name: Левотрен розчин для інфузій 5 мг/мл у саше по 100 мл, 10 шт.
Brand: Ес.Сі. Інфомед Флуідс С.Р.Л., Румунія
SKU: 1937.1142
Availability: InStock

Виробник

Форма випуску

ТОВ "Юрія-Фарм", Україна

Лефлоцин розчин для інфузій 0,5%, 100 мл

Лефлоцин р-н д/інф. 0,5% фл. 100мл №1

Є в наявності

левофлоксацин

ВЕМ Ілач Сан. ве Тік. А.С., Туреччина

Левофтор розчин для інфузій 5 мг/мл, у флаконі, 100 мл

Левофтор р-н д/інф. 5мг/мл 100мл фл. №1

Повні аналоги

Ромфарм компані С.Р.Л. Румунія

Л-Оптик краплі очні по 5 мг/мл при бактеріальних інфекціях ока у флаконі, 5 мл

Л-Оптик краплі очні по 5 мг/мл при бактеріальних інфекціях ока у флаконі, 5мл

Сантен Фінляндія

Офтаквікс краплі очні 5мг/мл, 5 мл

Аналоги в інших формах випуску

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Імпортний

Кількість в упаковці

Дозування

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Упаковка

Код Моріон

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Первинна упаковка

Об'єм

Спосіб введення

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

Ес.Сі. Інфомед Флуідс С.Р.Л., Румунія

Левотрен

Левотрен розчин для інфузій 5 мг/мл у саше по 100 мл, 10 шт.

Склад

діюча речовина: levofloxacin; 1 мл розчину містить левофлоксацину (у вигляді гемігідрату) 5 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид, вода для ін&rsquo;єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій. Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТХ J01MА12.

Фармакодинаміка

Левофлоксацин &ndash; це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S‑енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину. Механізм дії.&nbsp;Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-гірази та топоізомеразу ІV. Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка.&nbsp;Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) або площі під кривою &laquo;концентрація &ndash; час&raquo; (АUC) та мінімальної інгібуючої (пригнічувальної) концентрації [МІК (МПК)]. Механізм резистентності.&nbsp;Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутації генів, які кодують обидві топоізомерази типу ІІ: ДНК-гіразу і топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як проникнення через бар&rsquo;єр (характерний для&nbsp;Pseudomonas aeruginosa) і механізм ефлюксу, можуть також впливати на чутливість до левофлоксацину. Існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолами. Завдяки механізму дії, зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів. Граничні значення.&nbsp;Рекомендовані EUCAST (Європейський комітет з тестування антимікробної чутливості) граничні значення МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів помірно чутливих (помірно резистентних) та помірно чутливі від резистентних організмів, представлено у нижченаведеній таблиці тестування МІК (мг/л). Клінічні граничні значення МІК&nbsp;EUCAST для левофлоксацину (версія 2.0, 2012-01-01): 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100%;" border="1px">
<tbody>
<tr>
<td> Патоген</td>
<td> Чутливі</td>
<td> Резистентні</td>
</tr>
<tr>
<td> Enterobacteriacae</td>
<td> &le; 1 мг/л</td>
<td> &gt; 2 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td> Pseudomonas spp.</td>
<td> &le; 1 мг/л</td>
<td> &gt; 2 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td> Acinetobacter spp.</td>
<td> &le; 1 мг/л</td>
<td> &gt; 2 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td> Staphylococcus spp.</td>
<td> &le; 1 мг/л</td>
<td> &gt; 2 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td> S. pneumoniae&nbsp;1</td>
<td> &le; 2 мг/л</td>
<td> &gt; 2 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td> Streptococcus A,B,C і G</td>
<td> &le; 1 мг/л</td>
<td> &gt; 2 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td> H. influenzae&nbsp;2,3</td>
<td> &le; 1 мг/л</td>
<td> &gt; 1 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td> M. catarrhalis&nbsp;3</td>
<td> &le; 1 мг/л</td>
<td> &gt; 1 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td> Граничні значення, не пов'язані з видами4</td>
<td> &le; 1 мг/л</td>
<td> &gt; 2 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="3"> &nbsp; 1&nbsp;Граничні значення&nbsp;встановлені для терапії високими дозами. 2&nbsp;Можливий низький рівень резистентності (МІК ципрофлоксацину 0,12&ndash;0,5 мг/л), але не існує доказів, що він має клінічне значення для&nbsp;H. influenzae. 3&nbsp;Штами з величинами МІК, вищими від граничного значення між чутливими та помірно чутливими (помірно резистентними) штамами, є дуже рідкісними або про них ще не повідомлялося. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити і, якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят до уповноваженої лабораторії. Ізоляти із підтвердженим МІК вище вказаного граничного значення резистентності вважаються резистентними до тих пір, поки стосовно них не будуть отримані дані щодо клінічної реакції. 4&nbsp;Граничні значення пероральних та внутрішньовенних доз 1&ndash;2 рази на добу по 500 мг.</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 Поширеність резистентності окремих видів може варіювати географічно та з часом бажано отримати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність агента щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною. Зазвичай чутливі види Аеробні грампозитивні бактерії:&nbsp;Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus&nbsp;метициліночутливий,&nbsp;Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, group C and G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні бактерії:&nbsp;Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri. Анаеробні бактерії:&nbsp;Peptostreptococcus. Інші:&nbsp;Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum. Види, які можуть набувати резистентності Аеробні грампозитивні бактерії:&nbsp;Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus&nbsp;метицилінорезистентний*,&nbsp;Coagulase negative Staphylococcus spp. Аеробні грамнегативні бактерії:&nbsp;Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens. Анаеробні бактерії:&nbsp;Bacteroides fragilis. Резистентні штами Аеробні грампозитивні штами:&nbsp;Enterococcus faecium *&nbsp;Метицелінорезистентний&nbsp;S. Aureus&nbsp;можуть мати корезистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.

Фармакокінетика

Абсорбція Левофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже повністю всмоктується, при цьому пікові концентрації у плазмі крові досягаються протягом 1&ndash;2 годин. Абсолютна біодоступність становить приблизно від 99 до 100 %. Їжа має незначний вплив на всмоктування левофлоксацину. Умови стійкого стану досягаються після одного чи двох введень 500 мг за схемою прийому лікарського засобу протягом 48 годин. Розподіл Приблизно 30&ndash;40 % левофлоксацину зв&rsquo;язується з протеїном сироватки крові. Середній об&rsquo;єм розподілу левофлоксацину становить приблизно 100 л після одноразового і повторного введення дози 500 мг дози, що вказує на його широке поширення у тканинах організму. Проникнення у тканини та рідини організму Левофлоксацин добре проникає у бронхіальну слизову оболонку, рідину епітеліальної вистілки, альвеолярні макрофаги, тканину легенів, шкіри (рідина пухиря), тканини простати і сечі. Однак левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну (спинномозкову) рідину. Біотрансформація Левофлоксацин метаболізується незначною мірою, метаболітами є дисметиллевофлоксацин та левофлоксацину N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5&nbsp;% кількості лікарського засобу, що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хоральної структури. Виведення Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6&ndash;8 годин). Виводиться в основному нирками (понад 85 % введеної дози). Середній виражений загальний кліренс левофлоксацину після введення 1 дози 500 мг становив&nbsp;175&nbsp;&plusmn;&nbsp;29,2&nbsp;мл/хв. Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про те, що пероральний та внутрішньовенний шляхи введення є взаємозамінними. Лінійність Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні доз 50 &ndash;1000 мг. Пацієнти з нирковою недостатністю На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються, як видно з нижченаведеної таблиці 1. Таблиця 1 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100%;" border="1px">
<tbody>
<tr>
<td style="text-align: center;"> Кліренс креатиніну (мл/хв)</td>
<td style="text-align: center;"> &lt; 20</td>
<td style="text-align: center;"> 20&ndash;40</td>
<td style="text-align: center;"> 50&ndash;80</td>
</tr>
<tr>
<td> Нирковий кліренс (мл/хв)</td>
<td> 13</td>
<td> 26</td>
<td> 57</td>
</tr>
<tr>
<td> Період напіввиведення&nbsp;(год)</td>
<td> 35</td>
<td> 27</td>
<td> 9</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 Пацієнти літнього віку Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов&rsquo;язаних із кліренсом креатиніну. Гендерні відмінності Окремий аналіз груп пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності у фармакокінетиці є клінічно значущими.

Показання

Левотрен, розчин для інфузій призначений для лікування наступних інфекційних захворювань у дорослих: 
<ul>
<li>негоспітальна пневмонія;</li>
<li>ускладнені інфекції шкіри і м&rsquo;яких тканин;</li>
<li>(стосовно вищевказаних інфекційних захворювань левофлоксацин слід призначати лише у випадках недостатньої ефективності інших антибактеріальних лікарських засобів, які переважно застосовують для початкового лікування даних інфекцій);</li>
<li>гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;</li>
<li>хронічний бактеріальний простатит;</li>
<li>легенева форма сибірської виразки: постконтактна профілактика і радикальне лікування.</li>
</ul>
Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного використання антибактеріальних засобів.

Протипоказання

<ul>
<li>Гіперчутливість до левофлоксацину, до інших хінолонів або до будь-якої із допоміжних речовин препарату;</li>
<li>епілепсія;</li>
<li>ураження сухожиль при прийомі фторхінолонів в анамнезі;</li>
<li>дитячий вік (до 18 років);</li>
<li>вагітність;</li>
<li>період лактації.</li>
</ul>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив інших лікарських засобів на препарат Левотрен. Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби.&nbsp;У клінічних випробуваннях не виявлено фармакокінетичної взаємодії між левофлоксацином та теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену зростала на 13 % у порівнянні з концентрацією при прийомі лише&nbsp;левофлоксацину. Пробенецид і циметидин.&nbsp;Пробенецид та циметидин мали статистично значимий вплив на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс знижувався у присутності циметидину (24 %) та пробенециду (34 %). Це пояснюється тим, що обидва препарати здатні блокувати секрецію левофлоксацину в ниркових канальцях. Однак у разі застосування доз, випробуваних у дослідженні,&nbsp;статистично значущі кінетичні відмінності навряд чи матимуть клінічну значимість. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю. Інші лікарські засоби.&nbsp;Клінічні дослідження фармакології не продемонстрували клінічно значущого впливу на фармакокінетику левофлоксацину&nbsp;при прийомі левофлоксацину разом з карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином. Вплив Левотрену на інші лікарські засоби. Циклоспорин.&nbsp;Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному застосуванні з левофлоксацином. Антагоністи вітаміну К.&nbsp;При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) повідомлялося про підвищення показників коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно контролювати показники коагуляції (див. розділ &ldquo;Особливості застосування&rdquo;). Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT.&nbsp;Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю&nbsp;пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що можуть подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби) (див. розділ &ldquo;Особливості застосування&rdquo;. Подовження інтервалу QT). Теофілін.&nbsp;У дослідженнях фармакодинамічних взаємодій левофлоксацин не впливав на фармакокінетику теофіліну (який є маркерним субстратом CYP1A2), вказуючи на те, що левофлоксацин не інгібує CYP1A2.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Деякі небажані ефекти, такі як запаморочення, сонливість, порушення зору, можуть погіршувати здатність пацієнтів до концентрації уваги та реакції і створювати ризик у ситуаціях, коли така здатність має велике значення (наприклад, керування автомобілем або робота з механізмами).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Обсяг даних щодо застосування левофлоксацину вагітними жінками обмежений. Дослідження на тваринах не вказують на пряму або непряму репродуктивну токсичність. Однак за відсутності даних щодо застосування людям і за наявності експериментальних даних, що вказують на ризик пошкодження хрящів організму, що росте, внаслідок дії фторхінолонів, левофлоксацин протипоказаний вагітним (див. розділ &ldquo;Протипоказання&rdquo;). Годування груддю. Левофлоксацин протипоказаний жінкам, що годують груддю. Існує недостатньо інформації про потрапляння левофлоксацину у грудне молоко. Однак, інші фторхінолони потрапляють до материнського молока. За відсутності даних щодо застосування людям і за наявності експериментальних даних, що вказують на ризик пошкодження хрящів організму, що росте, внаслідок дії фторхінолонів, левофлоксацин протипоказаний жінкам, що годують груддю (див. розділ &ldquo;Протипоказання&rdquo;). Фертильніть. Левофлоксацин не викликає порушення фертильності або репродуктивності у тварин.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб застосовують внутрішньовенно 1&ndash;2 рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Стосовно дозування слід дотримуватися&nbsp;рекомендацій&nbsp;для пацієнтів з нормальною функцією нирок, у&nbsp;яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв, наведених у таблиці 2. Таблиця 2 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100%;" border="1px">
<thead>
<tr>
<td> Показання</td>
<td> Доза, мг</td>
<td> Кількість прийомів на добу</td>
<td> Тривалість лікування</td>
</tr>
</thead>
<tbody>
<tr>
<td> Негоспітальні пневмонії</td>
<td> 500</td>
<td> 1&ndash;2 рази</td>
<td> 7&ndash;14 днів</td>
</tr>
<tr>
<td> Гострий пієлонефрит</td>
<td> 500</td>
<td> 1 раз</td>
<td> 7&ndash;10 днів</td>
</tr>
<tr>
<td> Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів</td>
<td> 500</td>
<td> 1 раз</td>
<td> 7&ndash;14 днів</td>
</tr>
<tr>
<td> Хронічний бактеріальний простатит</td>
<td> 500*</td>
<td> 1 раз</td>
<td> 28 днів</td>
</tr>
<tr>
<td> Ускладнені інфекції шкіри та м&rsquo;яких тканин</td>
<td> 500</td>
<td> 1&ndash;2 рази</td>
<td> 7&ndash;14 днів</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 *&nbsp;Відповідно до стану пацієнта через кілька днів можна перейти від внутрішньовенного введення левофлоксацину до перорального застосування з тим самим дозуванням. Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для хворих із ослабленою функцією нирок дозу слід зменшити. Дозування&nbsp;для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у&nbsp;яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв, наведено в таблиці 3. Таблиця 3 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100%;" border="1px">
<tbody>
<tr>
<td style="text-align: center;" rowspan="2"> Кліренс креатиніну &nbsp;</td>
<td style="text-align: center;" colspan="3"> Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)</td>
</tr>
<tr>
<td style="text-align: center;"> 250 мг/ 24 год</td>
<td style="text-align: center;"> 500 мг/ 24 год</td>
<td style="text-align: center;"> 500 мг/ 12 год</td>
</tr>
<tr>
<td> 50&ndash;20 мл/хв</td>
<td> перша доза &ndash; 250 мг, наступні &ndash; 125 мг/ 24 год</td>
<td> перша доза &ndash; 500 мг, наступні &ndash; 250 мг/ 24 год</td>
<td> перша доза &ndash; 500 мг, наступні &ndash; 250 мг/ 12 год</td>
</tr>
<tr>
<td> 19&ndash;10 мл/хв</td>
<td> перша доза &ndash; 250 мг, наступні &ndash; 125 мг/ 48 год</td>
<td> перша доза &ndash; 500 мг, наступні &ndash; 125 мг/ 24 год</td>
<td> перша доза &ndash; 500 мг, наступні &ndash; 125 мг/ 12 год</td>
</tr>
<tr>
<td> &lt; 10 мл/хв (а також&nbsp;при гемодіалізі &nbsp;та ХАПД)1</td>
<td> перша доза &ndash; 250 мг, наступні &ndash; 125 мг/ 48 год</td>
<td> перша доза &ndash; 500 мг, наступні &ndash; 125 мг/ 24 год</td>
<td> перша доза &ndash; 500 мг, наступні &ndash; 125 мг/ 24 год</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 1Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні. Дозування для пацієнтів з порушеннями функцій печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці. Дозування для пацієнтів літнього віку.&nbsp;Якщо функції нирок не порушені, немає потреби у корекції дози. Лікарський засіб вводити&nbsp;повільно&nbsp;внутрішньовенно шляхом краплинної інфузії. Тривалість введення повинна бути не менше 30 хвилин для дози 250 мг або не менше 60 хвилин для дози 500 мг. Відповідно до стану пацієнта, через кілька днів можливий перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому левофлоксацину з тим же дозуванням. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати лікування лікарським засобом принаймні протягом 48&ndash;72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників. Підготовка препарату для внутрішньовенного введення 
<ul>
<li>тримати пакет портом вгору;</li>
<li>відкрутити захисний ковпачок від інфузійного порту;</li>
<li>ввести голку для препарату в інфузійний порт обертовими рухами;</li>
<li>розмістити пакет на штативі для інфузійних розчинів.</li>
</ul>
Під час інфузії не потрібен захист препарату від світла. З точки зору мікробіології препарат слід використовувати одразу. Якщо він не буде використаний, відповідальність за час експлуатаційної стабільності та за умови, які передували застосуванню, несе&nbsp;користувач. Невикористаний розчин або відходи повинні бути утилізовані відповідно до місцевих вимог. Змішування з розчинами для інфузій. Лікарський засіб сумісний з такими розчинами для інфузій: 0,9 % розчин&nbsp;хлориду натрію,&nbsp;&nbsp;5 % моногідрат глюкози, 2,5 % глюкоза у розчині Рінгера, багатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти).

Діти

Левофлоксацин протипоказаний для застосування дітям, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Передозування

Симптоми передозування препарату стосуються центральної нервової системи (ЦНС): сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади. У постмаркетинговий період застосування левофлоксацину спостерігалися ефекти з боку ЦНС, у тому числі сплутаність свідомості, судоми, галюцинації і тремор. Лікування симптоматичне. Через можливу пролонгацію інтервалу QT слід контролювати роботу серця за допомогою ЕКГ. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції

Побічні реакції описані відповідно до класів систем органів MedRA, визначаються за частотою: 
<ul>
<li>дуже часто (&ge; 1/10);</li>
<li>часто (&ge; 1/100, &lt; 1/10);</li>
<li>нечасто (&ge; 1/1000, &le; 1/100);</li>
<li>рідко (&ge; 1/10000, &le; 1/1000);</li>
<li>дуже рідко (&le; 1/10000);</li>
<li>невідомо (не може бути оцінена, виходячи з наявних даних).</li>
</ul>
Інфекції та інвазії.&nbsp;Нечасто: грибкові інфекції, включаючи гриби роду&nbsp;Candida,&nbsp;розмноження інших резистентних мікроорганізмів. З боку системи крові та лімфатичної системи.&nbsp;Нечасто: еозинофілія, лейкопенія. Рідко: тромбоцитопенія, нейтропенія. Невідомо: панцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. З боку імунної системи. Рідко: ангіоневротичний набряк, гіперчутливість (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Невідомо: анафілактичний шок, анафілактоїдний шок, які можуть іноді виникати навіть після першої дози&nbsp;(див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). З боку травного тракту та метаболізму.&nbsp;Нечасто: анорексія. Рідко: гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет (див. розділ &ldquo;Особливості застосування&rdquo;). Невідомо: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома (див. розділ &ldquo;Особливості застосування&rdquo;). З боку психіки.*&nbsp;Часто: безсоння. Нечасто: тривожність, сплутаність свідомості, нервовість. Рідко: психотичні реакції (у т. ч. галюцинації, параноя), депресія, ажитація, кошмари.&nbsp;Невідомо: психотичні розлади з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ &ldquo;Особливості застосування&rdquo;). З боку центральної нервової системи.&nbsp;Часто: головний біль, запаморочення. Нечасто:&nbsp;сонливість, тремор, дисгевзія. Рідко: судоми (див. розділи &ldquo;Протипоказання&rdquo; та &ldquo;Особливості застосування&rdquo;), парестезія. Невідомо: периферична сенсорна нейропатія&nbsp;&nbsp;(див. розділи &ldquo;Особливості застосування&rdquo;), периферична сенсорна моторна нейропатія&nbsp;(див. розділи &ldquo;Особливості застосування&rdquo;), паросмія, включаючи аносмію, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія, непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. З боку органів зору.*&nbsp;Рідко: зорові розлади, такі як затуманений зір (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Невідомо: тимчасова втрата зору (див. розділ &ldquo;Особливості застосування&rdquo;). З боку органів слуху та вушного лабіринту.*&nbsp;Нечасто: вертиго. Рідко: шум у вухах. Невідомо: втрата слуху, порушення слуху. З боку серцево-судинної системи.&nbsp;Рідко: тахікардія, відчуття серцебиття. Невідомо: шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця, шлуночкова аритмія та аритмія типу&nbsp;torsade de pointes&nbsp;(переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження&nbsp;інтервалу QT на електрокардіограмі. З боку судинної системи.&nbsp;Часто (стосується тільки форми препарату для внутрішньовенного введення): флебіт. Рідко: артеріальна гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:&nbsp;Нечасто: задишка, бронхоспазм, алергічний пневмоніт. З боку шлунково-кишкового тракту.&nbsp;Часто: діарея, блювання, нудота. Нечасто: біль у животі, диспепсія, здуття живота, запор. Невідомо: геморагічна діарея, яка рідко може бути ознакою&nbsp;ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ &ldquo;Особливості застосування&rdquo;), панкреатит. З боку гепатобіліарної системи:&nbsp;Часто: підвищення показників печінкових ферментів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП). Нечасто: підвищення рівня білірубіну. Невідомо:&nbsp;жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи гостру летальну печінкову недостатність, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ &ldquo;Особливості застосування&rdquo;). Гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин.&nbsp;Нечасто: висип, свербіж шкіри, кропивʼянка, гіпергідроз. Невідомо: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса &ndash; Джонсона, мультиформна еритема, реакції фотосенсибілізації (див. розділ &ldquo;Особливості застосування&rdquo;), лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит. Шкірно-слизові реакції можуть іноді виникати навіть після першої дози. З боку скелетно-м&rsquo;язової системи.*&nbsp;Нечасто: артралгія, міалгія. Рідко: ураження сухожиль (див. розділи &ldquo;Протипоказання&rdquo; та &ldquo;Особливості застосування&rdquo;), включаючи тендиніт (наприклад ахіллового сухожилля), м&rsquo;язова слабкість, особливо у пацієнтів з міастенією&nbsp;gravis&nbsp;(див. розділ &ldquo;Особливості застосування&rdquo;). Невідомо: рабдоміоліз,&nbsp;розрив сухожилля&nbsp;(наприклад ахіллового сухожилля див. розділи &ldquo;Протипоказання&rdquo; та &ldquo;Особливості застосування&rdquo;), розрив зв&rsquo;язок, розрив м&rsquo;язів, артрит. З боку нирок та сечовивідної системи.&nbsp;Нечасто: підвищення рівня&nbsp;креатиніну у сироватці крові. Рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок інтерстиціального нефриту). Загальні розлади та реакції у місці введення.*&nbsp;Часто (стосуються тільки форми препарату для внутрішньовенного введення): реакція у місці інфузії (біль, почервоніння). Нечасто: астенія. Рідко: пропасниця. Невідомо: біль (у тому числі біль у спині, грудній клітці, кінцівках). До інших побічних ефектів, пов&rsquo;язаних із застосуванням&nbsp;фторхінолонів, належать напади порфірії у хворих на порфірію. *Повідомлялося про дуже рідкісні випадки, які тривали протягом декількох місяців або років, які приводили до втрати працездатності&nbsp;і потенційно незворотних тяжких реакцій на препарат, які вражали різні, іноді декілька, систем органів і почуттів (такі реакції як тендиніт, розрив сухожилля, біль в кінцівках, артралгія, порушення ходи, нейропатія асоційована з парестезією, депресія, втомлюваність, порушення пам&rsquo;яті, сну, слуху, зору і нюху), та&nbsp;асоціювалися в деяких випадках&nbsp;з застосуванням хінолонів і фторхінолонів&nbsp;(див. розділ &ldquo; Особливості застосування&rdquo;) A)&nbsp;Анафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можливі навіть після застосування першої дози. В) Реакції з боку шкіри та слизової оболонки іноді можливі навіть після застосування першої дози. Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, такі: 
<ul>
<li>екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів;</li>
<li>гіперсенситивний васкуліт;</li>
<li>напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.</li>
</ul>

2 роки. Після видалення захисного пакета термін придатності 24 години.

Умови зберігання

Не заморожувати. Зберігати в оригінальній упаковці. Для цього лікарського препарату не потрібні будь-які спеціальні температурні умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 100 мл препарату в інфузійному пакеті в захисному пакеті. По 10 пакетів у картонній коробці.

Категорія відпуску

ІНФОМЕД ФЛЮІДС Ес. Ер. Ель.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Стр. Теодор Палладі нр. 50, сектор 3, Бухарест, код 032266, Румунія.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають

Наявність в аптеках для Левотрен розчин для інфузій 5 мг/мл у саше по 100 мл, 10 шт.