Name: Бетамакс таблетки по 100 мг, 30 шт.
Brand: Гріндекс, Латвія
SKU: 6372.1561
Price: 185.73 UAH
Availability: InStock
Rating: 4.75 (4 reviews)

Повні аналоги

Виробник

Форма випуску

Пліва Краків, Польща

Сульпірид капсули по 100 мг, 24 шт.

Сульпірид капс. 100мг №24

Є в наявності

сульпірид

Аналоги в інших формах випуску

Сульпірид таблетки по 200 мг, 12 шт.

Сульпірид табл. 200мг №12

Санофі, Франція

Еглоніл таблетки по 200 мг, 12 шт.

Гріндекс, Латвія

Бетамакс таблетки по 50 мг, 30 шт.

Бетамакс табл. п/о 50мг №30

Здоров'я народу Україна Харків

Сульпірид-ЗН розчин для ін'єкцій, 50 мг/мл, по 2 мл в ампулах, 10 шт.

Сульпірид-ЗН р-н д/ін. 50мг/мл амп. 2мл №10

Сульпірид капсули по 50 мг, 24 шт.

Бетамакс таблетки по 200 мг, 30 шт.

Еглоніл капсули по 50 мг, 30 шт.

Еглоніл

Еглоніл розчин для ін’єкцій по 2 мл в ампулах, 100 мг/2 мл, 6 шт.

Сульпірид-ЗН таблетки по 200 мг, 10 шт.

Сульпірид-ЗН таблетки по 50 мг, 30 шт.

Сульпірид-ЗН табл. 50мг №30

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Лікарська форма

Код АТС/ATX

Первинна упаковка

Термін придатності

Упаковка

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Кількість в упаковці

Код Моріон

Спосіб введення

Дозування

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Діабетикам

Діабетикам з обережністю

Водіям

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Водіям заборонено

Вагітним

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

дітям з обережністю

Кому можна

Взаємодія з алкоголем

Спільна взаємодія з алкоголем є критично значущою. Слід уникати застосування цього засобу та алкоголю, оскільки їхня спільна взаємодія надає безліч негативних ефектів для організму та здоров'я в цілому.

Взаємодія з алкоголем критична

Взаємодія

Основні властивості

Бетамакс таблетки по 100 мг, 30 шт.

Бетамакс

Склад

діюча речовина: sulpiride; 1 таблетка містить 100 мг сульпіриду; допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; метилцелюлоза; крохмаль картопляний; крохмаль картопляний висушений; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; тальк.

Таблетки. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки 100 мг &ndash; круглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з фаскою. Розміри таблеток: діаметр &ndash; (7,0&plusmn;0,2) мм, висота &ndash; (3,1&plusmn;0,3) мм.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Код АТХ N05A L01.

Фармакодинаміка

Сульпірид впливає на допамінергічну нервову передачу в головному мозку як допаміноміметик, завдяки чому чинить активуючу дію. У більш високих дозах сульпірид також зменшує продуктивну симптоматику.

Фармакокінетика

Всмоктування Після перорального введення однієї таблетки 50 мг максимальна концентрація сульпіриду в плазмі (0,25 мг/л) досягається через 3&ndash;6 годин. Розподіл Біодоступність пероральних лікарських форм становить 25&ndash;35 % з широкими індивідуальними коливаннями; сульпірид має лінійний фармакокінетичний профіль після введення у дозах від 50 мг до 300 мг. Сульпірид швидко розподіляється в тканинах організму: видимий об&rsquo;єм розподілу у стаціонарному стані становить 0,94 л/кг. Зв&rsquo;язування з білками плазми становить 40 %. Сульпірид у незначних кількостях виявляється в грудному молоці та може перетинати плацентарний бар&rsquo;єр. Біотрансформація Сульпірид практично не метаболізується в організмі людини. Виведення Сульпірид виводиться із організму в основному через нирки шляхом гломерулярної фільтрації. Нирковий кліренс становить 126 мл/хв. Період напіввиведення з плазми становить 7 годин.

Показання

<ul>
<li>Короткотривале симптоматичне лікування тривожних станів у дорослих, у разі, коли звичайні терапевтичні заходи не дали результатів.</li>
<li>Серйозні поведінкові розлади (ажитація, самопошкодження, стереотипія) у дітей віком від 6 років, особливо у пацієнтів з аутичними синдромами.</li>
</ul>

Протипоказання

<ul>
<li>Підвищена чутливість до сульпіриду або до будь-якого з допоміжних речовин препарату.</li>
<li>Пролактинзалежні пухлини (наприклад, пролактиносекретуюча аденома гіпофізу (пролактинома) та рак молочної залози).</li>
<li>Відомий або підозрюваний діагноз феохромоцитоми.</li>
<li>Гостра порфірія.</li>
<li>Комбінації з неантипаркінсонічними агоністами допаміну (каберголін, ротиготин і кинаголід), комбінації з леводопою або антипаркінсонічними лікарськими засобами (включаючи ропінорол), комбінації з мехітазином, циталопрамом та есциталопрамом (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).</li>
</ul>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Седативні засоби Слід пам&rsquo;ятати, що багато лікарських засобів можуть виявляти адитивний гальмівний вплив на центральну нервову систему та призводити до зменшення розумової активності. Ці засоби включають похідні морфіну (аналгетики, засоби від кашлю та замісна терапія), нейролептичні засоби, барбітурати, бензодіазепіни, небензодіазепінові анксіолітичні засоби (такі як мепробамат), гіпнотичні засоби, седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), седативні H1-антигістамінні, антигіпертензивні агенти з центральною дією, баклофен і талідомід. Препарати, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes) До цього серйозного порушення серцевого ритму може призводити низка лікарських засобів, які мають або не мають антиаритмічної активності. Провокуючими факторами є гіпокаліємія (див. &laquo;Комбінації, призначення яких вимагає обережності (з калійнезберігаючими препаратами)&raquo;) та брадикардія (див. &laquo;Комбінації, призначення яких вимагає обережності (з препаратами, які спричиняють брадикардію)&raquo;) або наявність вродженого або набутого подовження інтервалу QT. До таких засобів належать, зокрема, антиаритмічні агенти класів la та III і деякі нейролептики. У таку взаємодію вступають еритроміцин, доласетрон, спіраміцин та вінкамін тільки у лікарських формах для внутрішньовенного введення. Супутнє введення двох препаратів, що можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes) загалом протипоказане. Проте виняток становлять метадон та деякі інші речовини: протипаразитарні засоби (галофантрин, люмефантрин, пентамідин) небажано комбінувати з іншими препаратами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу &laquo;пірует&raquo; (torsades de pointes); нейролептики, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу &laquo;пірует&raquo; (torsades de pointes), також не рекомендуються, але не протипоказані для застосування в комбінації з іншими препаратами, які можуть зумовити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу &laquo;пірует&raquo; (torsades de pointes). Протипоказані комбінації (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;) Циталопрам, есциталопрам Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії. Агоністи дофамінових рецепторів не для лікування хвороби Паркінсона (каберголін, хінаголід, ротиготин) Між агоністами дофаміну та нейролептиками існує взаємний антагонізм. Леводопа та антипаркінсонічні препарати (включаючи ропінорол) Між леводопою, антипаркінсонічними препаратами (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінорол, разагілін, селегілін) та нейролептиками існує взаємний антагонізм. Агоністи допаміну можуть викликати або посилювати психічні розлади. Якщо пацієнтам з хворобою Паркінсона, які отримують лікування агоністами допаміну, необхідне призначення нейролептиків, дози агоністів допаміну слід поступово знизити (різка їх відміна піддає пацієнта ризику злоякісного нейролептичного синдрому), оскільки одночасне застосування препаратів протипоказане. Мехітазин Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії. Небажані комбінації (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;) З протипаразитарними препаратами, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes) (галофантрин, люмефантрин, пентамідин) Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу &laquo;пірует&raquo; (torsades de pointes). Якщо можливо, лікування протигрибковими азолами слід припинити. Якщо одночасного лікування уникнути не можна, перед його початком потрібно оцінити на ЕКГ стан QT-інтервалу та в його ході контролювати показники ЕКГ. З іншими препарати, які можуть зумовити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу &laquo;пірует&raquo; (torsades de pointes) (антиаритмічні препарати класу Іa (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) і класу III (аміодарон, дронедарон, соталол, дофетилід, ібутилід) та інші препарати, такі як бепридил, цизаприд, дифеманіл, доласетрон, еритроміцин для внутрішньовенного введення, левофлоксацин, мізоластин, прукалоприд, вінкамін для внутрішньовенного введення, моксифлоксацин, спіраміцин для внутрішньовенного введення та тораміфен) Високий ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу &laquo;пірует&raquo; (torsades de pointes). З іншими нейролептиками, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу &laquo;пірует&raquo; (torsades de pointes) (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флупентиксол, флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпотіазид, сертиндол, сульпірид, сультоприд, тіаприд, вераліприд, зуклопентиксол) Високий ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу &laquo;пірует&raquo; (torsades de pointes). З етанолом Потенціювання седативних ефектів нейролептичних засобів. Пацієнти повинні уникати вживання алкогольних напоїв або застосування лікарських засобів, які містять етиловий спирт. З метадоном Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу &laquo;пірует&raquo; (torsades de pointes). Комбінації, призначення яких вимагає обережності Азитроміцин Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії. В період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль. З бета-блокаторами, які застосовуються при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол) Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу &laquo;пірует&raquo; (torsades de pointes). Необхідний клінічний моніторинг та контроль ЕКГ. З препаратами, які спричиняють брадикардію (такими як антиаритмічні препарати класу Іa, бета блокатори, деякі антиаритмічні препарати класу III, деякі блокатори кальцієвих каналів (дилтіазем, верапаміл, клонідин, гуанфацин), глікозиди дигіталісу, пілокарпін, антихолінестеразні засоби) Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу &laquo;пірует&raquo; (torsades de pointes). Необхідний клінічний моніторинг та контроль ЕКГ. Кларитроміцин Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії. В період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль. З калійнезберігаючими препаратами (калійнезберігаючі діуретики, самостійно або в комбінації, стимулювальні проносні засоби, глюкокортикоїди, тетракозактид і амфотерицин В для внутрішньовенного застосування) Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу &laquo;пірует&raquo; (torsades de pointes). Перед введенням слід провести корекцію наявної гіпокаліємії та здійснювати клінічний моніторинг і контроль електролітів та ЕКГ. Препарати літію Ризик появи нейропсихіатричних ознак, які вказують на злоякісний нейролептичний синдром або отруєння літієм. Необхідно регулярно контролювати клінічну картину та результати лабораторних аналізів, особливо на початку одночасного застосування. Застосування літію підвищує ризик виникнення екстрапірамідних побічних реакцій. Рокситроміцин Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії. В період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль. Із сукралфатом Зменшення абсорбції сульпіриду в шлунково-кишковому тракті. Між введенням сукралфату та сульпіриду має бути певний інтервал часу (більше 2 годин, якщо це можливо). Зі шлунково-кишковими засобами місцевої дії, антацидами та активованим вугіллям Зменшення абсорбції сульпіриду в шлунково-кишковому тракті. Між введенням цих агентів і сульпіриду має бути певний інтервал часу (більше 2 годин, якщо це можливо). Комбінації, які слід взяти до уваги Інші седативні засоби Більш виражене пригнічення функції центральної нервової системи. Через погіршення здатності до концентрації уваги керування транспортними засобами та робота з іншими механізмами можуть бути небезпечними. Антигіпертензивні засоби Підвищення ризику артеріальної гіпотензії, особливо ортостатичної. З бета-блокаторами (крім есмололу, соталолу та бета-блокаторів, що застосовують хворі із серцевою недостатністю) Судинорозширювальна дія і ризик гіпотензії, зокрема постуральної (адитивний ефект). З нітратами, нітритами та спорідненими препаратами Підвищений ризик гіпотензії, зокрема постуральної. Сульпірид може знижати ефективність ропіноролу.

Особливості застосування

У пациентов, страдающих сахарным диабетом или имеющих факторы риска развития сахарного диабета, в начале терапии сульпиридом следует выполнять надлежащий контроль уровня глюкозы в крови. Кроме особых случаев, это лекарственное средство не следует назначать пациентам с болезнью Паркинсона. Для пациентов с почечной недостаточностью рекомендуется сниженная дозировка и усиленный мониторинг; при серьезной почечной недостаточности желательно проводить прерывистые курсы лечения. Во время лечения сульпиридом необходимо более тщательное наблюдение для: больных эпилепсией, поскольку сульпирид может снижать судорожный порог; были сообщения о случаях возникновения судорог у пациентов, лечившихся сульпиридом (см. раздел &laquo;Побочные реакции&raquo;), пациентов пожилого возраста, которые более восприимчивы к развитию постуральной гипотензии, седативному воздействию и экстрапирамидным эффектам препарата. У пациентов с агрессивным поведением или ажитацией с импульсивностью сульпирид должен назначаться вместе с седативными средствами. Сообщалось, что на фоне применения антипсихотиков, включая сульпирид, возникали лейкопения, нейтропения и агранулоцитоз. Инфекции неустановленной этиологии или повышение температуры тела неустановленной этиологии могут являться признаками лейкопении (см. раздел &laquo;Побочные реакции&raquo;): в таких случаях следует немедленно выполнить анализ крови. Потенциально летальный злокачественный нейролептический синдром. При повышении температуры тела невыясненной этиологии лечение необходимо немедленно прекратить, поскольку это может быть одним из симптомов злокачественного синдрома, который может развиваться при приеме нейролептиков (бледность, гипертермия, автономные расстройства, нарушение сознания, ригидность мышц). Признаки дисфункции вегетативной нервной системы, такие как усиленная потливость и изменения АД, могут развиваться до появления гипертермии, в связи с чем их нужно рассматривать как ранние тревожные симптомы. Хотя этот эффект нейролептиков может иметь идиосинкратическую природу, могут присутствовать факторы риска, такие как обезвоживание и органическое повреждение мозга. Удлинение интервала QT. Сульпирид может приводить к дозозависимому удлинению QT-интервала. Этот эффект, который, как известно, повышает риск развития серьезных вентрикулярных аритмий, в частности двунаправленной веретеновидной желудочковой тахикардии, чаще наблюдается у пациентов с брадикардией, гипокалиемией и врожденным или приобретенным удлинением интервала QT (когда сульпирид принимается одновременно с лекарственным средством, которое приводит QT) см. См. раздел &laquo;Побочные реакции&raquo;. Учитывая это, прежде чем вводить препарат и если разрешает клиническая ситуация, следует проверить наличие у пациентов факторов риска, которые могут способствовать развитию этого типа аритмии: брадикардия менее 55 ударов в минуту, гипокалиемия, врожденное удлинение интервала QT, получение лечения лекарственным средством, который может вызвать выраженную брадикардию (менее 55 ударов в минуту), гипокалиемию, замедление внутрисердечной проводимости или удлинение QT-интервала (см. разделы &laquo;Противопоказания&raquo; и &laquo;Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий&raquo;). За исключением неотложных случаев, рекомендуется провести ЭКГ-исследование при начальном обследовании пациентов, которые должны получать лечение нейролептическим препаратом. Инсульт Во время рандомизированных плацебо-контролируемых клинических исследований у пациентов пожилого возраста с деменцией, лечившихся некоторыми атипичными антипсихотиками, наблюдали повышенный риск инсульта по сравнению с получавшими плацебо. Механизм этого повышения риска неизвестен. Нельзя исключать повышенного риска при применении других антипсихотических агентов или в других популяциях пациентов. Пациентам, имеющим факторы риска инсульта, это лекарственное средство назначают с осторожностью. Пациенты пожилого возраста с деменцией Риск смерти повышается среди пациентов пожилого возраста, страдающих психозом, вызванным деменцией, и получают лечение антипсихотическими средствами. Анализ данных исследований, проводившихся с участием пациентов, принимавших в целом атипичные антипсихотические средства, показал, что риск смерти увеличился в 1,6 &ndash; 1,7 раза среди пациентов, принимавших эти препараты, по сравнению с плацебо. Хотя причины смерти во время клинических исследований с применением атипичных антипсихотических средств были разными, большинство смертей наступало вследствие либо сердечно-сосудистых (таких как сердечная недостаточность, внезапная смерть), либо инфекционных заболеваний (например, пневмонии). Эпидемиологические исследования свидетельствуют о том, что лечение стандартными антипсихотическими средствами может увеличивать смертность так же, как и при применении атипичных антипсихотических средств. Соответствующая роль антипсихотического средства и характеристик пациента в повышении смертности в эпидемиологических исследованиях остается неопределенной. Венозная тромбоэмболия. При применении антипсихотических средств сообщалось о иногда летальных случаях венозной тромбоэмболии (ВТ). Поскольку больные, принимающие антипсихотические средства, часто приобретают факторы риска развития ВТ, до и во время лечения препаратом необходимо определить все потенциальные факторы риска развития ВТ и принять предупредительные меры (см. раздел &laquo;Побочные реакции&raquo;). Не рекомендуется принимать это лекарственное средство одновременно с алкоголем, леводопой, агонистами допаминовых рецепторов, противопаразитарными средствами, которые могут вызвать пароксизмальную желудочковую тахикардию типа &laquo;пируэт&raquo; (torsades de pointes), с метадоном, другими нейролептиками и лекарственными средствами. типа &laquo;пируэт&raquo; (torsades de pointes), см. См. раздел &laquo;Побочные реакции&raquo;. При применении препарата даже в низких дозах следует учитывать риск развития поздней дискинезии, в частности среди больных пожилого возраста. Сульпирид оказывает антихолинергический эффект, поэтому с осторожностью следует применять у пациентов с глаукомой, кишечной непроходимостью, врожденным стенозом ЖКТ, задержкой мочи и гиперплазией простаты в анамнезе. Сульпирид следует применять с осторожностью у пациентов со склонностью к гипертензии, особенно у пациентов пожилого возраста, из-за риска возникновения гипертонического криза. Предупреждение о вспомогательных веществах Таблетки Бетамакса содержат лактозу. Это лекарство не рекомендуется применять пациентам с редкой врожденной непереносимостью галактозы, дефицитом Lapp-лактазы или мальабсорбцией глюкозы-галактозы.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Сульпирид діє на ЦНС і може спричинити сонливість, запаморочення, порушення зору і може сповільнити психомоторні реакції (див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;). Під час застосування препарату протипоказано керувати автотранспортом і працювати з механізмами.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність У тварин спостерігалося зниження фертильності, пов'язане з фармакологічними властивостями лікарського засобу (пролактин опосередкований ефект). Дослідження на тваринах не вказують на безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода та/або післяпологовий розвиток. Клінічні дані про застосування у період вагітності дуже обмежені, тому застосування у період вагітності не рекомендується. Щодо людей доступна дуже обмежена кількість даних про вплив на перебіг вагітності. Майже в усіх випадках порушення розвитку плоду або новонароджених, про які повідомлялося в контексті застосування сульпіриду під час вагітності, допускаються альтернативні пояснення, які здаються більш вірогідними. Таким чином, через обмежений досвід застосування сульпіриду під час вагітності його застосування не рекомендується. Новонароджені, матері яких отримували антипсихотики під час третього триместру вагітності, після народження мають ризик виникнення небажаних ефектів, в тому числі екстрапірамідних симптомів та/або симптомів відміни препарату, з різним ступенем тяжкості та різною тривалістю. Повідомлялося про такі небажані реакції: збудження, гіпертонус, гіпотонус, тремор, сонливість, розлад дихання та проблеми з харчуванням. У зв'язку з цим стан новонароджених необхідно ретельно контролювати. Годування груддю Оскільки сульпірид проникає у грудне молоко, годування груддю під час лікування не рекомендується.

Спосіб застосування та дози

Для перорального застосування. Слід завжди призначати мінімальну ефективну дозу. Якщо клінічний стан пацієнта дозволяє, лікування слід починати з низької дози, після чого можливе поступове титрування дози. Дорослі. Короткочасне симптоматичне лікування тривожних станів у разі, коли звичайні терапевтичні заходи не дали результатів: добова доза становить 50‒150 мг протягом не більше 4 тижнів. Діти у віці від 6 років. Серйозні поведінкові розлади (порушення, самоушкодження, стереотипів) у дітей у віці від 6 років, особливо у пацієнтів з аутичними синдромами: 5 мг/кг маси тіла на добу (при необхідності дозу можна збільшити до 10 мг/кг маси тіла на добу).

Діти

Оскільки ефективність та безпека застосування сульпіриду дітям вивчені не в повному обсязі, його слід застосовувати з обережністю (див. Розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;). Через вплив, який чинить препарат на когнітивні здібності, рекомендується щорічно проводити клінічне обстеження з метою оцінки здатності до навчання. Необхідно періодично коригувати дозу препарату, виходячи з клінічного статусу дитини. Застосування таблеток дітям у віці до 6 років протипоказано, так як це може призвести до обтурації дихальних шляхів.

Передозування

Симптоми Досвід щодо застосування сульпіриду обмежений. Можуть спостерігатися дискінетичні прояви зі спазматичною кривошиєю, протрузією язика та тризмом. У деяких хворих можуть розвинутися прояви паркінсонізму, що становлять небезпеку для життя, або навіть кома. Лікування Сульпірид частково виводиться при гемодіалізі. Специфічного антидоту немає. Лікування має бути симптоматичне, реанімація при ретельному контролі серцевої діяльності та дихальної функції (ризик пролонгації інтервалу QT та шлуночкових аритмій), який повинен продовжуватися до повного одужання хворого. У разі розвитку тяжкого екстрапірамідного синдрому слід вводити антихолінергічні препарати.

Побічні реакції

Небажані реакції, пов&rsquo;язані із застосуванням препарату, що спостерігалися під час клінічних досліджень, наводяться нижче за класами органів та систем у порядку зменшення частоти виникнення. Нервові розлади Рання дискінезія (спастична кривошия, окулогірні кризи, тризм), що зменшується при застосуванні антихолінергічних антипаркінсонічних препаратів. Екстрапірамідні симптоми та пов&rsquo;язані з цим порушення: 
<ul>
<li>паркінсонізм та пов&rsquo;язані з цим симптоми: тремор, гіпертонус, гіпокінезія, гіперсалівація;</li>
<li>акінетичні симптоми, що супроводжуються або не супроводжуються гіпертонусом, які частково зменшуються при застосуванні антихолінергічних антипаркінсонічних агентів;</li>
<li>гіперкінетична-гіпертонічна, збудлива рухова активність;</li>
<li>акатизія.</li>
</ul>
Пізня дискінезія, для якої характерні мимовільні ритмічні рухи, зокрема язика і/або обличчя, та яка може спостерігатись у ході тривалих курсів лікування всіма нейролептиками; в цьому випадку антихолінергічні антипаркінсонічні препарати неефективні та можуть погіршувати клінічні прояви. Заспокійливий ефект або сонливість. Надходили повідомлення про безсоння та збентеженість. Судоми (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Загальні порушення Збільшення маси тіла. Порушення імунної системи. Анафілактичні реакції, задишка та анафілактичний шок. Ендокринні порушення. Короткочасна гіперпролактинемія, що зникає після відміни лікування та яка може призводити до аменореї, галактореї, гінекомастії, імпотенції, фригідності, збільшення молочних залоз та болі у молочних залозах. Кардіологічні розлади. Подовження QT-інтервалу, шлуночкові аритмії, зокрема пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу &laquo;пірует&raquo; (torsades de pointes) та шлуночкова тахікардія, яка може призвести до фібриляції шлуночків або зупинки серця, раптова смерть (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Судинні порушення. Ортостатична артеріальна гіпотензія, підвищення артеріального тиску. Під час застосування антипсихотичних засобів повідомлялось про випадки венозної тромбоемболії, включаючи іноді летальні випадки емболії легеневої артерії та тромбоз глибоких вен &ndash; частота випадків не встановлена. З боку системи крові та лімфатичної системи. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз &ndash; частота виникнення невідома. З боку гепатобіліарної системи. Збільшення активності ферментів печінки. Патологія шкіри та підшкірної тканини. Макулопапулярний висип, кропив&rsquo;янка. Загальні розлади. Реакції гіперчутливості. Стани при вагітності,в післяпологовому та перинатальному періоді. Синдром відміни у новонароджених &ndash; частота виникнення невідома.

3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери пачці з картону.

Категорія відпуску

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія. Тел./факс: +371 67083205/+371 67083505 Ел. пошта: grindeks@grindeks.lv.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають

При панічних атаках приймати треба короткими курсами, мені лікар так сказав. Помітно покращує якість життя. Підвищується працездатність та стабілізується настрій. Синдрому відміни немає.

Помог справиться с нарастающей тревожностью, негативных эффектов не ощутил.

Допомагає мені та дружині від нападів неконтрольованих тривог, приймаю 1 табелетку вранці

Мій синок хворіє на аутичний синдром. Тому вживаємо пігулки для активнішої роботи нервової системи. Вони дійсно допомогають йому швидше та ефективніше сприймати й аналізувати інформацію.

Відгуки про Бетамакс таблетки по 100 мг, 30 шт.