Name: Ко-диротон таблетки по 20 мг+12,5 мг, 30 шт.
Brand: Гедеон Ріхтер Угорщина
SKU: 9968.3527
Price: 416.4 UAH
Availability: InStock

Виробник

Форма випуску

Берлін-Хемі/Менаріні Груп Німеччина

Кардосал плюс таблетки по 20 мг/25 мг, 28 шт.

Є в наявності

гідрохлоротіазид; олмесартан медоксоміл

Кардосал плюс таблетки по 20 мг/12,5 мг, 28 шт.

Даічі Санкіо Юроуп ГМБХ, Німеччина

Олметек Плюс таблетки по 20 мг/12,5 мг, 28 шт.

Олметек Плюс табл. 20/12,5мг №28

КРКА Словенія

Енап 20 HL таблетки по 20 мг/12,5 мг, 20 шт.

Енап 20HL табл. 20мг+12,5мг N20

гідрохлоротіазид; еналаприл малеат

Тева

Лізотіазид-Тева таблетки по 20 мг/12,5 мг, 30 шт.

лізиноприл

Кусум Фарм Україна Суми

Статорем-Н таблетки по 32,5 мг, 28 шт.

Статорем Н таблетки по 32,5 мг, 28 шт.

лізиноприл; гідрохлортіазид

Повні аналоги

Аналоги в інших формах випуску

Гедеон Ріхтер Угорщина

Ко-диротон таблетки по 10 мг+12,5 мг, 30 шт.

гідрохлоротіазид; лізиноприл

Астрафарм Україна

Лізиноприл-Н таблетки, 20 мг/12,5 мг, 30 шт.

Лізиноприл-Н таблетки, 10 мг/12,5 мг, 30 шт.

Лізиноприл-Н табл. 10мг/12,5мг №30

ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"

Ліпразид таблетки по 20 мг, 30 шт.

Лізотіазид-Тева таблетки по 10 мг/12,5 мг, 30 шт.

КВЗ Україна

Лізопрес у таблетках по 20 мг, 30 шт.

Ліпразид таблетки по 10 мг/12,5 мг, 30 шт.

Лізопрес у таблетках по 10 мг, 30 шт.

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

гідрохлоротіазид

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Міжнародне найменування

Код АТС/ATX

Дозування

Первинна упаковка

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Кількість в упаковці

Код Моріон

Упаковка

Спосіб введення

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Діабетикам

Діабетикам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

Ко-диротон

Ко-диротон таблетки по 20 мг+12,5 мг, 30 шт.

Склад

діючі речовини: лізиноприл, гідрохлоротіазид;
 1 таблетка Ко-Диротон&reg; 20 мг/12,5 мг містить лізиноприлу 20 мг (у формі лізиноприлу дигідрату 21,77 мг) і гідрохлоротіазиду 12,5 мг;
 допоміжні речовини: маніт (Е 421), індиготин (E 132), заліза оксид жовтий (Е 172), крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, кальцію гідрофосфату дигідрат, крохмаль частково прежелатинізований, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.
 Основні фізико-хімічні властивості:
Ко-Диротон&reg; 20 мг/12,5 мг: таблетки круглі, пласкі з обох боків, зі знятою фаскою, світло-зеленого кольору, з нечисленними вкрапленнями більш темного кольору. З одного боку гравіювання &laquo;C 44&raquo;. Діаметр близько 8 мм.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) і діуретики. Код АТХ С09В А03.

Фармакодинаміка

Ко-Диротон&reg; є комбінованим препаратом з фіксованою дозою лізиноприлу, інгібітору ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), і гідрохлоротіазиду &ndash; тіазидного діуретика. Обидва компоненти виявляють взаємодоповнюючий та адитивний антигіпертензивний ефект.&nbsp; &nbsp;
 Лізиноприл. Механізм дії.
Лізиноприл є інгібітором ферменту пептидилдипептидази. Лізиноприл інгібує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ), який каталізує перетворення ангіотензину I в вазоконстрикторний пептид ангіотензин II. Ангіотензин II також стимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз. В результаті інгібування АПФ спостерігається зниження концентрації ангіотензину II і, як наслідок, пригнічення судинозвужувальної активності і секреції альдостерону. Цей ефект призводить до збільшення концентрації калію в сироватці крові.
 Вважається, що лізиноприл знижує артеріальний тиск завдяки механізму первинного пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Однак лізиноприл чинить антигіпертензивну дію навіть при артеріальній гіпертензії з низькою активністю реніну. АПФ ідентичний ферменту кініназі II, який бере участь в деградації брадикініну. Не з&rsquo;ясовано, чи впливає підвищення рівня брадикініну (потужного судинорозширювального пептиду) на терапевтичну дію лізиноприлу.
 Клінічна ефективність та безпека
 Засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову систему (РАС)
Відомо, що у двох масштабних рандомізованих контрольованих дослідженнях (ONTARGET (ONgoing Telmisartan Alone and in combination with Ramipril Global Endpoint Trial/Міжнародне дослідження з досягнення цільових показників при тривалому лікуванні телмісартаном як монотерапії та комбінованої терапії з раміприлом)) та VA NEPHRON-D (The Veterans Affair Nephropathy in Diabetes/Дослідження лікування нефропатії у пацієнтів з діабетом у Відділенні ветеранів)) вивчали застосування комбінації інгібітора АПФ з блокатором рецепторів ангіотензину&nbsp;ІІ.
 Дослідження ONTARGET проводили з участю пацієнтів, які в анамнезі мали серцево-судинні чи цереброваскулярні захворювання або цукровий діабет ІІ&nbsp;типу з ознаками ішемічного ураження органів. У дослідженні VA NEPHRON-D брали участь пацієнти з цукровим діабетом ІІ&nbsp;типу та діабетичною нефропатією.
 У цих дослідженнях не був продемонстрований значущий позитивний ефект на результати з точки зору стану нирок та/або серцево-судинної системи та летальності, при цьому існував високий ризик гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або гіпотензії порівняно з монотерапією. Ці результати також застосовні до інших інгібіторів АПФ і блокаторів рецепторів ангіотензину&nbsp;ІІ, зважаючи на їх схожі фармакодинамічні властивості. Тому інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину&nbsp;ІІ не слід застосовувати одночасно пацієнтам із діабетичною нефропатією.
 Відомо, що дослідження ALTITUDE (Aliskiren Trial in Type 2 Diabetes Using Cardiovascular and Renal Disease Endpoints/Дослідження аліскірену у пацієнтів з діабетом ІІ&nbsp;типу із застосуванням основних параметрів з точки зору стану серцево-судинної системи та нирок) проводили для вивчення позитивного впливу додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або блокатором рецепторів ангіотензину&nbsp;ІІ у пацієнтів із цукровим діабетом ІІ&nbsp;типу та хронічним захворюванням нирок, серцево-судинним захворюванням або обома видами захворювань. Дослідження було припинено достроково через високий ризик побічних реакцій. Частота летальних наслідків через серцево-судинні захворювання та інсульт була вищою у групі застосування аліскірену, ніж у групі плацебо, і побічні реакції, у тому числі серйозні (гіперкаліємія, гіпотензія та ниркова недостатність), реєструвалися частіше у групі аліскірену порівняно з групою плацебо.
 Гідрохлоротіазид. Механізм дії.
Гідрохлоротіазид є діуретиком і гіпотензивним засобом. Він впливає на реабсорбцію електролітів в дистальних ниркових канальцях і приблизно однаково збільшує екскрецію іонів натрію і хлору. Натрійурез може супроводжуватися деякою втратою калію і бікарбонатів. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків не встановлено.
 Тіазиди зазвичай не впливають на нормальний артеріальний тиск.
 Немеланомний рак шкіри (НМРШ)
На підставі доступних даних, отриманих в епідеміологічних дослідженнях, описаний взаємозв&rsquo;язок між сумарною дозою гідрохлоротіазиду і розвитком НМРШ. Одне дослідження включало 71533 випадки базально-клітинної карциноми (БКК) та 8629 випадків плоскоклітинної карциноми (ПКК), група контролю &ndash; 1430833 та 172462 особи відповідно. Застосування високих доз гідрохлоротіазиду (сумарна доза &ge;50000 мг) характеризувалося наступним скоригованим співвідношенням шансів: 1,29 (95 % ДІ: 1,23-1,35) &ndash; для БКК і 3,98 (95 % ДІ: 3,68-4,31) &ndash; для ПКК. Чіткий взаємозв&rsquo;язок між сумарною дозою і ризиком розвитку раку шкіри простежувався і при БКК, і при ПКК. Інше дослідження показало можливий взаємозв&rsquo;язок між раком губи (ПКК) і застосуванням гідрохлоротіазиду: 633 випадки раку губи співвідносили з 63067 суб&rsquo;єктами групи контролю з використанням методу випадкової вибірки. Продемонстровано взаємозв&rsquo;язок із сумарною дозою зі співвідношенням шансів 2,1 (95 % ДІ: 1,7-2,6), показник збільшувався до 3,9 (3,0-4,9) при застосуванні високих доз гідрохлоротіазиду (~ 25000 мг) і до 7,7 (5,7-10,5) &ndash; при застосуванні найвищих сумарних доз препарату (~ 100000 мг) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).

Фармакокінетика

Одночасне застосування лізиноприлу і гідрохлоротіазиду має незначний вплив (або не впливає) на біодоступність кожного з компонентів. Комбінований препарат є біоеквівалентним одночасному прийому компонентів препарату у вигляді окремих лікарських форм.
 Лізиноприл. 
 Абсорбція. Після перорального прийому лізиноприлу пік концентрації у плазмі досягається протягом приблизно 7 годин, хоча існує тенденція до невеликої затримки у часі досягнення максимальної концентрації у сироватці крові у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. На підставі даних про виведення з сечею середня величина абсорбції лізиноприлу у діапазоні вивчених доз (5&minus;80 мг) становить приблизно 25 % з міжіндивідуальною варіабельністю в 6&minus;60 %. Абсолютна біодоступність знижується приблизно на 16 % у пацієнтів із серцевою недостатністю. Абсорбція лізиноприлу не залежить від прийому їжі.
 Розподіл. Лізиноприл не зв&rsquo;язується з іншими білками сироватки крові, окрім циркулюючого ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).
 Відомо, що лізиноприл погано проникає через гематоенцефалічний бар&rsquo;єр.
 Елімінація. Лізиноприл не піддається метаболізму, і вся його абсорбована кількість виводиться нирками у незміненому вигляді. При багаторазовому введенні лізиноприл має ефективний напівперіод кумуляції 12,6 години. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Зменшення концентрації у сироватці крові свідчить про пролонговану термінальну фазу, яка не є наслідком кумуляції препарату. Ця термінальна фаза, можливо, свідчить про насичуване зв&rsquo;язування з АПФ і не має дозозалежного характеру.
 Порушення функції печінки
Порівняно зі здоровими добровольцями, у пацієнтів з порушенням функції печінки при цирозі спостерігалося зменшення абсорбції (приблизно на 30 % за даними виведення з сечею), але збільшення впливу лізиноприлу (приблизно на 50 %) у зв&rsquo;язку зі зниженим кліренсом.
 Порушення функції нирок
При порушенні функції нирок спостерігається уповільнення виведення лізиноприлу, який виводиться нирками. Однак це уповільнення стає клінічно значущим тільки тоді, коли швидкість клубочкової фільтраціі зменшується до величини &lt; 30 мл/хв.
 Таблиця 1
 Показники фармакокінетики лізиноприлу після багаторазового прийому препарату в дозі 5 мг у різних груп пацієнтів із захворюваннями нирок
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100%;" border="1px" width="100%">
<tbody>
<tr>
<td width="19%">
Функція нирок відповідно до величини кліренсу креатиніну
</td>
<td width="16%">
Кількість
</td>
<td width="16%">
Cmax
(нг/мл)
</td>
<td width="16%">
Tmax
(год)
</td>
<td width="16%">
AUC
(0‑24&nbsp;год)
(нг/год/мл)
</td>
<td width="16%">
t1/2
(год)
</td>
</tr>
<tr>
<td width="19%">
&gt;80&nbsp;мл/хв
</td>
<td width="16%">
6
</td>
<td width="16%">
40,3
</td>
<td width="16%">
6
</td>
<td width="16%">
492+/-172
</td>
<td width="16%">
6,0+/-1,1
</td>
</tr>
<tr>
<td width="19%">
30-80&nbsp;мл/хв
</td>
<td width="16%">
6
</td>
<td width="16%">
36,6
</td>
<td width="16%">
8
</td>
<td width="16%">
555+/-364
</td>
<td width="16%">
11,8+/-1,9
</td>
</tr>
<tr>
<td width="19%">
5-30&nbsp;мл/хв
</td>
<td width="16%">
6
</td>
<td width="16%">
106,7
</td>
<td width="16%">
8
</td>
<td width="16%">
2228+/-938
</td>
<td width="16%">
19,5+/-5,2
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 При кліренсі креатиніну 30&minus;80 мл/хв спостерігається збільшення середнього значення AUC (&laquo;концентрація-час&raquo;) лише на 13 %; при кліренсі креатиніну 5&minus;30 мл/хв спостерігається 4&minus;5-кратне збільшення середнього значення AUC.
 Лізиноприл може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу. Після 4-годинного сеансу гемодіалізу відмічено зниження концентрації лізиноприлу в плазмі в середньому на 60 % (при величині діалізного кліренсу 40&minus;55 мл/хв).
 Серцева недостатність. Пацієнти з серцевою недостатністю схильні до більшого впливу лізиноприлу порівняно зі здоровими добровольцями (збільшення площі під кривою AUC у середньому на 125 %), але на підставі даних про виведення лізиноприлу з сечею з&rsquo;ясувалося, що у них знижена приблизно на 16 % абсорбція порівняно зі здоровими добровольцями.
 Пацієнти літнього віку. Пацієнти літнього віку мають більш високі значення площі під кривою AUC у плазмі (збільшені приблизно на 60 %) порівняно з молодшими добровольцями.
 Гідрохлоротіазид
При контролі концентрації гідрохлоротіазиду в плазмі крові протягом мінімум 24 годин період напіввиведення його варіював від 5,6 до 14,8 години.
 Не менше 61 % речовини виводиться в незміненому вигляді протягом 24 годин. Після перорального прийому гідрохлоротіазиду діуретичний ефект розвивається через 2 години, досягає максимуму через 4 години і зберігається протягом 6&minus;12 годин.
 Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар&rsquo;єр, але не проникає через гематоенцефалічний бар&rsquo;єр.

Показання

Лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією легкого або середнього ступеня тяжкості, що має стабільний перебіг на тлі терапії окремими препаратами у тих же дозуваннях.

Протипоказання

<ul>
<li>Гіперчутливість до діючих речовин або до однієї з допоміжних речовин, зазначених у розділі &laquo;Склад&raquo;.</li>
<li>Гіперчутливість до інших інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).</li>
<li>Гіперчутливість до будь-яких похідних сульфонаміду.</li>
<li>Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов&rsquo;язаний із застосуванням інгібіторів АПФ.</li>
<li>Спадковийабоідіопатичний ангіоневротичний набряк.</li>
<li>Вагітність або планування вагітності (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;).</li>
<li>Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну &lt;30 мл/хв).</li>
<li>Анурія.</li>
<li>Тяжке порушення функції печінки.</li>
<li>Одночасне застосування препарату Ко-Диротон&reg; з лікарськими засобами, які містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації &lt;60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи &laquo;Фармакодинаміка&raquo;, &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;).</li>
<li>Одночасне застосування зі сакубітрилом/валсартаном; не слід починати прийом препарату Ко-Диротон&reg; раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. також розділи &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;).</li>
</ul>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Гіпотензивні лікарські засоби
При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними препаратами можливе посилення антигіпертензивної дії. Одночасне застосування з нітрогліцерином, іншими нітратами або вазодилататорами підсилює антигіпертензивний ефект.
 Слід уникати призначення лізиноприлу в комбінації з препаратами, що містять аліскірен (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Відомо, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при комбінованому застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов&rsquo;язана з більш високою частотою розвитку побічних реакцій, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням одного лікарського засобу, що впливає на РААС (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Препарати, які можуть підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку
Одночасне застосування інгібіторів АПФ зі сакубітрилом/валсартаном протипоказане у зв&rsquo;язку зі збільшенням ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Одночасне застосування інгібіторів АПФ з інгібіторами мішені рапаміцину в клітинах ссавців (mTOR) (наприклад, темсиролімус, сиролімус, еверолімус) або інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, рацекадотрил) або тканинним активатором плазміногену або вілдагліптином може призвести до збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.
 Препарати літію
При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ зареєстровано випадки оборотного підвищення рівня літію в сироватці крові і появи ознак токсичності. Діуретичні засоби і інгібітори АПФ зменшують нирковий кліренс літію, що підвищує ризик його токсичності. Таким чином, застосування лізиноприлу і гідрохлоротіазиду в комбінації з препаратами літію не рекомендується. У разі якщо застосування даної комбінації необхідне, слід ретельно контролювати рівень літію в сироватці крові (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Калійзберігаючі діуретики, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі та інші лікарські засоби, що можуть підвищувати рівень калію в плазмі крові
Незважаючи на те, що вміст калію в сироватці крові зазвичай залишається в межах нормальних значень, у деяких пацієнтів при лікуванні лізиноприлом може виникнути гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (такі як спіронолактон, тріамтерен або амілорид), харчові добавки або замінники солі, що містять калій, можуть призводити до значного підвищення вмісту калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок або цукровим діабетом ІІ типу. При одночасному застосуванні лізиноприлу з іншими препаратами, що підвищують рівень калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), слід дотримуватися обережності, оскільки відомо, дія триметоприму подібна до дії калійзберігаючих діуретиків, таких як амілорид. Таким чином, одночасний прийом лізиноприлу з перерахованими вище лікарськими засобами не рекомендується. У разі необхідності одночасного застосування лікарські засоби слід застосовувати з обережністю і з періодичним моніторингом вмісту калію в сироватці крові (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Гепарин
Одночасне застосування інгібіторів АПФ і гепарину може призвести до гіперкаліємії. Рекомендується моніторинг вмісту калію в сироватці крові.
 Лікарські засоби, здатні спричиняти шлуночкову тахікардію типу &laquo;пірует&raquo;
Через ризик розвитку гіпокаліємії слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду і лікарських засобів, здатних спричинити шлуночкову тахікардію типу &laquo;пірует&raquo; (деякі антиаритмічні, антипсихотичні засоби та інші препарати).
 Трициклічні антидепресанти/ антипсихотичні препарати/ анестетики
Одночасне застосування деяких анестетиків, трициклічних антидепресантів або антипсихотичних препаратів та інгібіторів АПФ може призвести до додаткового зниження артеріального тиску (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту
При тривалому застосуванні НПЗП (селективні інгібітори циклооксигенази-2, ацетилсаліцилова кислота в дозі &gt; 3 г/добу, неселективні НПЗП) можливе ослаблення антигіпертензивної і діуретичної дії інгібіторів АПФ і тіазидів. Одночасне застосування НПЗП та інгібіторів АПФ може призводити до збільшення вмісту калію в сироватці крові і погіршення функції нирок. Як правило, зазначені явища мають оборотний характер. У рідкісних випадках може розвиватися ниркова недостатність, особливо у разі порушення функції нирок, наприклад у пацієнтів літнього віку або пацієнтів з дегідратацією.
 Препарати золота
У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, частіше спостерігалися нітритоїдні (вазомоторні) реакції на тлі застосування ін&rsquo;єкційних форм препаратів золота (наприклад натрію ауротіомалату). Для нітритоїдних реакцій характерна поява симптомів вазодилатації (почервоніння шкіри), нудота, запаморочення і артеріальна гіпотензія, що може бути тяжкою.
 Симпатоміметики
Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Тіазиди можуть знижувати артеріальну чутливість до норадреналіну, але недостатньо для того, щоб виключити ефект лікарського засобу, що збільшує артеріальний тиск.
 Протидіабетичні засоби
Застосування тіазидів може погіршити толерантність до глюкози. Найчастіше цей ефект розвивається в перші тижні комбінованої терапії у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Може виникнути необхідність у коригуванні дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну, пацієнтам із цукровим діабетом.
 Тіазидні діуретики можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду.
 Амфотерицин В (для парентерального введення), карбеноксолон, кортикостероїди, кортикотропін (АКТГ) або стимулюючі проносні засоби
Гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду можуть посилювати лікарські засоби, що впливають на рівень калію та гіпокаліємію (наприклад, інші калійуретичні діуретики, послаблюючі засоби, амфотерицин, карбеноксолон, похідні саліцилової кислоти).
 Гіпокаліємія може розвинутися під час одночасного застосування стероїдів або АКТГ.
 Солі кальцію
Застосування тіазидних діуретиків може призвести до підвищення кальцію в сироватці крові у зв&rsquo;язку зі зменшенням екскреції. Якщо необхідне сумісне застосування добавок кальцію або вітаміну D, слід проводити ретельний моніторинг рівня кальцію та при необхідності коригувати дозу.
 Cерцеві глікозиди
Гіпокаліємія може збільшувати чутливість або реакцію серця на токсичні ефекти, зумовлені препаратами наперстянки (у тому числі підвищення збудливості шлуночків).
 Холестирамін і колестипол 
При одночасному застосуванні із холестираміном і колестиполом зменшується всмоктування гідрохлоротіазиду. Таким чином, сульфонамідні діуретики слід приймати мінімум за 1 годину до або через 4&minus;6 годин після прийому зазначених препаратів.
 Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад тубокурарину хлорид)
Тіазиди можуть підвищити чутливість до недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, до тубокурарину).
 Соталол
При гіпокаліємії, що виникає при застосуванні тіазидів, може зростати ризик розвитку аритмії при застосуванні соталолу.
 Алопуринол
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і алопуринолу зростає ризик розвитку ураження нирок і розвитку лейкопенії.
 Циклоспорин
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і циклоспорину зростає ризик розвитку ураження нирок і розвитку гіперкаліємії. Рекомендовано контролювати рівень калію в сироватці крові.
 Ловастатин
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і ловастатину зростає ризик гіперкаліємії.
 Цитостатики, імунодепресанти, прокаїнамід
Тіазиди можуть послаблювати ниркову екскрецію цитотоксичних препаратів (наприклад, циклофосфаміду, метотрексату) і потенціювати їх мієлосупресивний ефект (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Інші супутні препарати
Тіазиди можуть підвищувати ризик розвитку побічних реакцій, спричинених амантадином.
 Алкоголь, барбітурати, анестетики можуть посилювати ортостатичну гіпотензію.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

На тлі лікування гіпотензивними препаратами (в тому числі при застосуванні комбінації лізиноприлу і гідрохлоротіазиду) може спостерігатися незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Труднощі при керуванні автотранспортом або при роботі з механізмами індивідуальні і частіше виникають на початку лікування або при зміні дози препарату, а також на тлі вживання алкоголю.
 При керуванні автомобілем і роботі з іншими механізмами слід брати до уваги, що на тлі застосування препарату Ко-Диротон&reg; можлива поява запаморочення і стомлюваності (див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність
 Інгібітори АПФ
Застосовувати інгібітори АПФ у період вагітності протипоказано (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;).
 Епідеміологічні дані про ризик тератогенних ефектів інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності не дають змоги зробити остаточні висновки. Проте не можна виключити ймовірність ризику їх розвитку. Пацієнткам, які планують завагітніти, слід призначити альтернативну гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки в період вагітності. Якщо вагітність настала в період лікування, інгібітор АПФ слід негайно відмінити і, якщо можна, розпочати альтернативну терапію.
 Відомо, що на тлі застосування інгібіторів АПФ у II і III триместрах вагітності можуть спостерігатися явища фетотоксичності (погіршення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення окостеніння кісток черепа) та неонатальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо інгібітор АПФ застосовувався з II триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження нирок і кісток черепа плода. Новонароджені, матері яких приймали інгібітори АПФ, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом у зв&rsquo;язку з можливим розвитком артеріальної гіпотензії (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Гідрохлоротіазид
Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності (особливо у І триместрі) обмежений. Проведених досліджень на тваринах недостатньо. Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар&rsquo;єр. З огляду на механізм фармакологічної дії гідрохлоротіазиду при його застосуванні у ІІ і ІІІ триместрах вагітності можливе порушення кровообігу у фетоплацентарному комплексі, а також розвиток жовтяниці, порушення електролітного балансу і тромбоцитопенії у новонародженого.
 Гідрохлоротіазид не слід застосовувати при гестаційних набряках, артеріальній гіпертензії вагітних або прееклампсії, оскільки існує ризик зниження об&rsquo;єму плазми крові і розвитку гіпоперфузії плаценти, при цьому будь-який позитивний ефект щодо перебігу захворювання відсутній.
 Гідрохлоротіазид не слід застосовувати для лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у вагітних, за винятком рідкісних випадків, коли альтернативне лікування неможливе.
 Період годування груддю
 Інгібітори АПФ
У зв&rsquo;язку з відсутністю інформації про застосування комбінації лізиноприлу і гідрохлоротіазиду у період грудного вигодовування, застосування зазначеної комбінації не рекомендовано (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). У період грудного вигодовування необхідно застосовувати препарати з краще вивченим профілем безпеки, особливо у період догляду за новонародженою або недоношеною дитиною.
 Гідрохлоротіазид
У невеликих кількостях гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко. Високі дози тіазидів спричиняють інтенсивний діурез і можуть пригнічувати вироблення грудного молока. Застосування комбінації лізиноприлу та гідрохлоротіазиду у період грудного вигодовування не рекомендовано. Якщо комбінація лізиноприлу та гідрохлоротіазиду застосовується в період грудного вигодовування, даний комбінований препарат слід призначати в найменшій дозі.

Спосіб застосування та дози

Есенціальна артеріальна гіпертензія
Застосування комбінованого препарату з фіксованою дозою не підходить для початку терапії. Комбінований препарат з фіксованою дозою може замінити комбінацію 10 мг або 20 мг лізиноприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду для пацієнтів, чий стан було стабілізовано на тлі терапії окремими активними речовинами у тих же дозуваннях, призначуваних у вигляді окремих препаратів. Стандартна доза &ndash; 1 таблетка 1 раз на добу. Як і будь-які інші медичні препарати, які приймають 1 раз на добу, Ко-Диротон&reg; слід приймати приблизно в один і той же час кожен день.
 Якщо не вдається досягти бажаного терапевтичного ефекту протягом 2&minus;4 тижнів лікування, дозу можна збільшити до 2 таблеток 1 раз на добу.
 Порушення функції нирок
Тіазидні діуретики не рекомендується застосовувати пацієнтам з порушенням функції нирок; тіазиди неефективні при значеннях кліренсу креатиніну 30 мл/хв або нижче (тобто при помірній або тяжкій нирковій недостатності).
 Ко-Диротон&reg; не можна застосовуватися як початкову терапію пацієнтам з нирковою недостатністю. Пацієнтам з кліренсом креатиніну &gt; 30 і &lt;80 мл/хв Ко-Диротон&reg; можна застосовувати тільки після індивідуального підбору дози кожного із компонентів препарату. Рекомендована доза лізиноприлу при його застосуванні як монотерапії при нирковій недостатності легкого ступеня становить 5&minus;10 мг.
 Попередня терапія діуретиками 
Після прийому першої дози препарату Ко-Диротон&reg; може розвинутися симптоматична артеріальна гіпотензія. Розвиток такого стану більш імовірний у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу внаслідок попередньої терапії діуретиками. Застосування діуретиків слід припинити за 2&minus;3 дні до початку терапії препаратом Ко-Диротон&reg;. Якщо це неможливо, лікування слід починати з монотерапії лізиноприлом у дозі 5 мг.
 Пацієнти літнього віку
Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна.
 Відомо, що показники ефективності і переносимості лізиноприлу і гідрохлоротіазиду при їх одночасному застосуванні були подібними у літніх та молодших пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Ефективність лізиноприлу при його застосуванні в дозах від 20 до 80 мг була порівнянною у літніх пацієнтів (понад 65 років) та у пацієнтів молодшого віку; монотерапія лізиноприлом також ефективно знижувала діастолічний артеріальний тиск, як і монотерапія гідрохлоротіазидом або атенололом. Згідно з відомими результатами клінічних досліджень, вік не впливає на переносимість лізиноприлу.

Діти

Безпека і ефективність застосування цього лікарського засобу для лікування дітей не встановлені.

Передозування

Дані про передозування у людини обмежені. При передозуванні інгібіторів АПФ можуть спостерігатися такі симптоми: артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривожність, кашель.
 При передозуванні показано проведення інфузії фізіологічного розчину. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину. При необхідності показано проведення інфузії ангіотензину II та (або) внутрішньовенне введення катехоламінів. Якщо препарат прийнятий нещодавно, показано проведення заходів, спрямованих на виведення лізиноприлу (наприклад стимулювання блювання, промивання шлунка, введення абсорбентів і сульфату натрію).
 Лізиноприл може бути видалений із загального кровотоку шляхом гемодіалізу (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). При розвитку брадикардії, стійкої до терапії, показано встановлення штучного водія ритму. Слід ретельно контролювати показники життєво важливих функцій, вміст електролітів і креатиніну в сироватці крові.
 Симптомами передозування гідрохлоротіазидом є підвищення діурезу, пригнічення свідомості (аж до коми), судоми, парез, порушення серцевого ритму, ниркова недостатність.
 Для корекції брадикардії або виражених вагусних реакцій показано введення атропіну.
 Гіпокаліємія може призвести до посилення аритмії у пацієнтів, які отримують дигоксин.

Побічні реакції

Перераховані нижче побічні реакції, зареєстровані на тлі застосування лізиноприлу та (або) гідрохлоротіазиду, розподілені за частотою виникнення відповідно до такої градації: дуже часті (&ge;1/10), часті (від &ge;1/100 до &lt;1/10), нечасті (від &ge;1/1000 до &lt;1/100), поодинокі (від &ge;1/10000 до &lt;1/1000), рідкісні (&lt;1/10000), частота невідома (не можна оцінити з наявних даних).
 Серед побічних реакцій найчастіше спостерігалися кашель, запаморочення, артеріальна гіпотензія і головний біль (виникали у 1&minus;10% пацієнтів). За даними клінічних досліджень, побічні реакції були помірними, мали транзиторний характер та в більшості випадків не потребували відміни терапії.
 Лізиноприл
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100%;" border="1px" width="102%">
<tbody>
<tr>
<td width="18%">
&nbsp;
</td>
<td colspan="5" width="81%">
Частота розвитку побічних реакцій
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Система органів
</td>
<td width="15%">
Часті
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
Нечасті
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
Поодинокі
&nbsp;
</td>
<td width="20%">
Рідкісні
&nbsp;
</td>
<td width="14%">
Частота невідома
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку крові та лімфатичної системи
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту
&nbsp;
</td>
<td width="20%">
пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), гемолітична анемія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання
</td>
<td width="14%">
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку імунної системи
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="20%">
&nbsp;
</td>
<td width="14%">
анафілактична/
анафілактоїдна реакція
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку ендокринної системи
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ)
</td>
<td width="20%">
&nbsp;
</td>
<td width="14%">
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку обміну речовин та харчування
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="20%">
гіпоглікемія
</td>
<td width="14%">
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку психіки
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
лабільність настрою, симптоми депресії
</td>
<td width="15%">
сплутаність свідомості
&nbsp;
</td>
<td width="20%">
&nbsp;
</td>
<td width="14%">
галюцинації
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку нервової системи
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
запаморочення, головний біль, синкопе
</td>
<td width="15%">
парестезія, вертиго, порушення смакових відчуттів, порушення сну
</td>
<td width="15%">
розлади нюху
&nbsp;
</td>
<td width="20%">
&nbsp;
</td>
<td width="14%">
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку серця
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу, ймовірно, на тлі надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), пальпітація, тахікардія
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="20%">
&nbsp;
</td>
<td width="14%">
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку судинної системи
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
ортостатичні ефекти (в т.ч. ортостатична гіпотензія)
</td>
<td width="15%">
синдром Рейно
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="20%">
&nbsp;
</td>
<td width="14%">
припливи
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
</td>
<td width="15%">
кашель (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)
</td>
<td width="15%">
риніт
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="20%">
бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт та (або) еозинофільна пневмонія
</td>
<td width="14%">
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку шлунково-кишкового тракту
</td>
<td width="15%">
діарея, блювання
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
нудота, біль у животі, диспепсія
</td>
<td width="15%">
сухість у роті
&nbsp;
</td>
<td width="20%">
панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечнику
</td>
<td width="14%">
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку гепатобіліарної системи
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="20%">
гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, печінкова недостатність* (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)
</td>
<td width="14%">
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку шкіри та підшкірних тканин
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
висипання, свербіж
</td>
<td width="15%">
гіперчутливість/
ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та (або) гортані (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), кропив&rsquo;янка, алопеція, псоріаз
</td>
<td width="20%">
підвищена пітливість, пухирчатка (пемфігус), токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса &ndash; Джонсона, мультиформна еритема, псевдолімфома шкіри** 
</td>
<td width="14%">
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку нирок та сечовивідних шляхів
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
порушення функції нирок
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
уремія, гостра ниркова недостатність
</td>
<td width="20%">
олігурія, анурія
</td>
<td width="14%">
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
імпотенція
</td>
<td width="15%">
гінекомастія
</td>
<td width="20%">
&nbsp;
</td>
<td width="14%">
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Загальні порушення
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
астенічний синдром, втомлюваність
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="20%">
&nbsp;
</td>
<td width="14%">
&nbsp;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Дослідження
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
&nbsp;
</td>
<td width="15%">
підвищення активності печінкових ферментів та білірубіну, підвищення рівня сечовини, підвищення креатиніну в сироватці крові, гіперкаліємія
</td>
<td width="15%">
гіпонатріємія
</td>
<td width="20%">
&nbsp;
</td>
<td width="14%">
&nbsp;
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 *У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток гепатиту з подальшим прогресуванням до печінкової недостатності. У разі якщо на тлі застосування комбінації лізиноприлу і гідрохлоротіазиду відзначена поява жовтяниці або значне підвищення активності печінкових ферментів, застосування препарату слід припинити; пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом.
 **Повідомлялося про розвиток симптомокомплексу, що включає один або кілька симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія (артрит), підвищення рівня антинуклеарних антитіл (АНА), збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз, висипання, фотосенсибілізація або інші шкірні реакції.
 Гідрохлоротіазид (частота невідома) 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100%;" border="1px" width="98%">
<tbody>
<tr>
<td width="50%">
Інфекційні та паразитарні захворювання
</td>
<td width="49%">
Сіаладеніт
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
Доброякісні, злоякісні та неуточнені пухлини (включно з кістами та поліпами)
</td>
<td width="49%">
немеланомний рак шкіри (базально-клітинна карцинома та плоскоклітинна карцинома)
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку крові та лімфатичної системи
&nbsp;
</td>
<td width="49%">
лейкопенія, нейтропенія (агранулоцитоз), тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, пригнічення функцій кісткового мозку
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку обміну речовин та харчування
</td>
<td width="49%">
анорексія; гіперглікемія; глюкозурія; гіперурикемія, порушення електролітного балансу (в т.ч. гіпонатріємія та гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія), збільшення концентрації холестерину та тригліцеридів, подагра
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку психіки
</td>
<td width="49%">
непосидючість, депресія, розлади сну
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку нервової системи
&nbsp;
</td>
<td width="49%">
зниження апетиту, парестезія, переднепритомний стан
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку органів зору
&nbsp;
</td>
<td width="49%">
ксантопсія, тимчасове зниження гостроти зору, хоріоїдний випіт, гостра міопія, гостра закритокутова глаукома
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку органів слуху і рівноваги
</td>
<td width="49%">
Запаморочення
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку серця
</td>
<td width="49%">
ортостатична гіпотензія
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку судинної системи
&nbsp;
</td>
<td width="49%">
некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт)
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
</td>
<td width="49%">
респіраторний дистрес-синдром (в т.ч. пневмоніт та набряк легень)
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку шлунково-кишкового тракту
&nbsp;
</td>
<td width="49%">
подразнення слизової оболонки шлунка, діарея, запор, панкреатит
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку гепатобіліарної системи
</td>
<td width="49%">
жовтяниця (жовтяниця, зумовлена внутрішньопечінковим холестазом)
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку шкіри та підшкірних тканин
&nbsp;
</td>
<td width="49%">
реакції фотосенсибілізації, висипання, системний червоний вовчак, шкірні вовчакоподібні реакції, загострення системного червоного вовчака, кропив&rsquo;янка, анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку кістково-м&rsquo;язової системи та сполучної тканини
</td>
<td width="49%">
м&rsquo;язовий спазм, м&rsquo;язова слабкість
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
З боку нирок та сечовивідних шляхів
&nbsp;
</td>
<td width="49%">
порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит
</td>
</tr>
<tr>
<td width="50%">
Загальні порушення
</td>
<td width="49%">
лихоманка, слабкість
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 Опис деяких побічних реакцій
Немеланомний рак шкіри (НМРШ): на підставі наявних даних, отриманих в епідеміологічних дослідженнях, описаний взаємозв&rsquo;язок між сумарною дозою гідрохлоротіазиду та НМРШ (див. розділи &laquo;Фармакологічні властивості&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Повідомлення про можливі побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Воно забезпечує безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Працівників охорони здоров&rsquo;я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему передачі інформації.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 &ordm;С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у картонній упаковці.

Категорія відпуску

ТОВ &laquo;Гедеон Ріхтер Польща&raquo;.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Н&minus;1103, Будапешт, вул. Демреї, 19&minus;21, Угорщина.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають

Наявність в аптеках для Ко-диротон таблетки по 20 мг+12,5 мг, 30 шт.