Name: Фінлепсин ретард у таблетках по 400 мг, 50 шт.
Brand: АВД Фарма, Німеччина
SKU: 9333.1993
Price: 1048.8 UAH
Availability: InStock
Rating: 3.2 (5 reviews)

Виробник

Форма випуску

Здоров'я Україна Харків

Карбамазепін-Здоровье таблетки по 400 мг, 50 шт.

Є в наявності

карбамазепін

Повні аналоги

Аналоги в інших формах випуску

АВД Фарма, Німеччина

Фінлепсин 200 ретард у таблетках по 200 мг, 50 шт.

Пліва Краків, Польща

Фінлепсин таблетки по 200 мг, 50 шт.

Фінлепсин табл. 200мг N50

Кусум Індія

Мезакар СР таблетки по 400 мг, 50 шт.

Мезакар

САН Фармасютікалз, Індія

Зептол таблетки по 200 мг, 100 шт.

Зептол табл. 200мг №100

Фарма Старт Україна

Карбамазепін-ФС таблетки по 200 мг, 50 шт.

ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", Україна

Карбамазепін-Дарниця таблетки по 200 мг, 50 шт.

Технолог Україна

Карбамазепін у таблетках по 200 мг, 50 шт.

Мезакар таблетки по 200 мг, 50 шт.

Кусум Фарм Україна Суми

Мезакар сусензії оральні 100 мг / 5 мл, 100 мл

Карбамазепін-ФС таблетки по 200 мг, 20 шт.

Карбамазепін-ФС табл. 200мг №20

Карбамазепін-Дарниця таблетки по 200 мг, 20 шт.

Карбамазепін-Дарниця табл. 200мг №20

Карбамазепін-Здоров'я таблетки по 200 мг, 20 шт.

Карбамазепін табл. 200мг №20

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Код Моріон

Первинна упаковка

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Код АТС/ATX

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Кількість в упаковці

Міжнародне найменування

Упаковка

Дозування

Спосіб введення

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Діабетикам

Діабетикам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Вагітним з обережністю

Годуючим матерям

Годуючим матерям з обережністю

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

дітям з обережністю

Кому можна

Взаємодія з алкоголем

Спільна взаємодія з алкоголем є критично значущою. Слід уникати застосування цього засобу та алкоголю, оскільки їхня спільна взаємодія надає безліч негативних ефектів для організму та здоров'я в цілому.

Взаємодія з алкоголем критична

Взаємодія

Основні властивості

Фінлепсин ретард у таблетках по 400 мг, 50 шт.

Фінлепсин

Склад

діюча речовина: карбамазепiн; 1 таблетка мiстить карбамазепiну 400 мг; допоміжні речовини: амонію метакрилату сополімеру (тип В) дисперсія, триацетин, тальк, метакрилатного сополімеру дисперсія, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна.

Лікарська форма

Таблетки пролонгованої дії. Основні фізико-хімічні властивості: білого або жовтуватого кольору круглі плоскі таблетки у формі листа конюшини, зі скошеними краями, з хрестоподібною лінією розлому з обох боків та 4 насічками на бокових сторонах, із гладенькою поверхнею і цільними краями та однаковим зовнішнім виглядом.

Фармакотерапевтична група

Протиепілептичні засоби. Код АТX N03A F01.

Фармакодинаміка

Протисудомний засіб, похідне трициклічного іміностильбену. Проявляє протиепілептичну, нейротропну і психотропну активність. Точний механізм дії карбамазепіну невідомий. Терапевтичний ефект перш за все зумовлений гальмуванням синаптичної передачі збудження і тим самим &ndash; зменшенням поширення судомних нападів. У вищих концентраціях карбамазепін спричиняє зменшення провідності судомних розрядів. Знижує больові відчуття при невралгії трійчастого нерва. Цей ефект зумовлений гальмуванням синаптичної передачі подразнень у спінальному ядрі трійчастого нерва. Тоді як зниження вивільнення глутамату і стабілізація мембран нейронів може пояснити протисудомну дію препарату, антиманіакальний ефект карбамазепіну може бути зумовлений пригніченням метаболізму дофаміну і норадреналіну. При нецукровому діабеті препарат чинить антидіуретичну дію, імовірно, зумовлену впливом на осморецептори гіпоталамуса.

Фармакокінетика

Після перорального застосування карбамазепін всмоктується повільно і майже повністю. Період напіввиведення становить 8,5 годин і має великий діапазон (приблизно 1,72‒12 годин). Після одноразового прийому максимальна концентрація карбамазепіну у плазмі крові у дорослих досягається через 4‒16 годин (дуже рідко &ndash; через 35 годин), у дітей &ndash; приблизно через 4‒6 годин. Концентрація карбамазепіну у плазмі крові не знаходиться у лінійній залежності від дози і при застосуванні більш високих доз крива концентрації у плазмі крові має вигляд плато. При застосуванні таблеток пролонгованої дії досягається більш низька концентрація карбамазепіну у плазмі крові, ніж при застосуванні звичайних таблеток. Рівноважна концентрація досягається через 2‒8 днів. Стосовно терапевтичних і токсичних концентрацій карбамазепіну у плазмі крові вказується, що напади можуть зникнути при рівні його у плазмі крові 4‒12 мкг/мл. Концентрації лікарського засобу у плазмі крові, які перевищують 20 мкг/мл, погіршують картину захворювання. При концентрації активної речовини у плазмі крові 5‒18 мкг/мл усуває болі при невралгії трійчастого нерва. Граничні значення концентрації карбамазепіну у плазмі крові для виникнення побічних реакцій становлять 8&ndash;9 мкг/мл. 70‒80 % карбамазепіну зв&rsquo;язується з білками плазми крові. Частка незв&rsquo;язаного з білками карбамазепіну при його концентрації до 50 мкг/мл залишається постійною. 48‒53 % фармакологічно активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду зв&rsquo;язується з білками плазми крові. Концентрація карбамазепіну у спинномозковій рідині становить 33 % від концентрації у плазмі крові. Концентрація у слині відповідає фракції, яка не зв&rsquo;язується у плазмі крові, і демонструє значну кореляцію з концентрацією лікарського засобу у плазмі крові (приблизно 20‒30 %). Якщо це значення помножити на 4, цю цифру можна використовувати для визначення концентрації у плазмі крові протягом періоду проведення моніторингу лікування. Карбамазепін проникає крізь плацентарний бар&rsquo;єр, у грудне молоко (близько 58 % від концентрації у плазмі крові). Після прийому одноразової дози карбамазепін виводиться з плазми крові з періодом напіввиведення 36 годин (діапазон: від 18 до 65 годин). При тривалому лікуванні період напіввиведення знижується на 50 % у зв&rsquo;язку з індукцією мікросомальних ферментів печінки. У здорових людей загальний плазматичний кліренс становить приблизно 19,8 мл/год/кг, у хворих при монотерапії &ndash; приблизно 54,6 мл/год/кг, у хворих при комбінованому лікуванні &ndash; приблизно 113,3 мл/год/кг. Після одноразового прийому карбамазепіну внутрішньо 72 % дози у вигляді метаболітів виводиться з організму нирками. Інші 28 % виводяться із калом, частково &ndash; у незміненому вигляді. Тільки 2‒3 % речовини, виведеної із сечею &ndash; це карбамазепін у незміненому вигляді. Особливості фармакокінетики в окремих групах пацієнтів Діти. Дітям з огляду на більш швидку елімінацію карбамазепіну для підтримання терапевтичних концентрацій препарату може бути потрібним застосування більш високих доз карбамазепіну з розрахунку мг/кг маси тіла порівняно з дорослими. Пацієнти літнього віку. Немає даних, які свідчили б про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів літнього віку (порівняно з дорослими молодого віку). Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки. Даних про фармакокінетику карбамазепіну у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки поки що немає.

Показання

<ul>
<li>Епілепсія:</li>
<li>складні або прості парціальні судомні напади (з втратою або без втрати свідомості) з вторинною генералізацією або без неї;</li>
<li>генералізовані тоніко-клонічні судомні напади;</li>
<li>змішані форми судомних нападів.</li>
</ul>
Фінлепсин&reg; 400 ретард можна застосовувати як монотерапію, так і в складі комбінованої терапії.
<ul>
<li>Гострі маніакальні стани; підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах з метою профілактики загострень або для ослаблення клінічних проявів загострення.</li>
<li>Синдром алкогольної абстиненції.</li>
<li>Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова).</li>
<li>Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.</li>
</ul>

Протипоказання

Фінлепсин&reg; 400 ретард не слід призначати:
<ul>
<li>при встановленій гіперчутливості до карбамазепіну або до подібних у хімічному відношенні лікарських препаратів (таких як трициклічні антидепресанти), або до інших складових препарату;</li>
<li>при атріовентрикулярній блокаді;</li>
<li>пацієнтам із пригніченням кісткового мозку в анамнезі;</li>
<li>пацієнтам із печінковою порфірією (наприклад гострою інтермітуючою порфірією, змішаною порфірією, пізньою порфірією шкіри) в анамнезі;</li>
<li>у комбінації з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та упродовж 14 днів після припинення їх прийому;</li>
<li>одночасно з вориконазолом, оскільки лікування може бути неефективним.</li>
</ul>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Здатність пацієнта, який приймає карбамазепін (навіть у випадку застосування останнього згідно з рекомендаціями), до швидкої реакції (особливо на початку терапії або у період підбору дози, при застосуванні лікарського засобу у високих дозах та/або при застосуванні комбінації з іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему) може бути порушена внаслідок виникнення побічних реакцій з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливість, втомлюваність). Тому при керуванні автомобілем або іншими механізмами та при роботі, що потребує положення тіла без опори, пацієнту слід бути обережним. Цей ефект посилюється у поєднанні з алкоголем.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Лікування карбамазепіном вагітних жінок, хворих на епілепсію, слід здійснювати з особливою обережністю, лише після ретельного зважування терапевтичної користі по відношенню до ризику. Жінок репродуктивного віку слід повідомляти про необхідність планування і посиленого медичного спостереження вагітності. У тварин пероральне застосування карбамазепіну спричиняло розвиток дефектів. У дітей, матері яких страждають на епілепсію, відзначають схильність до порушень внутрішньоутробного розвитку, у тому числі вроджених вад розвитку. Повідомляли про імовірність того, що карбамазепін, як і більшість протиепілептичних засобів, підвищує частоту даних порушень, однак переконливі докази у рамках контрольованих досліджень монотерапії карбамазепіном відсутні. Разом з тим повідомляли про асоційовані із застосуванням карбамазепіну порушення внутрішньоутробного розвитку та вроджені вади розвитку, у тому числі про щілину хребта та інші вроджені аномалії, наприклад, щелепно-лицьові дефекти, кардіоваскулярні вади розвитку, гіпоспадію та аномалії розвитку різних систем організму. Слід мати на увазі такі дані.
<ul>
<li>Застосування карбамазепіну вагітним жінкам, хворим на епілепсію, потребує особливої уваги.</li>
<li>Якщо жінка, яка отримує карбамазепін, завагітніла, планує вагітність або у період вагітності з&rsquo;являється необхідність застосування карбамазепіну, слід ретельно зважити потенційну користь застосування препарату порівняно з можливим ризиком (особливо у I&nbsp;триместрі вагітності). Протягом перших трьох місяців вагітності, коли ризик розвитку вроджених вад є найбільшим, особливо між 20-м і 40-м днями після запліднення, слід застосовувати найнижчу ефективну дозу, оскільки вроджені вади спричиняє висока концентрація у плазмі крові. Рекомендують якомога частіше визначати концентрацію препарату у плазмі крові і підтримувати її у найнижчих терапевтичних межах (3‒7 мкг/мл).</li>
<li>Жінкам репродуктивного віку у разі можливості карбамазепін слід призначати як монотерапію, з огляду на підвищення ризику розвитку вроджених вад при комбінованому лікуванні із використанням інших протиепілептичних препаратів.</li>
<li>Рекомендується призначати мінімальні ефективні дози та здійснювати моніторинг рівня карбамазепіну у плазмі крові.</li>
<li>Пацієнток потрібно проінформувати про можливість підвищення ризику розвитку вроджених вад та слід надавати їм можливість пренатального скринінгу.</li>
<li>У період вагітності не слід переривати ефективну протиепілептичну терапію, оскільки загострення захворювання загрожуватиме здоров&rsquo;ю як матері, так і дитини.</li>
</ul>
Спостереження та профілактика. Відомо, що у період вагітності можливий розвиток недостатності фолієвої кислоти. Протиепілептичні препарати можуть підвищувати рівень недостатності фолієвої кислоти, тому рекомендують додаткове призначення фолієвої кислоти перед та у період вагітності. Новонароджені. З метою профілактики порушень згортання крові у новонароджених рекомендовано призначати вітамін К1 жінкам протягом останніх тижнів вагітності та новонародженим дітям. Відомі декілька випадків судом та/або пригнічення дихання у новонароджених, кілька випадків блювання, діареї та/або поганого апетиту у новонароджених, що пов&rsquo;язують із прийомом карбамазепіну та інших протисудомних препаратів. Це також можуть бути прояви синдрому відміни у новонароджених. Годування груддю. Карбамазепін проникає у грудне молоко (25‒60 % концентрації у плазмі крові). Переваги грудного годування з віддаленою імовірністю розвитку побічних ефектів у немовляти слід ретельно зважити. Матерям, які отримують карбамазепін, можна годувати груддю, лише якщо немовля спостерігається стосовно розвитку можливих побічних реакцій (наприклад надмірної сонливості, алергічних шкірних реакцій, відсутності належного збільшення маси тіла). Фертильність. Дуже рідко повідомляли про випадки порушення фертильності у чоловіків та/або про відхилення від норми показників сперматогенезу.

Спосіб застосування та дози

Лікування карбамазепіном слід розпочинати з низьких доз, які слід добирати індивідуально залежно від клінічного стану пацієнта. Пізніше дозу поступово підвищувати до моменту досягнення оптимальної підтримувальної дози. В індивідуальних випадках необхідна доза може суттєво відрізнятися від тих доз, які застосовують на початку лікування, і підтримувальних доз (наприклад, внаслідок підвищеного або зниженого розпаду препарату під впливом індукуючих ферментів або речовин, що проявляють гальмівну дію протягом комбінованої терапії). Фiнлепсин&reg; 400 ретард призначати перорально, зазвичай добову дозу препарату слід розподіляти на 2 прийоми. Приймати препарат можна під час їди, після їди або у проміжках між прийомами їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини (наприклад склянкою води). Для пацієнтів з тяжкими захворюваннями серцево-судинної системи, захворюваннями печінки або нирковою недостатністю та для осіб літнього віку може бути достатньо нижчої дози. У більшості випадків ефект хороший, якщо добову дозу розділити на 4&ndash;5 прийомів. Таблетки Фінлепсин&reg; 400 ретард можна розділити навпіл. Таблетки можна розчинити у воді, оскільки після розчинення у воді таблеток пролонгованої дії у суспензії зберігаються властивості пролонгованої дії. Максимальна добова доза (у виняткових випадках) не повинна перевищувати 1600 мг з причини більш інтенсивного виникнення небажаних реакцій після прийому лікарського засобу у високих дозах. У випадку зміни лікарської форми негайного вивільнення на таблетки пролонгованої дії Фінлепсин&reg; 400 ретард слід переконатися у тому, що у плазмі крові досягається відповідна концентрація карбамазепіну. За жодних обставин пацієнт не може самовільно припиняти лікування. Перед початком лікування пацієнтам, які належать до китайської етнічної групи Хан, або пацієнтам тайського походження необхідно, по можливості, пройти обстеження на наявність HLA-B*1502, оскільки цей алель може спровокувати розвиток тяжкого карбамазепінасоційованого синдрому Стівенса &mdash; Джонсона. Епілепсія Лікування розпочинати із застосування низької добової дози, яку у подальшому повільно підвищувати (коригувати, враховуючи потреби кожного конкретного пацієнта) до досягнення оптимального ефекту. У випадках, коли це можливо, Фiнлепсин&reg; 400 ретард слід призначати у вигляді монотерапії, але у випадку застосування з іншими лікарськими засобами рекомендується режим такого ж поступового підвищення дози препарату. Якщо Фiнлепсин&reg; 400 ретард додавати до вже існуючої протиепілептичної терапії, дозу препарату слід підвищувати поступово, при цьому дози препаратів, що застосовують, не змінювати або у разі необхідності коригувати. Лікування повинно відбуватися під контролем спеціаліста. Для підбору оптимальної дози препарату може виявитися корисним визначення рівня активної речовини у плазмі крові. Терапевтична концентрація препарату у плазмі крові має становити 4‒12 мкг/мл. У деяких пацієнтів при застосуванні таблеток ретард може виникнути необхідність у підвищенні дози препарату. Дорослі Рекомендована початкова доза &ndash; по 100‒200 мг 1‒2 рази на добу, потім поступово підвищувати дозу до досягнення оптимального ефекту; зазвичай добова доза становить 800‒1200 мг, яку слід розподіляти на 2 прийоми. Деяким пацієнтам може знадобитися доза препарату Фiнлепсин&reg; 400 ретард, що досягає 1600 мг або навіть 2000 мг/добу. Пацієнти літнього віку Враховуючи лікарські взаємодії і різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів, пацієнтам літнього віку дози препарату Фiнлепсин&reg; 400 ретард слід підбирати з обережністю. Діти віком від 6 років Зазвичай лікування слід проводити із застосуванням дози 10‒20 мг/кг маси тіла на добу (за кілька прийомів). Діти віком від 6 до 10 років &ndash; 400‒600 мг/добу (за 2‒3 прийоми). Діти віком від 11 до 15 років &ndash; 600‒1000 мг/добу (за 2‒5 прийомів). Дітям віком від 15 років &ndash; дозування як у дорослих. Протиепілептичне лікування, як правило, є довготривалим. Дозу, тривалість лікування та припинення лікування визначає для окремих пацієнтів лікар-невролог. Як правило, зниження дози і припинення лікування можуть розглядатися лише у випадку досягнення періодів без нападів (ремісії), що становлять від 2 до 3 років. Лікування припиняти шляхом поступового зниження дози протягом періоду від 1 до 2 років. У дітей у цей період слід контролювати збільшення маси тіла. Вираженість патологічних змін на ЕЕГ не повинна підвищуватися. Гострі маніакальні стани і підтримуюче лікування афективних (біполярних) розладів Діапазон доз становить від 400 до 1600 мг/добу, розподілених на 2‒3 прийоми. Зазвичай терапію слід проводити у дозі 400‒600 мг/добу за 2‒3 прийоми. При лікуванні гострих маніакальних станів дозу препарату Фiнлепсин&reg; 400 ретард слід підвищувати досить швидко до 800 мг/добу. У разі підтримуючої терапії біполярних розладів з метою забезпечення оптимальної переносимості рекомендують поступове підвищення низькими дозами. Тривалість лікування визначає лікар. Алкогольний абстинентний синдром Середня доза становить 600 мг на добу, розподілена на 3 прийоми. У тяжких випадках протягом перших кількох днів дозу можна підвищити (наприклад до 1200 мг на добу, розподілену на 3 прийоми). Можливе застосування карбамазепіну з іншими речовинами, які, як правило, застосовують протягом лікування алкогольного абстинентного синдрому. При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування розпочинати комбінацією Фiнлепсин&reg; 400 ретард із седативно-снодійними препаратами (наприклад з клометіазолом, хлордіазепоксидом), дотримуючись вищенаведених вказівок щодо дозувань. Після завершення гострої фази лікування препаратом Фiнлепсин&reg; 400 ретард можна продовжувати у вигляді монотерапії. Слід регулярно визначати концентрацію карбамазепіну в крові. Необхідне особливо ретельне медичне спостереження, оскільки може виникнути небажана реакція з боку центральної та периферичної нервової системи. Лікування алкогольного абстинентного синдрому із застосуванням карбамазепіну повинно бути завершене з 7-го по 10-й день лікування, шляхом поступового зниження дози препарату. Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва Початкова доза препарату Фiнлепсин&reg; 400 ретард становить 200‒400 мг на добу (100 мг 2 рази на добу для пацієнтів літнього віку або особливо чутливих пацієнтів). Її слід повільно підвищувати до зникнення больових відчуттів (зазвичай до дози 600‒800 мг, розподілену на 3‒4 прийоми). Для більшості пацієнтів доза препарату 200 мг 3‒4 рази на добу є достатньою для підтримки безболісного стану. У деяких випадках може бути необхідною добова доза препарату 1600 мг. У деяких випадках лікування можна продовжити, застосовуючи низьку підтримувальну дозу &ndash; 0,5 таблетки препарату Фінлепсин&reg; 400 ретард (відповідно 200 мг карбамазепіну), яку приймати 2 рази на добу (відповідно 400 мг карбамазепіну). Після зникнення больових відчуттів дозу слід поступово знижувати до мінімальної підтримуючої і відмінити препарат після декількох тижнів лікування, якщо біль не рецидивує. У разі рецидиву болю слід продовжувати лікування, застосовуючи підтримувальну дозу.

Діти

Дітям з огляду на більш швидку елімінацію карбамазепіну може бути необхідним застосування вищих доз препарату (із розрахунку на кілограм маси тіла) порівняно з дорослими. Карбамазепін у даній лікарській формі не призначати дітям віком до 6 років з причини високої дози препарату та відсутності досвіду лікування із застосуванням лікарських форм пролонгованої дії в цій групі пацієнтів.

Передозування

У випадку виникнення отруєння слід враховувати можливість передозування різних лікарських засобів, наприклад, з метою самогубства. Симптоми передозування карбамазепіну спостерігали лише після прийому препарату у дуже високих дозах (від 4 до 10 г). Концентрація лікарського засобу у плазмі крові завжди виявлялася ˃ 20 мкг/мл. Симптоми. Симптоми і скарги, що виникають при передозуванні, зазвичай відображають ураження центральної нервової, серцево-судинної і дихальної систем. З боку центральної нервової системи: пригнічення функцій центральної нервової системи; дезорієнтація, збудження, занепокоєння, запаморочення, пригнічений рівень свідомості, ступор, сонливість, галюцинації, кома; затуманення зору, нерозбірливе мовлення, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, опістотонус, гіпотермія, мідріаз, мимовільні рухи, тремор. Можуть мати місце порушення ритму при дослідженні електроенцефалограми, як то сповільнення основної функції та наявність вільних хвиль. З боку дихальної системи: пригнічення дихання (іноді &ndash; зупинка дихання), набряк легень. Серцево-судинна система: тахікардія, артеріальна гіпотензія, іноді &ndash; артеріальна гіпертензія, порушення ритму і провідності з розширенням комплексу QRS; атріовентрикулярна блокада, синкопе, зупинка серця, що супроводжується втратою свідомості, цианоз. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, затримка проходження їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки. З боку кістково-м&rsquo;язової системи: рабдоміоліз, пов&rsquo;язаний із токсичним впливом карбамазепіну. З боку сечовидільної системи: затримка сечі, олігурія або анурія; затримка рідини; гіпергідратація, зумовлена ефектом карбамазепіну, подібним за дією до антидіуретичного гормону. Зміни лабораторних показників: гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м&rsquo;язової фракції креатинфосфокінази. Спостерігали випадки лейкоцитозу, лейкопенії, нейтропенії, глюкозурії та кетонурії. Лікування. Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування повинно ґрунтуватися на клінічному стані хворого; показана госпіталізація. Проводити визначення концентрації карбамазепіну у плазмі крові для підтвердження отруєння цим засобом та оцінки ступеня передозування. Здійснювати евакуацію вмісту шлунка, промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації у період одужання. Застосовувати симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, пильну корекцію електролітних розладів. Особливі рекомендації. При розвитку артеріальної гіпотензії показане внутрішньовенне введення допаміну або добутаміну; при розвитку порушень ритму серця лікування підбирати індивідуально; при розвитку судом &ndash; введення бензодіазепінів (наприклад діазепаму) або інших протисудомних засобів, наприклад фенобарбіталу (з обережністю через підвищений ризик розвитку пригнічення дихання) або паральдегіду; при розвитку гіпонатріємії (водної інтоксикації) &ndash; обмеження введення рідини, повільна обережна внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду. Ці заходи можуть бути корисними для запобігання набряку мозку. Згідно з наведеними в літературі даними, не рекомендують застосування барбітуратів з огляду на те, що вони чинять пригнічувальний вплив на дихальну систему, особливо у дітей. Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомляли про неефективність форсованого діурезу, гемодіалізу і перитонеального діалізу, оскільки карбамазепін значною мірою поєднується з білками плазми крові. Необхідно передбачити можливість повторного посилення симптомів передозування на 2-й і 3-й день після його початку, що зумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.

Побічні реакції

На початку лікування карбамазепіном або при застосуванні надто високої початкової дози препарату, або при лікуванні пацієнтів літнього віку виникають дуже часто або часто певні типи небажаних реакцій, наприклад з боку центральної нервової системи (ЦНС) (запаморочення, головний біль, атаксія, сонливість, загальна слабкість, диплопія), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання) або алергічні шкірні реакції. Побiчнi реакції, що спостерiгалися, частiше виникали при комбiнованому лiкуваннi, нiж при монотерапiї. Залежно вiд дози i в основному на початку лiкування можуть виникати певнi побiчнi реакції. Загалом вони зникають самостійно за 8‒14 днів або після тимчасового зниження дози. Розвиток небажаних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрацій активної речовини у плазмі крові. У таких випадках рекомендують проводити моніторинг рівня активної речовини у плазмі крові та розподілити добову дозу препарату на більш дрібні (наприклад на 3‒4) окремі дози. Побічні реакції виникали з такою частотою: дуже часто (&gt; 1/10); часто (&gt; 1/100, &lt; 1/10); нечасто (&gt; 1/1000, &lt; 1/100); рідко (&gt; 1/10000, &lt; 1/1000); дуже рідко (&lt; 1/10000), включаючи окремі випадки. З боку системи крові та лiмфатичної системи: дуже часто &ndash; лейкопенія; часто &ndash; тромбоцитопенiя, еозинофiлiя; рідко &ndash; лейкоцитоз, лімфаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти; дуже рідко &ndash; агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, аплазія кісткового мозку, еритроцитарна аплазія, анемія, мегалобластна анемія, гостра переміжна порфірія, варієгатна порфірія, пізня порфірія шкіри, ретикулоцитоз, гемолітична анемія. З боку імунної системи: рідко &ndash; мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з гарячкою, шкірними висипами, васкулітом, лімфаденопатією; ознаками, що нагадують лімфому; артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та аномальними результатами печінкових проб, що виникають у різних комбінаціях, синдромом зникнення жовчних проток (деструкція та зникнення внутрішньопечінкових жовчних проток). Можуть бути порушення з боку інших органів (наприклад печінка, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товстий кишечник). Дуже рідко &ndash; асептичний менінгіт з міоклонусом та периферичною еозинофілією; анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, гіпогаммаглобулінемія. З боку ендокринної системи: часто &ndash; набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності плазми крові через ефект карбамазепіну, подібний до дії антидіуретичного гормону (АДГ), що у поодиноких випадках призводить до гіпергідратації, яка супроводжується летаргією, блюванням, головним болем, сплутаністю свідомості та неврологічними розладами; дуже рідко &ndash; підвищення рівня пролактину з або без клінічних симптомів, таких як галакторея та гінекомастія; аномальні результати тестів функції щитовидної залози: зниження рівня тироксину (FT4, T4, T3) та підвищення рівня ТТГ, яке зазвичай проходить без клінічних проявів; в окремих випадках &ndash; підвищення рівня холестерину, включаючи холестерин ЛПВЩ та тригліцеридів. Також повідомляли про зниження під впливом карбамазепіну рівнів вітаміну B12 у плазмі крові і підвищення рівнів гомоцистеїну. З боку обміну речовин та порушення харчування: рідко &ndash; недостатність фолатів, зниження апетиту; дуже рідко &ndash; гостра порфірія (гостра інтермітуюча порфірія та змішана порфірія), негостра порфірія (пізня порфірія шкіри). З боку психіки: рідко &ndash; галюцинації (зорові або слухові), депресія, втрата апетиту, занепокоєність, агресивна поведінка, ажитація, нервове збудження, сплутаність свідомості, зміни настрою, такі як депресивні або маніакальні коливання настрою, фобії, дезорієнтація; дуже рідко &ndash; активація латентного психозу, брак мотивації. З боку нервової системи: дуже часто &ndash; загальна слабкість, запаморочення, атаксія, сонливість, погане самопочуття; часто &ndash; головний біль, диплопія, порушення акомодації (розпливчастiсть зображення); нечасто &ndash; аномальні рефлекторні рухи (наприклад тремор, великорозмашистий тремор, дистонія, тік, астериксис), ністагм; рідко &ndash; орофаціальна дискінезія, порушення мислення, розлади мовлення (наприклад дизартрія або нерозбірливе мовлення), хореоатетоз, периферична нейропатія, парестезія, м&rsquo;язова слабкість та парез; дуже рідко &ndash; порушення смаку, злоякісний нейролептичний синдром, дисгевзія. Повідомляли, що карбамазепін посилює симптоми розсіяного склерозу. Так само, як і у випадку інших протиепілептичних препаратів, карбамазепін може підвищувати частоту епілептичних нападів. Вираженість епілептичних нападів типу абсанс може посилюватися або можуть провокуватися напади. З боку органів зору: рідко &ndash; порушення руху очей; дуже рідко &ndash; кон&rsquo;юнктивiт, підвищення внутрішньоочного тиску, помутнiння кришталика, ретинотоксичність. З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дуже рідко &ndash; розлади слуху, шум у вухах, дзвін у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, порушення сприйняття висоти звуку. З боку серцево-судинної системи: рідко &ndash; порушення внутрішньосерцевої провідності, артеріальна гіпертензія або гіпотензія; дуже рідко &ndash; брадикардiя, аритмія, погiршення перебігу ішемічної хвороби серця, застійна серцева недостатність, циркуляторний колапс, атріовентрикулярна блокада із синкопе, тромбофлебіт, тромбоемболiя (наприклад емболія судин легень). З боку дихальної системи: дуже рідко &ndash; реакції гіперчутливості з боку легень, що характеризуються підвищенням температури тіла, диспное, пневмонітом або пневмонією; фіброз легень. У разі виникнення таких реакцій підвищеної чутливості прийом препарату необхідно припинити. З боку травного тракту: дуже часто &ndash; нудота, блювання; часто &ndash; сухiсть у ротi; нечасто &ndash; діарея, запор; рідко &ndash; біль у животi; дуже рідко &ndash; стоматит, гiнгiвiт, глосит, панкреатит. Гепатобіліарні порушення: дуже часто &ndash; підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази (внаслідок індукції ферменту печінки), зазвичай не має клінічного значення; часто &ndash; підвищення рівня лужної фосфатази; нечасто &ndash; підвищення рівня трансаміназ; рідко &ndash; жовтяниця, рiзнi форми гепатиту (холестатичний, гепатоцелюлярний, змiшаний), синдром зникнення жовчних шляхів; дуже рідко &ndash; гранулематозний гепатит, печінкова недостатність. З боку шкiри та підшкірно-жирової клітковини: дуже часто &ndash; алергічний дерматит, кропив&rsquo;янка, іноді у тяжкій формі; нечасто &ndash; ексфолiативний дерматит, еритродермiя; рідко &ndash; системний червоний вовчак, свербіж; дуже рідко &ndash; синдром Стiвенса &mdash; Джонсона (у деяких країнах Азії також повідомляли про це небажане явище з частотою виникнення &laquo;рідко&raquo;), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), фотосенсибiлiзацiя, мультиформна та вузликова еритема, зміни пігментації шкіри, пурпура, вугри, підвищена пітливість, алопецiя, гірсутизм. Все більше доказів свідчить про існування зв&rsquo;язку між генетичними маркерами і виникненням побічних реакцій з боку шкіри, таких як ССД, ТЕН, DRESS, ГГЕП та плямисто-папульозні висипи. У пацієнтів японського і європейського походження, що є носіями алеля HLA-A*3101, після застосування карбамазепіну спостерігалися реакції такого типу. Іншим маркером, який демонструє сильний зв&rsquo;язок із виникненням ССД та ТЕН, є алель HLA-B*1502 у осіб китайського походження (етнічна група Хан), тайського походження або тих, що походять з інших азійських країн (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo; і &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;). З боку опорно-рухового апарату: рідко &ndash; м&rsquo;язова слабкість; дуже рідко &ndash; артралгiя, мiалгiя, судоми м&rsquo;язiв, порушення метаболізму кісткової тканини (зниження рівня кальцію та 25-гідроксихолекальциферолу у плазмі крові, що може призвести до остеомаляції або остеопорозу). Повідомляли про зниження мінеральної щільності кісток, остеопенію, остеопороз та про переломи кісток у пацієнтів, які застосовують карбамазепін для довготривалого лікування. Механізм дії карбамазепіну, що впливає на кістковий метаболізм, не встановлено. З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко &ndash; тубулоінтерстиціальний нефрит, ниркова недостатнiсть, порушення функції нирок (протеїнурiя, гематурiя, олiгурiя, дизурiя, підвищення рівня сечовини у крові/азотемія), часте сечовипускання, затримка сечі. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко &ndash; порушення сперматогенезу (зі зменшенням кількості та/або рухливості сперматозоїдів), порушення здатності до запліднення у чоловіків, еректильна дисфункція, імпотенція, зниження статевого потягу. Травми, отруєння, процедурні ускладнення: повідомлялось про окремі випадки падіння (пов&rsquo;язані з атаксією, запамороченням, сонливістю, артеріальною гіпотензією, сплутаністю свідомості або в&rsquo;ялістю внаслідок застосування карбамазепіну). Побічні реакції, виявлені під час постреєстраційного застосування (частота невідома) Нижчезазначені побічні реакції спостерігали під час постреєстраційного застосування карбамазепіну. Оскільки повідомлення про ці реакції спонтанні, неможливо встановити точну кількість пацієнтів та достовірно оцінити частоту виникнення побічних реакцій, тому їх частоту класифікують як &laquo;невідома&raquo;. Інфекційні та паразитарні захворювання: реактивація вірусу герпесу людини VI типу. З боку системи крові та лімфатичної системи: недостатність кісткового мозку. З боку нервової системи: седативний ефект, погіршення пам&rsquo;яті. З боку шлунково-кишкового тракту: коліт. З боку імунної системи: медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS). З боку шкіри та підшкірної клітковини: гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), ліхеноїдний кератоз, оніхомадез. З боку опорно-рухового апарату, системи сполучної тканини та кісткової тканини: переломи. Відхилення результатів лабораторних та інструментальних досліджень: зниження мінеральної щільності кісткової тканини.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці. Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання.

По 10 таблеток у блістері. По 5 блістерів у коробці.

Категорія відпуску

ТОВ Тева Оперейшнз Поланд.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вул. Могильська 80, 31-546 Краків, Польща.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають

Довелося змінити Фінлепсин ретард на інші таблетки, бо від цих паморочиться в голові та зникає апетит.

Хоть и дорого, но мне при эпилепсии помогает как ничто другое.

треба був препарат від судом, купила 1 блістер фінлепсин ретард, щоб перевірити чи буде допомагати мені. судоми не зникли, лише з'явились побочки, лікар замінив на ішний

Раніше в мене були часті серьозні судоми, довелося пити ці ліки, з мінусов тільки збільшення маси. Але краще бути на 10 кг більше, ніж мучатись з тими судомами.

Так, купую постійно. Але вважаю що було ліпше зробити скидку людям з інвалідністю. Дякую. 

Відгуки про Фінлепсин ретард у таблетках по 400 мг, 50 шт.