Повні аналоги

Аналоги в інших формах випуску

Форма випуску

Виробник

ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", Україна

Дарфен Лонг таблетки по 200 мг/500 мг, 10 шт.

Є в наявності

парацетамол; ібупрофен

Алкалоїд Македония

Аффида Плюс таблетки, 10 шт.

Аффіда Плюс табл. п/о №10

САН Фармасютікалз, Індія

Брустан таблетки вкриті плівковою оболонкою, 10 шт.

Рекіт Бенкізер, Великобританія

Нурофен Cold&Flu таблетки по 200 мг/5 мг, 12 шт.

Нурофен Колд&Флю (Nurofen Cold&Flu) таблетки вкриті плівковою оболонкою по 200 мг/5 мг, полегшення симптомів застуди та грипу, 12 шт.

фенілефрин; ібупрофен

Нурофен Інтенсив таблетки вкриті плівковою оболонкою, знеболювальна дія ібупрофену + парацетамолу, 6 шт.

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

ібупрофен

кодеїн

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Кількість в упаковці

Міжнародне найменування

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Код АТС/ATX

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Спосіб введення

Упаковка

Код Моріон

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Діабетикам

Діабетикам з обережністю

Водіям

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Водіям заборонено

Вагітним

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

дітям з обережністю

Кому можна

Взаємодія з алкоголем

Спільна взаємодія з алкоголем є критично значущою. Слід уникати застосування цього засобу та алкоголю, оскільки їхня спільна взаємодія надає безліч негативних ефектів для організму та здоров'я в цілому.

Взаємодія з алкоголем критична

Взаємодія

Основні властивості

ІнтерХім  Одеса

Біфок

Біфок ІС таблетки знеболюючі, 10 шт.

Склад

діючі речовини: ібупрофен, кодеїну фосфат гемігідрат; 1 таблетка містить ібупрофену 200 мг (0,2 г), кодеїну фосфату гемігідрату (у перерахунку на кодеїну основу моногідрат) 10 мг (0,01 г); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, кальцію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою; на одній поверхні таблетки нанесений товарний знак підприємства, на другій поверхні таблетки &ndash; риска.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен, комбінації. Код АТХ M01A E51.

Фармакодинаміка

Ібупрофен &ndash; нестероїдний протизапальний засіб, похідне пропіонової кислоти, який чинить аналгезивну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії полягає в інгібуванні синтезу простагландинів&nbsp;&ndash;&nbsp;медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Крім того, ібупрофен зворотно пригнічує агрегацію тромбоцитів. Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих лікарських засобів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену по 400&nbsp;мг у межах 8&nbsp;годин до або у межах 30&nbsp;хвилин після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81&nbsp;мг) спостерігалося зниження впливу аспірину (ацетилсаліцилової кислоти) на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча існує невизначеність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити імовірності, що регулярне тривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При&nbsp;несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним. Кодеїн &ndash; опіоїдний аналгетичний засіб, ефекти якого подібні до ефектів морфіну, проте зі значно слабшою аналгетичною дією і більш м&rsquo;яким седативним ефектом. Кодеїн є слабким аналгетиком центральної дії. Кодеїн чинить свою дію, взаємодіючи з &mu;-опіоїдними рецепторами, хоча він має з&nbsp;ними низьку спорідненість, знеболювальний ефект кодеїну зумовлений його перетворенням у&nbsp;морфін. Комбінація аналгетика центральної дії з аналгетиком периферичної дії, який має добру переносимість, забезпечує оптимальний рівень знеболення зі зниженим ризиком розвитку побічних реакцій. Показано, що кодеїн, особливо у комбінації з іншими аналгетиками, такими як парацетамол, ефективний у лікуванні гострого ноцицептивного болю. У невисоких дозах не&nbsp;спричиняє пригнічення дихального центру.

Фармакокінетика

Ібупрофен після прийому внутрішньо швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у сироватці крові визначається через 45&nbsp;хвилин після застосування (у&nbsp;разі прийому натще), у разі застосування під час вживання їжі&nbsp;&ndash;&nbsp;через 1&ndash;2&nbsp;години після прийому. Ібупрофен метаболізується у печінці, виводиться нирками (90&nbsp;%) у незміненому стані та у вигляді метаболітів, а також із жовчю. Період напіввиведення&nbsp;&ndash;&nbsp;майже 1,8&nbsp;години, у пацієнтів із&nbsp;захворюваннями печінки та нирок&nbsp;&ndash;&nbsp;1,8‒3,5&nbsp;години. Ібупрофен активно (99&nbsp;%) зв&rsquo;язується з&nbsp;білками плазми крові, повільно проникає у синовіальні порожнини, де його концентрація може залишатися високою, у той час як концентрація у плазмі крові знижується. У пацієнтів літнього віку не&nbsp;спостерігається істотних відмінностей у фармакокінетичному профілі. Кодеїн та його солі швидко всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту. При застосуванні внутрішньо максимальна концентрація кодеїну у плазмі крові досягається протягом 1&nbsp;години. Кодеїн завдяки своїй ліпофільності швидко проникає крізь гематоенцефалічний бар&rsquo;єр, накопичується у жировій тканині та меншою мірою&nbsp;&ndash;&nbsp;у тканинах з високим рівнем перфузії (легенях, печінці, нирках та селезінці). Період напіввиведення з плазми крові становить 3‒4&nbsp;години. Співвідношення сили аналгетичного ефекту при пероральному застосуванні/внутрішньом&rsquo;язовому введенні становить приблизно 1&nbsp;:&nbsp;1,5. Метаболізується О- і N-деметилюванням у печінці з&nbsp;утворенням морфіну та норкодеїну, які мають власну аналгетичну активність. Кодеїн та його метаболіти екскретуються нирками, переважно у вигляді кон&rsquo;югатів із глюкуроновою кислотою. Більшість продуктів екскреції виводиться з сечею протягом 6&nbsp;годин і до 86&nbsp;% дози виводиться з&nbsp;організму протягом 24&nbsp;годин. Близько 70&nbsp;% дози виводиться у вигляді вільного кодеїну, 10&nbsp;%&nbsp;&ndash; у&nbsp;вигляді вільного та кон&rsquo;югованого морфіну і ще 10&nbsp;%&nbsp;&ndash;&nbsp;у&nbsp;вигляді вільного або кон&rsquo;югованого норкодеїну. У фекаліях виявляються тільки сліди продуктів екскреції.

Показання

Для короткочасного лікування гострого, помірного болю, який не купірується іншими аналгетиками, такими як парацетамол, ібупрофен або ацетилсаліцилова кислота (зокрема головний біль, мігрень, періодичний біль, зубний біль, невралгія, ревматичний і м&rsquo;язовий біль, біль у спині).

Протипоказання

<ul>
<li>Підвищена чутливість до ібупрофену, кодеїну або до інших опіоїдних аналгетиків, або до будь-якого з компонентів лікарського засобу.</li>
<li>Реакції гіперчутливості (у т. ч. бронхоспазм, бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив&rsquo;янка), які спостерігалися раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).</li>
<li>Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки/кровотеча в активній формі або рецидиви в&nbsp;анамнезі (два і більше виражених епізоди підтвердженої виразкової хвороби чи кровотечі).</li>
<li>Ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, у&nbsp;т.&nbsp;ч. виразковий коліт, пептична виразка, хвороба Крона.</li>
<li>Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація стінки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов&rsquo;язана із застосуванням НПЗЗ.</li>
<li>Цереброваскулярні або інші активні форми кровотечі.</li>
<li>Порушення кровотворення незрозумілої етіології. Геморагічний діатез або інші розлади згортання крові.</li>
<li>Тяжка серцева недостатність [клас IV за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів)] (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).</li>
<li>Респіраторна депресія, обструктивні захворювання дихальних шляхів, бронхіальна астма (не&nbsp;слід застосовувати опіоїди під час астматичного нападу).</li>
<li>Черепно-мозкові травми або стани, що супроводжуються підвищеним внутрішньочерепним тиском (на додаток до ризику респіраторної депресії та підвищення внутрішньочерепного тиску кодеїн може чинити вплив на зіничну реакцію та інші життєво важливі показники при оцінці неврологічного статусу).</li>
<li>Стани, при яких інгібування перистальтики слід уникати або при яких розвивається здуття живота.</li>
<li>Ризик паралітичної непрохідності кишечнику, хронічні запори.</li>
<li>Активне запальне захворювання кишечнику.</li>
<li>Тяжка печінкова недостатність.</li>
<li>Тяжка ниркова недостатність.</li>
<li>Тяжка дегідратація, спричинена блюванням, діареєю або недостатнім вживанням рідини.</li>
<li>Стан алкогольного сп&rsquo;яніння.</li>
<li>Одночасне застосування з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2&nbsp;тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.</li>
</ul>
Застосування лікарського засобу протипоказане таким групам пацієнтів:
<ul>
<li>дітям віком до 12 років;</li>
<li>дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/або аденоїдектомію задля запобігання виникнення обструктивного апное під час сну;</li>
<li>дітям віком від 12 до 18 років зі скомпрометованою дихальною функцією;</li>
<li>жінкам у період вагітності або годування груддю;</li>
<li>пацієнтам будь-якого віку, які мають надшвидкий метаболізм з участю CYP2D6.</li>
</ul>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Взаємодії, пов&rsquo;язані з ібупрофеном Ібупрофен, як і інші НПЗЗ, не слід застосовувати у комбінації з такими лікарськими засобами: 
<ul>
<li>ацетилсаліцилова кислота (аспірин), оскільки це може збільшити ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли лікар призначив низькі дози аспірину (не вище 75 мг на добу) (див. розділи &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo;);</li>
<li>інші НПЗЗ, у т. ч. селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ, оскільки це може підвищити ризик побічних ефектів (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).</li>
</ul>
Ібупрофен слід застосовувати з обережністю у комбінації з такими лікарськими засобами: 
<ul>
<li>кортикостероїди: може підвищуватися ризик утворення виразок та кровотеч у шлунково-кишковому тракті (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;);</li>
<li>антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори &beta;-адренорецепторів) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати терапевтичний ефект цих лікарських засобів.</li>
</ul>
У деяких пацієнтів зі скомпрометованою функцією нирок (наприклад, у пацієнтів зі зневодненням або у пацієнтів літнього віку зі скомпрометованою функцією нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або блокаторів &beta;-адренорецепторів та лікарських засобів, що інгібують циклооксигеназу, може спричинити подальше погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має зворотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. При необхідності тривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також із певною періодичністю надалі. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичного впливу НПЗЗ. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків з ібупрофеном може призвести до гіперкаліємії (рекомендується моніторинг рівня калію у плазмі крові). 
<ul>
<li>пробенецид та сульфінпіразон: можуть затримувати виведення ібупрофену;</li>
<li>антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилити терапевтичний ефект таких антикоагулянтів як варфарин (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;);</li>
<li>антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: може підвищуватися ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;</li>
<li>серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові;</li>
<li>препарати літію, фенітоїн: існують докази потенційного підвищення рівнів літію та фенітоїну у плазмі крові при одночасному застосуванні з ібупрофеном.</li>
</ul>
При правильному застосуванні контроль концентрації літію або фенітоїну у плазмі крові зазвичай не потрібний. 
<ul>
<li>метотрексат: існує імовірність підвищення рівня метотрексату у плазмі крові;</li>
<li>циклоспорин, такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності;</li>
<li>міфепристон: НПЗЗ не слід застосовувати раніше, ніж через 8&ndash;12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони можуть знизити його ефективність;</li>
<li>зидовудин: відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ.</li>
</ul>
Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном. 
<ul>
<li>антибіотики групи хінолонів: за даними досліджень з участю тварин застосування НПЗЗ може підвищувати ризик розвитку судом, пов&rsquo;язаний із застосуванням антибіотиків групи хінолонів, отже, пацієнти, які приймають НПЗЗ у комбінації з хінолонами, можуть мати підвищений ризик розвитку судом;</li>
<li>пероральні гіпоглікемічні засоби: можливе інгібування метаболізму препаратів сульфонілсечовини, збільшення періоду напіввиведення, існує підвищений ризик розвитку гіпоглікемії; необхідний контроль рівня глюкози у крові;</li>
<li>інгібітори цитохрома CYP2C9, такі як вориконазол або флуконазол: можливе посилення дії ібупрофену.</li>
</ul>
Взаємодії, пов&rsquo;язані з кодеїном Інгібітори моноаміноксидази (МАО): може виникнути пригнічення або збудження центральної нервової системи (ЦНС) при застосуванні кодеїну у комбінації з інгібіторами MAO або протягом 2&nbsp;тижнів після припинення їх застосування. Моклобемід: при застосуванні з кодеїном існує ризик розвитку гіпертензивного кризу. Гідроксизин: одночасне застосування гідроксизину (анксіолітичного засобу) з кодеїном може призвести до посилення аналгетичної дії, а також до посилення седативного, гіпотензивного ефектів та пригнічувального впливу на ЦНС. Лікарські засоби, що пригнічують ЦНС: пригнічувальна дія кодеїну на ЦНС посилюється депресантами ЦНС, такими як алкоголь, анестетики, снодійні та седативні лікарські засоби, антигістамінні лікарські засоби із седативними властивостями, трициклічні антидепресанти та антипсихотики (у т. ч. фенотіазини). Діуретики та антигіпертензивні засоби: гіпотензивна дія діуретиків та антигіпертензивних засобів може посилюватися при супутньому застосуванні з опіоїдними аналгетиками. Хінідин: хінідин може блокувати аналгетичну дію кодеїну. Мексилетин: кодеїн може сповільнювати абсорбцію мексилетину, що призводить до зниження його антиаритмічної дії. Серцеві глікозиди: при застосуванні кодеїну у великих дозах дія серцевих глікозидів (дигоксин та інші) може посилюватися. Протидіарейні та антиперистальтичні засоби: одночасне застосування кодеїну з&nbsp;протидіарейними та антиперистальтичними засобами, такими як лоперамід та каолін, може підвищити ризик виникнення тяжкого запору. Антимускаринові лікарські засоби: супутнє застосування кодеїну з антимускариновими лікарськими засобами або лікарськими засобами з антимускариновою дією, у т. ч. з атропіном та деякими антидепресантами, може підвищити ризик тяжкого запору, що може призвести до паралітичної кишкової непрохідності та/або до затримки сечовипускання. Нервово-м&rsquo;язові блокатори: можливе посилення пригнічення дихання. Метоклопрамід, цизаприд, домперидон: кодеїн може антагонізувати вплив цизаприду, метоклопраміду та домперидону на шлунково-кишкову діяльність. Циметидин пригнічує метаболізм опіоїдних аналгетиків, що призводить до підвищення їх концентрації у плазмі крові. Опіоїдні антагоністи (наприклад, бупренорфін, налоксон, налтрексон): застосування кодеїну у комбінації з опіоїдними антагоністами може прискорити розвиток синдрому відміни. Налоксон антагонізує аналгетичну дію опіоїдних аналгетиків, а також їх пригнічувальний вплив на&nbsp;ЦНС та дихальну діяльність. Налтрексон блокує терапевтичний ефект опіоїдів. Ненаркотичні аналгетики: посилення аналгетичної дії. Хлорамфенікол: можливе підвищення концентрації кодеїну у плазмі крові через інгібування його метаболізму. Ципрофлоксацин: слід уникати премедикації опіоїдами, оскільки вони знижують концентрацію ципрофлоксацину у плазмі крові. Ритонавір: можливе підвищення рівня опіоїдних аналгетиків (зокрема кодеїну) у плазмі крові. Вплив на інструментальні дослідження. Опіоїдні аналгетики впливають на результати лабораторних досліджень, у т. ч. на рівень білірубіну, на активність амілази, ліпази, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ) у плазмі крові. Застосування опіоїдів може перешкоджати дослідженню евакуації вмісту шлунка, оскільки вони затримують випорожнення шлунка, а також гепатобіліарній візуалізації при застосуванні Technetium&nbsp;Tc&nbsp;99m&nbsp;Disofenin, оскільки опіоїдна терапія може спричинити звуження сфінктера Одді та підвищення тиску у&nbsp;жовчовивідних шляхах.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Під час лікування препаратом слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами через можливість виникнення таких ефектів як запаморочення, сонливість, седація, дезорієнтація, сплутаність свідомості; рідко можливі галюцинації, нечіткий зір або двоїння в очах, ортостатична гіпотензія або судоми. Ефекти алкоголю посилюються опіоїдними аналгетиками.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Період вагітності Застосування лікарського засобу у період вагітності протипоказане. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищення ризику викидня, розвитку вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1&nbsp;% до приблизно 1,5&nbsp;%. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. При застосуванні ібупрофену протягом ІІІ&nbsp;триместру вагітності існує підвищений ризик передчасного закриття артеріальної протоки у плода з&nbsp;можливою персистуючою легеневою гіпертензією. У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводило до збільшення випадків перед- та післяімплантаційних викиднів та летальності ембріонів/плодів. Крім того, повідомляли про підвищену частоту різних вад розвитку, включаючи вади з боку серцево-судинної системи, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу. Можлива затримка пологів та пролонгування їх тривалості з підвищенням ризику кровотечі як у&nbsp;матері, так і у дитини. Повідомляли про можливий зв&rsquo;язок між виникненням у немовлят вад дихальної системи та серця і застосуванням кодеїну протягом І&nbsp;триместру вагітності. Регулярне застосування кодеїну у&nbsp;період вагітності може спричинити розвиток фізичної залежності у плода, що призводить до&nbsp;симптомів абстиненції у новонародженого. Застосування кодеїну під час пологів може пригнічувати дихання у новонародженого. Застосування опіоїдних аналгетиків може призвести до&nbsp;шлункового стазу під час пологів, підвищення ризику аспіраційної пневмонії у матері. Період годування груддю Застосування лікарського засобу у період годування груддю протипоказане. У деяких дослідженнях ібупрофен було виявлено у грудному молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, що він може негативно вплинути на немовля, яке годують груддю. При застосуванні у звичайних терапевтичних дозах кодеїн і його активний метаболіт можуть бути присутніми у грудному молоці у дуже низьких концентраціях, що навряд чи може чинити негативний вплив на немовля. Однак, якщо пацієнтка має надшвидкий метаболізм з&nbsp;участю CYP2D6, у грудному молоці можуть встановлюватися більш високі рівні морфіну, у дуже рідкісних випадках це може спричинити потенційно летальні симптоми опіоїдної токсичності у&nbsp;немовляти.

Спосіб застосування та дози

Для перорального прийому. Таблетки необхідно запивати водою. Дорослі та діти віком від 12 років Рекомендована доза лікарського засобу становить 1&ndash;2&nbsp;таблетки кожні 4&ndash;6&nbsp;годин. Діти віком до 12 років Застосування протипоказане (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo;, &laquo;Діти&raquo;). Пацієнти літнього віку Пацієнтам літнього віку коригувати дозу непотрібно, крім пацієнтів, які мають порушення функції нирок або печінки; у цьому випадку необхідний індивідуальний підбір дози. Не застосовувати більше 6&nbsp;таблеток протягом 24&nbsp;годин. Мінімальний інтервал часу між прийомами препарату&nbsp;&ndash;&nbsp;4&nbsp;години. Максимальна добова доза ібупрофену становить 1200&nbsp;мг (еквівалентно 6&nbsp;таблеткам лікарського засобу). Тільки для короткотривалого застосування. Лікарський засіб слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для полегшення симптомів (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), але тривалість лікування не повинна перевищувати 3-х&nbsp;діб. У&nbsp;разі необхідності застосування лікарського засобу протягом більше 3-х&nbsp;діб або якщо симптоми не&nbsp;зникають або погіршуються, слід звернутися до лікаря.

Діти

Застосування лікарського засобу дітям віком до 12 років протипоказане, оскільки існує ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій через варіабельний та непередбачуваний шлях перетворення кодеїну у морфін у пацієнтів цієї вікової групи (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/або аденоїдектомію задля запобігання виникнення обструктивного апное під час сну, через ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo;). Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 років зі скомпрометованою дихальною функцією через ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (див.&nbsp;розділи &laquo;Протипоказання&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo;). Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 років, які мають надшвидкий метаболізм з&nbsp;участю CYP2D6 (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo;).

Передозування

Передозування посилюється при одночасному прийомі алкоголю та психотропних засобів. Застосування лікарського засобу у дозі, яка перевищує рекомендовану, або застосування лікарського засобу протягом тривалого часу може призвести до фізичної або психологічної залежності та до виникнення стану неспокою і дратівливості після припинення лікування. Симптоми передозування ібупрофену. Застосування ібупрофену дітям у дозі понад 400&nbsp;мг/кг може спричинити появу симптомів передозування. У дорослих ефект &laquo;доза &ndash; реакція&raquo; менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5&ndash;3&nbsp;години. У більшості пацієнтів застосування клінічно значущої кількості НПЗЗ спричиняло лише нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці або рідше &ndash; діарею. Також можуть виникати шум у вухах, головний біль, запаморочення та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні спостерігаються токсичні ураження ЦНС, які проявляються у вигляді сонливості, ністагму, порушення зору, іноді у вигляді психоемоційного збудження та дезорієнтації або коми. Інколи у&nbsp;пацієнтів розвиваються судоми. При тяжкому отруєнні можуть виникати гіперкаліємія з&nbsp;порушенням серцевого ритму, метаболічний ацидоз та пролонгація протромбінового часу/збільшення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ), імовірно, через вплив на фактори згортання крові, що циркулюють у кров&rsquo;яному руслі. Може виникнути гостра ниркова недостатність, ураження печінки, артеріальна гіпотензія, підвищення температури тіла, дихальна недостатність та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу астми. Після тривалого лікування спорадично можуть спостерігатися гемолітична анемія, гранулоцитопенія та тромбоцитопенія. Лікування. У випадках передозування ібупрофену немає антидоту і специфічного лікування. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та моніторинг життєво важливих функцій з вимірюванням артеріального тиску, виконанням ЕКГ, а також інтерпретації симптомів, що вказують на можливу шлунково-кишкову кровотечу, появу метаболічного ацидозу та порушень з боку ЦНС. Рекомендовано пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1&nbsp;години після застосування потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався у шлунково-кишковому тракті, можна вводити лужні речовини для пришвидшення виведення кислотного ібупрофену з сечею. При частих або тривалих судомах слід вводити внутрішньовенно діазепам або лоразепам. У разі бронхіальної астми слід застосовувати бронходилататори. Симптоми передозування кодеїну. Тяжка депресія ЦНС, зокрема пригнічення дихання, може розвинутися у разі супутнього застосування інших засобів із седативною дією (у&nbsp;т.&nbsp;ч. алкоголю) або значного перевищення дози. Клінічною тріадою передозування опіоїдів вважається кома, точкові зіниці та респіраторна депресія (може спричинити ціаноз) з наступним розширенням зіниць при розвитку гіпоксії. Інші симптоми передозування опіоїдів: сухість у роті, нудота, блювання, почервоніння обличчя, нервозність або стан неспокою, седація або психоемоційне збудження, галюцинації, сплутаність свідомості, втрата свідомості, судоми (особливо у дітей), тяжке запаморочення, виражена сонливість, артеріальна гіпотензія та тахікардія (можливі, але малоймовірні), брадикардія, недостатність кровообігу, сповільнене або утруднене дихання, виражена слабкість, гіпотермія, підвищена пітливість. Можливе виникнення задишки, апное, колапсу, затримки сечовиділення; рідко&nbsp;&ndash;&nbsp;набряк легень; можуть спостерігатися ознаки вивільнення гістаміну. При передозуванні опіоїдів повідомляли про випадки розвитку рабдоміолізу, який прогресував до ниркової недостатності. Лікування: загальні симптоматичні та підтримувальні заходи, включаючи заходи для підтримки дихального центру та моніторинг вітальних показників до стабілізації стану. Рекомендовано промивання шлунка. Прийом активованого вугілля є доцільним, якщо минуло не більше 1&nbsp;години з&nbsp;моменту прийому кодеїну дорослим у дозі, що перевищує 350&nbsp;мг, дитиною&nbsp;&ndash;&nbsp;у дозі, що перевищує 5&nbsp;мг/кг маси тіла. При виникненні тяжкої депресії ЦНС слід застосувати засоби штучної підтримки дихання, кисень та парентерально ввести налоксон. Налоксон є конкуруючим антагоністом та має короткий період напіввиведення, таким чином може бути необхідним повторне застосування високих доз для пацієнтів із тяжким отруєнням. Слід спостерігати за станом пацієнта протягом щонайменше 4&nbsp;годин після введення налоксону або 8&nbsp;годин у випадках застосування препарату налоксону з пролонгованою дією. Слід контролювати рівень електролітів.

Побічні реакції

Тривале застосування лікарського засобу для лікування головного болю може призводити до його посилення. Побічні реакції, пов&rsquo;язані з застосуванням ібупрофену, які включено до нижченаведеного переліку побічних реакцій, є побічними реакціями, що спостерігалися при короткотривалому лікуванні ібупрофеном у дозах, які не перевищували 1200&nbsp;мг на добу. При довготривалому застосуванні ібупрофену для лікування хронічних захворювань можуть виникати додаткові побічні реакції. При застосуванні ібупрофену найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Побічні реакції мають дозозалежний характер, зокрема, ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить від застосовуваних доз та тривалості лікування. Побічні реакції, пов&rsquo;язані з застосуванням ібупрофену та кодеїну, класифіковано за системами органів та частотою. Частота визначається наступним чином: дуже часто (&ge;1/10), часто (&ge;1/100&nbsp;&ndash;&nbsp;&lt;1/10), нечасто (&ge;1/1000&nbsp;&ndash;&nbsp;&lt;1/100), рідко (&ge;1/10000&nbsp;&ndash;&nbsp;&lt;1/1000), дуже рідко (&lt;1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту за наявними даними). З боку імунної системи: реакції гіперчутливості1, які включають: нечасто&nbsp;&ndash;&nbsp;кропив&rsquo;янку, свербіж, дуже рідко&nbsp;&ndash;&nbsp;тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілаксія, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок); макулопапульозний висип розглядається як симптом синдрому гіперчутливості, пов&rsquo;язаний з пероральним застосуванням кодеїну; пропасниця, спленомегалія, лімфаденопатія. З боку психіки: частота невідома&nbsp;&ndash;&nbsp;депресія, галюцинації, сплутаність свідомості, залежність, емоційна лабільність, стан неспокою, кошмарні сновидіння; почуття тривоги, нервозність, дратівливість, ейфорія, дисфорія, розвиток толерантності. З боку нервової системи: нечасто&nbsp;&ndash;&nbsp;головний біль, дуже рідко&nbsp;&ndash;&nbsp;асептичний менінгіт2; частота невідома&nbsp;&ndash;&nbsp;запаморочення, сонливість, судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску, дискінезія; безсоння, психомоторне збудження, парестезії. З боку органів зору: частота невідома&nbsp;&ndash;&nbsp;нечіткість зору, двоїння в очах; порушення зору, неврит зорового нерва, токсичне ураження зорового нерва, скотома, сухість та подразнення очей, набряк кон&rsquo;юнктиви та повік алергічного ґенезу, звуження зіниць, світлочутливість. З боку органів слуху та лабіринту: частота невідома&nbsp;&ndash;&nbsp;вертиго; зниження слуху, дзвін або шум у&nbsp;вухах. З боку серцево-судинної системи: частота невідома&nbsp;&ndash;&nbsp;серцева недостатність, набряки, брадикардія, пальпітація3, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія3; артеріальний тромбоз (інфаркт міокарда або інсульт), артеріальна гіпотензія (при застосуванні високих доз), тахікардія, васкуліт, гіперемія шкіри обличчя. З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко &ndash; гемопоетичні порушення4 (у&nbsp;т.&nbsp;ч. анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). З боку дихальних шляхів та органів середостіння: частота невідома &ndash; реактивність дихальних шляхів (включаючи бронхіальну астму, бронхоспазм або задишку), пригнічення дихання, пригнічення кашлю; алергічний риніт. З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто&nbsp;&ndash;&nbsp;біль у животі, нудота, диспепсія, рідко&nbsp;&ndash;&nbsp;діарея, метеоризм, запор, блювання, дуже рідко&nbsp;&ndash;&nbsp;виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, блювання кров&rsquo;ю, які можуть у деяких випадках призвести до летального наслідку (особливо у пацієнтів літнього віку), виразковий стоматит, гастрит, загострення коліту і хвороби Крона (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;), частота невідома &ndash; сухість слизової оболонки ротової порожнини; езофагіт, спазми шлунка, печія, панкреатит, дуоденіт, формування кишкових діафрагмоподібних стриктур. З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко&nbsp;&ndash;&nbsp;порушення функції печінки, частота невідома&nbsp;&ndash; печінкова коліка; гепатит, жовтяниця, особливо при довготривалому застосуванні; спазм жовчовивідних шляхів, який може бути пов&rsquo;язаний зі зміною рівнів печінкових ферментів. Порушення метаболізму та харчової поведінки: частота невідома&nbsp;&ndash;&nbsp;зниження апетиту. З боку ендокринної системи: гіперглікемія. З боку сечовидільної системи: дуже рідко&nbsp;&ndash;&nbsp;гостра ниркова недостатність, включаючи папілярний некроз5, частота невідома &ndash; уретральна коліка, дизурія; нефротоксичність (включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром), алергічний нефрит, гломерулонефрит, цистит, олігурія, поліурія, гематурія, гіпернатріємія, утруднене сечовипускання, затримка сечі. З боку репродуктивної системи: зменшення лібідо та потенції, статева дисфункція, еректильна дисфункція. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто&nbsp;&ndash;&nbsp;різні шкірні висипи, дуже рідко&nbsp;&ndash;&nbsp;тяжкі форми шкірних реакцій, такі як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса&ndash;Джонсона, мультиформну еритему, токсичний епідермальний некроліз, частота невідома&nbsp;&ndash;&nbsp;почервоніння обличчя, медикаментозно зумовлена реакція, що супроводжується еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром); гострий генералізований екзантематозний пустульоз; алопеція, фоточутливість. З боку кістково-м&rsquo;язової системи: частота невідома&nbsp;&ndash;&nbsp;ригідність м&rsquo;язів; неконтрольовані м&rsquo;язові рухи. Загальні порушення: частота невідома&nbsp;&ndash;&nbsp;гіпотермія, підвищене потовиділення, дратівливість, підвищена втомлюваність, відчуття нездужання. Лабораторні дослідження: дуже рідко &ndash; зниження рівня гемоглобіну. 1 До реакцій гіперчутливості можуть належати: (а) неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, (б)&nbsp;реактивність дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення бронхіальної астми, бронхоспазм та задишку або (в) різні форми шкірних реакцій, включаючи свербіж, кропив&rsquo;янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк та рідше&nbsp;&ndash;&nbsp;ексфоліативні та бульозні дерматози (включаючи токсичний епідермальний некроліз, мультиформну еритему). 2 Дуже рідко повідомляли про поодинокі випадки. Механізм патогенезу НПЗЗ-індукованого асептичного менінгіту повністю не з&rsquo;ясований. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов&rsquo;язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через часовий зв&rsquo;язок із застосуванням лікарського засобу та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). Під&nbsp;час лікування ібупрофеном у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) зареєстровано поодинокі випадки виникнення симптомів асептичного менінгіту (таких як ригідність потиличних м&rsquo;язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). 3 Випадки побічних реакцій пов&rsquo;язані з застосуванням НПЗЗ. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400&nbsp;мг на добу) та при довготривалому лікуванні, може бути пов&rsquo;язане з незначним підвищенням ризику артеріальних тромботичних ускладнень (таких як інфаркт міокарда або інсульт) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). 4 Першими ознаками гемопоетичних порушень є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки у&nbsp;ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, кровотечі та гематоми невідомої етіології. 5 Особливо при довготривалому застосуванні; пов&rsquo;язана з підвищенням рівня сечовини у сироватці крові та появою набряків. Регулярне довготривале застосування кодеїну призводить до розвитку залежності і толерантності та до виникнення стану неспокою і дратівливості після припинення лікування. При довготривалому застосуванні кодеїну, як правило, розвиваються толерантність і деякі з&nbsp;найбільш поширених побічних ефектів&nbsp;&ndash;&nbsp;сонливість, нудота, блювання, сплутаність свідомості. Слід пам&rsquo;ятати, що толерантність знижується швидко після припинення прийому кодеїну, тому повторне застосування раніше припустимої дози може виявитися летальним. Синдром відміни Раптове припинення лікування кодеїном може спричинити синдром відміни. Можливі симптоми: тремор, безсоння, стан неспокою, дратівливість, почуття тривоги, депресія, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, підвищене потовиділення, сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, пілоерекція, мідріаз, слабкість, гарячка, м&rsquo;язові судоми, дегідратація, підвищення частоти серцевих скорочень, частоти дихання та артеріального тиску.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 &deg;С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону.

Категорія відпуску

Товариство з додатковою відповідальністю &laquo;ІНТЕРХІМ&raquo;.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, 40-А.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають

Наявність в аптеках для Біфок ІС таблетки знеболюючі, 10 шт.