Кліндаміцин капсули по 150 мг, 10 шт.

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: жорсткі желатинові капсули з кришечкою та корпусом рожевого кольору; Зміст капсул – порошок білого кольору.

Механізм дії. Механізм дії кліндаміцину заснований на пригніченні біосинтезу білка шляхом зв'язування із субодиницею 50S бактеріальної рибосоми з настанням у більшості випадків бактеріостатичного ефекту.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв'язок. Ефективність суттєво залежить від часу, протягом якого рівень речовини перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) для причинного патогену.

Механізм розвитку резистентності. У основі розвитку резистентності до клиндамицину можуть бути такі механізми. Резистентність у стафілококів і стрептококів головним чином буде результатом підвищеної інтеграції метильних груп у 23S-рРНК (так звана конститутивна MLSB-резистентність), що значною мірою знижує зв'язуючу афінність кліндаміцину до рибосоми. Більшість метицилінрезистентних штамів S. aureus (MRSA) має конститутивний MLSB-фенотип і, отже, є кліндаміцинрезистентними. Тому інфекції, спричинені резистентними до макролідів стафілококами, не можна лікувати кліндаміцином навіть при продемонстрованій in vitro чутливості через ризик селекції при лікуванні мутантних штамів із конститутивною MLSB-резистентністю.

Кліндаміцин-М не слід застосовувати пацієнтам з чутливістю до кліндаміцину, лінкоміцину або будь-якої іншої складової лікарського засобу.

Кліндаміцин-М не підходить для лікування менінгіту, оскільки концентрація антибіотика, яка досягається в спинномозковій рідині, надто низька.

Зазвичай, така лікарська форма, як капсули, не підходить для застосування дітям до 6 років.

Резорбція, розподіл та зв'язування з білками.

Відмінність між похідними кліндаміцину полягає лише в часі всмоктування і розщеплення ефірів. Після цього кліндаміцин є в організмі у вигляді вільної основи (активна форма). Його ефіри слід вважати попередниками лікарського засобу.

Після перорального застосування кліндаміцину гідрохлорид та кліндаміцину 2-пальміту гідрохлорид швидко та майже повністю всмоктуються із шлунково-кишкового тракту. Одночасний прийом їжі дещо сповільнює всмоктування. При застосуванні натще максимальні концентрації в сироватці досягаються через 45-60 хвилин, а при прийомі після їжі - через 2 години. Після перорального застосування одноразової дози 150 або 300 мг концентрації становлять від 1,9 до 3,9 мкг/мл та від 2,8 до 3,4 мкг/мл відповідно (застосування натще).

Зв'язування кліндаміцину з білками плазми залежить від його концентрації і становить від 60 до 94% у межах терапевтичного діапазону.

Кліндаміцин легко проникає у тканини, проходить через плацентарний бар'єр та надходить у грудне молоко. Дифузія у субарахноїдальний простір недостатньо навіть при запаленні мозкових оболонок. У кістковій тканині досягаються високі концентрації.

Біотрансформація та виведення

Розпад кліндаміцину в основному відбувається у печінці. Деякі метаболіти мікробіологічно активні. Лікарські засоби, що діють як індуктори печінкових ферментів, скорочують середній час утримання кліндаміцину в організмі.

Виведення кліндаміцину відбувається приблизно на 2/3 із калом і на 1/3 із сечею.

Період напіввиведення кліндаміцину із сироватки крові становить близько 3 годин у дорослих та близько 2 годин у дітей. При порушенні функції нирок та печінкової недостатності середнього або тяжкого ступеня період напіввиведення подовжується.

Кліндаміцин не виводиться шляхом діалізу.

Гострі та хронічні бактеріальні інфекції, спричинені чутливими до кліндаміцину патогенами, зокрема:

• інфекції кісток та суглобів;
• інфекції ділянки вуха, носа та горла;
• інфекції ділянки зубів та щелеп;
• інфекції нижніх дихальних шляхів;
• інфекції тазової та черевної ділянки;
• інфекції жіночих статевих органів;
• інфекції шкіри та м'яких тканин;
• скарлатина.

При тяжкій клінічній картині спочатку слід проводити лікування лікарськими засобами, що містять кліндаміцин і повільно вводяться в кровоносну судину (шляхом інфузій).

Кліндаміцин-М не слід застосовувати пацієнтам з чутливістю до кліндаміцину, лінкоміцину або будь-якої іншої складової лікарського засобу.

Кліндаміцин-М не підходить для лікування менінгіту, оскільки концентрація антибіотика, яка досягається в спинномозковій рідині, надто низька.

Зазвичай, така лікарська форма, як капсули, не підходить для застосування дітям до 6 років.

По можливості Кліндаміцин-М не слід поєднувати з еритроміцином, оскільки спостерігався антагоністичний ефект щодо антибактеріальної дії in vitro.

Патогенні мікроорганізми демонструють перехресну резистентність до кліндаміцину та лінкоміцину.

Оскільки лікарський засіб Кліндаміцин-М має властивість блокувати нервово-м'язову передачу, він може посилювати ефект м'язових релаксантів (наприклад, ефіру, тубокурарину, панкуронію галіду). Це може призвести до виникнення під час операцій несподіваних загрозливих для життя ситуацій. Таким чином, Кліндаміцин-М слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують зазначені вище лікарські засоби.

При супутньому застосуванні препарату Кліндаміцин-М надійність протизаплідного ефекту пероральних контрацептивів є сумнівною. Тому під час лікування Кліндаміцином слід додатково застосовувати інші методи контрацепції.

Антагоністи вітаміну К. У пацієнтів, які застосовували кліндаміцин у комбінації з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарин, аценокумарол та флуїндіон), спостерігалися підвищені показники коагуляції (протромбіновий час/міжнародне нормалізоване співвідношення) та/або кровотеча. Тому у таких пацієнтів слід проводити моніторинг показників коагуляції.

Кліндаміцин-М слід з обережністю застосовувати наступним категоріям пацієнтів:

• з порушенням функції печінки;
• з порушеннями нервово-м'язової передачі (міастенія гравіс, хвороба Паркінсона);
• з наявністю в анамнезі шлунково-кишкових захворювань (наприклад, запалення товстої кишки);
• з атопією;
• з алергіями та астмою.

Примітка: Кліндаміцин не слід застосовувати пацієнтам з гострими інфекціями дихальних шляхів, якщо вони спричинені вірусами. Кліндаміцин-М не підходить для лікування менінгіту, оскільки концентрації антибіотика, що досягаються в спинномозковій рідині, дуже низькі.

Повідомлялося про тяжкі реакції гіперчутливості у пацієнтів, які отримували лікування кліндаміцином, включаючи серйозні реакції з боку шкіри, такі як реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та гострий генералізований. При виникненні реакції гіперчутливості або серйозних реакцій з боку шкіри лікування кліндаміцином слід припинити та призначити правильне лікування (див. розділ «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

При тривалому лікуванні (протягом понад 10 днів) показники клінічного аналізу крові та функції печінки та нирок слід перевіряти регулярно.

Тривале та повторне застосування лікарського засобу Кліндаміцин-М може призводити до розвитку суперінфекції або колонізації шкіри та слизових резистентними мікроорганізмами або дріжджовими грибами.

Під час застосування багатьох антибактеріальних препаратів, включаючи кліндаміцин, повідомлялося про виникнення діареї, викликаної Clostridium difficile (CDAD) зі ступенем тяжкості проявів від легкої діареї до коліту з летальним кінцем. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну флору товстої кишки, що призводить до надмірного зростання C. difficile.

C. difficile продукує токсини A і B, що сприяє розвитку CDAD та є першопричиною розвитку антибіотика асоційованого коліту. Штами C. difficile, що продукують гіпертоксин, призводять до підвищення захворюваності та летальності, оскільки ці інфекції можуть бути нечутливі до протимікробної терапії та вимагають проведення коллектомії.

Слід розглядати можливість виникнення CDAD у всіх пацієнтів із діареєю внаслідок застосування антибіотиків. Необхідно ретельно збирати анамнез, оскільки повідомлялося про випадки розвитку CDAD у період до двох місяців після застосування антибактеріальних препаратів. Можливе прогресування коліту, включаючи псевдомембранозний коліт, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до летального результату.

При встановленні діагнозу антибіотика-соційованої діареї або антибіотика-соційованого коліту або за наявності підозри на такі стани застосування антибактеріальних засобів, включаючи кліндаміцин, слід відмінити та розпочати застосування належних терапевтичних заходів. Лікарські засоби, що гнітять перистальтику, у цій ситуації протипоказані.

У випадках псевдомембранозного коліту від середнього до тяжкого ступеня слід розглянути можливість застосування рідини та електролітів, додаткового застосування протеїнів та антибактеріальних препаратів, клінічно ефективних для лікування колітів, спричинених Clostridium difficile.

При продовженні терапії слід провести функціональні проби печінки та нирок.

Іноді лікування кліндаміцином є альтернативою при алергії на пеніцилін (підвищена чутливість до пеніциліну). Перехресна алергія між кліндаміцином та пеніциліном невідома і її розвиток також не очікується через наявність структурних відмінностей між цими речовинами. Однак в окремих випадках повідомлялося про анафілактичні реакції (підвищену чутливість) і на кліндаміцин у осіб, які вже мали алергію на пеніцилін. Це слід враховувати при застосуванні кліндаміцину для лікування пацієнтів із алергією на пеніцилін.

Якщо у вас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Кліндаміцин містить 121 мг моногідрату лактози на 1 капсулу. При застосуванні лікарського засобу згідно з інструкцією пацієнт одержує до 484 мг моногідрату лактози. Це відповідає загальній кількості лактози, що міститься в 4 капсулах лікарського засобу Кліндаміцин-М. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом порушеного всмоктування глюкози та галактози не слід застосовувати Кліндаміцин-М.

Допоміжні речовини: тартразин (Е 102), амарант (Е 123), метилпарабен натрію (Е 219), натрію пропілпарабен (Е 217), капсули, що входять до складу оболонки, можуть викликати алергічні реакції (можливо уповільнені).

Кліндаміцин має легкий або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами. Деякі побічні реакції (зокрема запаморочення, сонливість див. у розділі «Побічні реакції») можуть впливати на здатність концентрувати увагу і швидкість реакції; тому можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

Застосування у період вагітності

Результати великого дослідження за участю вагітних жінок, які застосовували кліндаміцин протягом І триместру вагітності (вплив кліндаміцину зазнали приблизно 650 новонароджених), не продемонстрували підвищення частоти вад розвитку у новонароджених. Однак наявні дані щодо безпеки застосування кліндаміцину під час вагітності недостатні.

Результати експериментальних досліджень на тваринах не передбачають наявності безпосереднього чи опосередкованого шкідливого впливу протягом вагітності, розвиток ембріона/плоду, пологів чи постнатальний розвиток.

Кліндаміцин проникає крізь плаценту. Допускається, що у організмі плода досягається терапевтична, ефективна концентрація. При застосуванні препарату під час вагітності слід ретельно зважувати користь та можливі ризики, пов'язані з лікуванням.

Застосування у період годування груддю

Кліндаміцин проникає у грудне молоко. Тому у новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні, не можна виключити розвиток сенсибілізації, діареї та колонізації слизових дріжджовими грибами. Через ризик розвитку тяжких побічних реакцій у новонароджених, які перебувають на грудному годуванні, годуючим грудьми не слід застосовувати кліндаміцин.

Репродуктивна функція

Результати досліджень на тваринах не показали жодних ознак порушень репродуктивної функції. Даних щодо впливу кліндаміцину на репродуктивну функцію людини немає.

Кліндаміцин-М слід приймати, запиваючи достатньою кількістю рідини (не менше 1 великою склянкою води), щоб уникнути можливого подразнення стравоходу.

У разі підозри на інфекцію, спричинену β-гемолітичним стрептококом, або за наявності ознак β-гемолітичного стрептокока лікування слід проводити протягом щонайменше 10 днів.

Дорослі

Залежно від локалізації та ступеня тяжкості інфекції дорослим та дітям віком від 14 років застосовувати 4–12 капсул на добу (що еквівалентно 0,6–1,8 г кліндаміцину).

Добова доза розподіляється на 4 прийоми.

Для забезпечення більш високих доз також є лікарські засоби з більш високим вмістом активної речовини.

Хвороби печінки. У пацієнтів із захворюванням печінки від помірного до тяжкого ступеня період напіввиведення кліндаміцину продовжено. Зазвичай, якщо Кліндаміцин-М застосовувати кожні 8 годин, знижувати дозу не потрібно. Але за пацієнтами з тяжкою печінковою недостатністю слід спостерігати рівень кліндаміцину у плазмі крові. Залежно від отриманих результатів може знадобитися зниження дози або подовження інтервалів між дозами.

Захворювання нирок. При захворюванні нирок період напіввиведення кліндаміцину подовжений; але при порушенні функції нирок легкого або середнього ступеня знижувати дозу не потрібно. Однак у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю або анурією слід спостерігати рівень кліндаміцину у плазмі. Залежно від результатів цих вимірювань може знадобитися зниження дози або як альтернатива подовження інтервалів між прийомами до 8 або навіть 12 годин.

Гемодіаліз. Кліндаміцин не виводиться шляхом гемодіалізу. Тому до або після проведення гемодіалізу застосування додаткової дози не потрібне.

Цю лікарську форму застосовувати дітям віком від 6 років.

Таблиця

Наведені нижче побічні реакції були виявлені в ході клінічних досліджень та протягом спостережень після виходу препарату на ринок. У кожній категорії побічні реакції наведені за частотою та клінічною значимістю.

По частоті побічні реакції поділяються на такі категорії: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), рідко (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна встановити наявних даних). Побічні реакції перераховані у кожній категорії щодо зниження ступеня тяжкості.

Інфекції та інвазії

Часто: псевдомембранозний коліт.

Частота невідома: коліт, викликаний Clostridium difficile*, інфекції піхви.

З боку крові та лімфатичної системи

Часто: агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія.

З боку імунної системи

Рідко: медикаментозна лихоманка.

Дуже рідко: анафілактична реакція.

Частота невідома: анафілактичний шок, анафілактоїдна реакція, гіперчутливість.

З боку нервової системи

Нечасто: спотворення смаку, блокада нервово-м'язової передачі.

Частота невідома: запаморочення, сонливість, головний біль.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто: подразнення стравоходу, езофагіт*, стоматит, м'які калові маси, діарея, біль у животі, блювання, нудота.

Частота невідома: виразка стравоходу.

Гепатобіліарні розлади.

Дуже рідко: транзиторний гепатит із холестатичною жовтяницею.

Частота невідома: жовтяниця*.

З боку шкіри та підшкірної тканини

Часто: макулопапулярна екзантема, короподібна екзантема*, кропив'янка.

Рідко: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона*, синдром Лайєлла, набряк Квінке/ ангіоневротичний набряк*, ексфоліативний дерматит*, бульозний дерматит*, мультиформна еритема, свербіж, вагініт.

Дуже рідко: висипання, утворення бульбашок, реакції гіперчутливості.

Частота невідома: реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром)*, гострий генералізований екзантематозний пустульоз*.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Дуже рідко: поліартрит.

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Порушення функції нирок у вигляді азотемії, олігурії та протеїнурії.

Результати лабораторних досліджень

Найчастіше відхилення від норми біохімічних показників функції печінки.

* - Побічні реакції, виявлені при застосуванні лікарського засобу після реєстрації (див. розділ «Особливості застосування»).




Побічні реакції антибіотиків (ефект класу)

Часто при застосуванні лікарського засобу Кліндаміцин може розвиватися псевдомембранозний ентероколіт. Відразу після визначення (діагностування) псевдомембранозного ентероколіту лікарю слід розглянути можливість припинення застосування лікарського засобу Кліндаміцин-М та розпочати відповідне лікування (застосування спеціальних антибіотиків/хіміотерапевтичних засобів із клінічно доведеною ефективністю). Лікарські засоби, що гнітять перистальтику, протипоказані.

Застосування кліндаміцину може призвести до надмірного зростання інших кишкових мікроорганізмів, зокрема грибів.

Іноді алергічні реакції виникають після першого застосування. Дуже рідко виникають гострі гострі алергічні реакції, такі як анафілактичний шок. У такому разі застосування лікарського засобу Кліндаміцин-М слід негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів (наприклад, застосувати антигістамінні засоби, кортикостероїди, симпатоміметики та при необхідності провести штучну вентиляцію).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Після реєстрації лікарського засобу дуже важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції. Це дозволяє проводити моніторинг співвідношення між користю та ризиками, пов'язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

2 роки.

По 10 капсул у блістері; по 1 блістеру у пачці з картону.

За рецептом.

ПАТ "Монфарм".

Украина, 19100, Черкасская обл., г. Монастырище, ул. Заводская, 8.

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — Державного реєстру лікарських засобів України.