Добавки на основі лікарських трав саше, від 5 °с до 25 °с

Фітотерапія – це метод лікування, та профілактики за допомогою лікарських рослин або їх частин, наприклад: квіток, коренів, листя або ефірних олій. А також препаратів на основі лікарських рослин: сухих екстрактів, настоянок, соків, що віджали. Такі лікарські засоби називаються фітопрепаратами.

Сучасна фітотерапія є частиною науково-орієнтованої медицини.

Вона слідує тим самим принципам причинно-наслідкової та симптоматичної терапії, що і традиційна медицина.

Наприклад, суспільство фітотерапії Німеччини розглядає фітотерапію як невід'ємну частину медичної терапії. Особливо при лікуванні таких захворювань, як: застуда та шлунково-кишкові захворювання. Фітотерапевтичні препарати можуть стати ефективною альтернативою чи доповненням до класичних препаратів.

Переваги фітотерапії: чим корисні лікарські рослини?

Фітотерапія пропонується у вигляді ванн, інгаляцій, розчинів для полоскання горла, холодних екстрактів, настоїв та чаїв. З іншого боку, є сучасні ліки: вони є результатом досліджень та науки та обіцяють максимально ефективне лікування. Для багатьох людей переваги природної альтернативи очевидні: рослинні ліки мають менше побічних ефектів, ніж синтетичні ліки, і при цьому мають широкий спектр фармакологічного застосування. Тому ті, хто боїться важких побічних ефектів обирають фітотерапію, як альтернативу до традиційної медицини. Фітотерапія особливо підходить для захворювань із легкими симптомами.

Чим відрізняється гомеопатія від фітотерапії?

Фітотерапія слідує медичним та науковим принципам і тому відрізняється від гомеопатії. Гомеопатія заснована на принципі подоби Самуеля Ганемана: "подібне слід лікувати подібним". У процесі виробництва речовини або суміші речовин розбавляють і збовтують, що називають потенціюванням. При цьому слідує гомеопатичній фармакопеї, яка містить правила виробництва, випробувань, зберігання, критеріїв якості, відпустки та призначення гомеопатичних засобів.

Це гарантує якість та безпеку цих препаратів, але їх ефективність не доведена. Тому вони зареєстровані, але на відміну від фітофармацевтичних препаратів, не схвалені як лікарські засоби. Додаток заснований на досвіді і походить від засновника гомеопатії Самуеля Ганеману. Гомеопатія не ґрунтується на доказах.

Активні речовини, котрі можна отримати з рослин.

Протягом тисячоліть принцип «спроб і помилок» призводив до важливих відкриттів про вплив рослин. Лише у 19 столітті розпочався науковий підхід до лікарських рослин та їх інгредієнтів у сучасному розумінні. Використовуючи хімічні методи роботи, окремі активні інгредієнти виділено з рослин. Морфін був виділений з опійного маку, атропін зі смертоносного пасліну, а дигітоксин з наперстянки. Ці речовини стали незамінними у сучасній медицині. Шляхом хімічного виділення чистих активних речовин з отруйних рослин можна було б оминути проблему ризикованого дозування, котре не завжди точно визначається. Стало можливим дозувати окремі активні інгредієнти в таблетках, краплях або мазях.

Нижче наведено низку речовин, які сьогодні використовуються в медицині:

Алкалоїди використовуються для лікування нервової системи, розширення або звуження судин, або для знеболення.

Сапоніни можна використовувати для лікування кашлю, стимулювання діяльності нирок, а також для зміцнення вен.

Флавоноїди. У медицині використовуються два флавоноїди: рутин і кверцетин, які зменшують проникність і ламкість капілярів, гальмують згортання крові та підвищують еластичність еритроцитів.

Дубильні речовини можуть зробити запалені тканини поверхнево нечутливими до бактерій і, таким чином, полегшити запалення слизових оболонок та діарею.

Ефірні олії можуть допомогти зміцнити імунітет, полегшити головний біль та застуду. Також їх використовують при догляді за шкірою та волоссям.

Часто декілька таких груп речовин поєднуються в одній рослині, а ефекти доповнюють один одного. Взаємодія протизапального ефекту ефірної олії та спазмолітичної властивості флавоноїдів у кольорах ромашки використовують при болях та спазмах шлунка.

Недоліки фітотерапії. 

Попри плюси фітотерапії, вона також має низку недоліків:

• Фітотерапія може спричиняти алергічні реакції.
• Якщо рецепт є невірним, можуть виникнути небажані побічні ефекти. Саме тому слід звертатися до досвідчених фітотерапевтів.
• У жодному разі не можна самостійно займатися фітотерапією. Тому що це може викликати не тільки побічні ефекти, але й захворювання: є рослини, які є отруйними або мають негативний ефект при взаємодії з іншими ліками.
• На жаль, ліки не мають особливо приємного смаку та часто дуже гіркі.
• Приготування відварів дуже трудомістке.

Джерела

Moderne Pflanzenmedizin / Schwabe(нем.)

Gesellschaft für Phytotherapie / Phytotherapie(нем.)

Die Wirk­stoffe der Heil­pflanzen / Techniker (нем.)