Ареклок таблетки по 50 мг, 30 шт.

діюча речовина: bicalutamidum;

1 таблетка містить бікалутаміду 50 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; повідон К-30; натрію крохмальгліколят (тип А); магнію стеарат;

оболонка: Опадрай білий Y-1-7000  (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Антиандрогенні засоби. Код АТХ L02B B03.

Ареклок® – нестероидное антиандрогенное лекарственное средство без другой эндокринной активности. Связываясь с андрогенными рецепторами без активации генной экспрессии, подавляет андрогенные стимулы. Результатом этого подавления является регрессия опухолей предстательной железы. Отмена лечения бикалутамидом может привести у некоторых пациентов к синдрому отмены антиандрогенов.

Лекарственное средство содержит рацемическую смесь, обладающую антиандрогенной активностью, преимущественно за счет (R)-энантиомера.

Абсорбція

Бікалутамід добре всмоктується після перорального застосування. Відсутні дані про будь-який клінічно значущий вплив вживання їжі на біодоступність препарату.

Розподілення

Бікалутамід володіє високою здатністю зв’язуватися з білками (рацемат 96 %, (R)-енантіомер    >99,6 %) та інтенсивно метаболізується у печінці шляхом окиснення та утворення глюкуронідних кон’югатів. Його метаболіти виводяться нирками та через жовчний міхур приблизно у рівних пропорціях.

Метаболізм

(S)-енантіомер дуже швидко виводиться з організму, порівняно з (R)-енантіомером, у якого період напіввиведення з плазми становить приблизно 1 тиждень.

При щоденному застосуванні лікарського засобу (R)-енантіомер внаслідок його тривалого періоду напіввиведення акумулюється в плазмі крові у 10-кратній концентрації.

Плато концентрації (R)-енантіомеру на рівні приблизно 9 мкг/мл спостерігається при призначенні добової дози 50 мг бікалутаміду. У стабільній фазі на частку переважно активного (R)-енантіомеру припадає 99 % загальної кількості циркулюючих енантіомерів.

Елімінація (виведення)

Під час клінічного дослідження середня концентрація (R)-бікалутаміду в спермі чоловіків, які отримували дозу 150 мг, становила 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно потрапляє в організм жінки-партнера під час статевого акту, низька і може становити приблизно 0,3 мкг/мл, що нижче, ніж рівень, який у лабораторних тварин призводить до впливу на потомство.

Особливі групи пацієнтів

Фармакокінетика (R)-енантіомеру не залежить від віку пацієнта, ниркової недостатності або слабкої та помірної печінкової недостатності. Отримані дані, що у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (R)-енантіомер повільніше виводиться з плазми крові.

Розповсюджений рак передміхурової залози у комбінації з терапією аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону (РФЛГ) або хірургічною кастрацією.

Бикалутамид противопоказан женщинам и детям.

Бикалутамид не следует назначать пациентам, у которых ранее выявлялись реакции гиперчувствительности к бикалутамиду или к любым компонентам лекарственного средства.

Противопоказано одновременное применение лекарственного средства с терфенадином, астемизолом или цизапридом.

Відсутні дані про фармакодинамічні або фармакокінетичні взаємодії між бікалутамідом та аналогами РФЛГ.

У дослідженнях in vitro показано, що (R)-енантіомер бікалутаміду є інгібітором CYP3A4 і виявляє менший інгібіторний ефект на активність CYP2C9, 2C19 та 2D6.

Хоча результати клінічних досліджень застосування антипірину як маркера активності цитохрому Р450 (CYP) не вказують на можливу взаємодію лікарських засобів з бікалутамідом, через 28 днів після одночасного застосування мідазоламу та бікалутаміду середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною кривою (AUC)) збільшувалася на 80 %. Для лікарських засобів з вузьким терапевтичним діапазоном таке підвищення може мати важливе значення.

Відповідно, одночасне застосування з терфенадином, астемізолом і цизапридом протипоказано. Також бікалутамід слід з обережністю застосовувати з такими сполуками як циклоспорин і блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути необхідність у зменшенні дози цих лікарських засобів, особливо, якщо є ознаки посилення впливу лікарського засобу або виникають побічні ефекти в результаті його застосування. При застосуванні циклоспорину рекомендується проводити ретельне спостереження за його концентрацією в плазмі та за клінічним станом пацієнта після початку або припинення лікування бікалутамідом.

З обережністю слід призначати бікалутамід при застосуванні препаратів, які можуть пригнічувати його окиснення  (наприклад, циметидин, кетоконазол). Теоретично це може призвести до підвищення концентрації бікалутаміду у плазмі, що може зумовити посилення побічних ефектів препаратів.

Дослідження in vitro показали, що бікалутамід може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин із ділянок його зв’язування з білками. Повідомлялося про посилення ефектів варфарину та інших кумаринових антикоагулянтів при їх одночасному прийомі з бікалутамідом. Тому під час застосування бікалутаміду у пацієнтів, які одночасно отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендують проводити ретельний моніторинг протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення (ПЧ/МНВ), також потрібно розглянути питання про коригування дози антикоагулянтів (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»).

У зв’язку з тим, що антиандрогенна терапія може призводити до подовження інтервалу QT, слід з обережністю призначати бікалутамід одночасно з лікарськими засобами, які здатні подовжити інтервал QT або спричинити розвиток шлуночкової тахікардії типу пірует (torsade de pointes), такими як антиаритмічні лікарські засоби класу IA (хінідин, дизопірамід) або класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, нейролептики.

Діти.

Дослідження взаємодії проведені тільки за участю дорослих.

Лечение следует начинать под непосредственным наблюдением врача.

Бикалутамид метаболизируется в печени. Клинические данные позволяют предположить, что элиминация может быть замедлена у пациентов с тяжелыми поражениями печени, что может привести к накоплению бикалутамида. Следовательно, лекарственное средство необходимо применять с осторожностью пациентам с умеренной и тяжелой формой печеночной недостаточности.

Необходимо периодически осуществлять контроль функции печени для обнаружения возможных изменений со стороны печени. Большинство изменений наблюдаются в течение первых 6 месяцев применения препарата.

При применении бикалутамида наблюдались единичные случаи тяжелого заболевания печени, сообщали также о летальных случаях. Применение препарата следует прекратить, если изменения носят тяжелый характер.

Для пациентов, которые имеют объективное прогрессирование заболевания вместе с повышенным уровнем простатического специфического антигена (ПСА), следует рассмотреть возможность прекращения терапии бикалутамидом.

У мужчин, принимающих агонисты РФЛГ, наблюдается уменьшение толерантности к глюкозе, что может проявиться сахарным диабетом или потерей гликемического контроля у пациентов с уже выявленным диабетом. В связи с этим следует уделить внимание контролю уровня глюкозы в крови пациентов, принимающих бикалутамид одновременно с агонистами РФЛГ.

Бикалутамид угнетает активность цитохрома Р450 (CYP3A4), поэтому следует проявлять осторожность при одновременном его назначении с лекарственными средствами, которые метаболизируются преимущественно CYP3A4.

Пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, врожденной лактазной недостаточностью или синдромом мальабсорбции глюкозы-галактозы назначать лечение бикалутамидом нельзя.

Терапия антиандрогенами может приводить к удлинению интервала QT.

У пациентов с факторами риска или с наличием удлинения интервала QT в анамнезе, а также у пациентов, которые одновременно принимают лекарственные средства, которые могут удлинять интервал QT, врач должен до начала лечения бикалутамидом оценить соотношение риск/польза, учитывая потенциальный риск возникновения желудочковой тахикардии типа пируэт (torsade de pointes).

Антиандрогенная терапия может вызвать изменения в морфологии сперматозоидов. Хотя влияние бикалутамида на морфологию сперматозоидов не оценивали, и о таких изменениях у пациентов, получавших данное лекарственное средство, не сообщали, пациентам и/или их партнерам во время лечения и в течение 130 дней после терапии бикалутамидом следует использовать эффективные методы контрацепции.

Сообщалось об усилении эффектов кумариновых антикоагулянтов у пациентов, которые одновременно принимали бикалутамид, что может привести к увеличению ПВ и МНО. Некоторые случаи были связаны с риском возникновения кровотечения. Рекомендуется тщательно контролировать уровень ПВ/МНО, также нужно рассмотреть вопрос о корректировке дозы антикоагулянтов (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий» и «Побочные реакции»).

Бикалутамид не влияет на способность управлять автомобилем или работать с механизмами. Однако следует иметь в виду, что часто может возникать сонливость, очень часто - головокружение. Пациенты, которые принимают это лекарственное средство, должны быть осторожными.

Бікалутамід протипоказаний жінкам. Протипоказано призначати його у період вагітності чи годування груддю.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах спостерігалося оборотне порушення фертильності самців. Слід припускати, що у чоловіків також можливий період недостатності репродуктивної функції або безпліддя.

Дорослі пацієнти чоловічої статі, у тому числі пацієнти літнього віку: по 1 таблетці 1 раз на добу. Лікування бікалутамідом необхідно розпочинати щонайменше за 3 дні до початку терапії аналогами РФЛГ або одночасно з хірургічною кастрацією.

При нирковій недостатності: не вимагається індивідуальної корекції дози.

При печінковій недостатності: не вимагається індивідуальної корекції дози для пацієнтів з легкою печінковою недостатністю. Накопичення бікалутаміду може спостерігатися у пацієнтів із помірною або тяжкою печінковою недостатністю.

Противопоказан детям.

Випадки передозування не спостерігалися. Специфічного антидоту не існує. Лікування симптоматичне.

Діаліз малоефективний, оскільки бікалутамід значною мірою зв’язується з білками та не виявляється в сечі у незміненому вигляді. Призначається звичайне підтримуюче лікування з моніторингом життєво важливих функцій організму.

Побочные реакции классифицированы по частоте: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100, ≤1/10), нечасто (≥1/1000, ≤1/100), редко (≥1/10000, ≤1 /1000), очень редко (≤1/10000), частота неизвестна (на основе имеющихся данных невозможно установить частоту возникновения).

Со стороны крови и лимфатической системы

Очень часто: анемия.

Со стороны иммунной системы.

Нечасто: повышенная чувствительность, ангионевротический отек, крапивница.

Со стороны метаболизма и питания.

Нередко: уменьшение аппетита.

Со стороны психики.

Часто: понижение либидо, депрессия.

Cо стороны нервной системы.

Очень часто: головокружение.

Часто: сонливость.

Со стороны сердца.

Часто: инфаркт миокарда (сообщали о летальном исходе)1, сердечная недостаточность1.

Частота не известна: пролонгация QT.

Со стороны сосудов.

Очень частенько: приливы.

Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения.

Нечасто: интерстициальная легочная болезнь2 (сообщали о летальных исходах).

Со стороны пищеварительной системы.

Очень часто боль в животе, запор, тошнота.

Часто: диспепсия, метеоризм.

Со стороны гепатобилиарной системы.

Часто: гепатотоксичность, желтуха, повышение активности трансаминаз3.

Редко: печеночная недостаточность4 (сообщали о летальных исходах).

Со стороны кожи и подкожной клетчатки.

Часто: алопеция, гирсутизм/восстановление роста волос, сухость кожи, зуд, сыпь.

Нечасто: реакция повышенной чувствительности к свету.

Со стороны почек и мочевыделительной системы.

Очень часто: гематурия.

Со стороны репродуктивной системы и молочных желез.

Очень часто: гинекомастия и болезненность молочных желез5.

Часто: эректильная дисфункция.

Общие нарушения и состояние места введения.

Очень часто: астения.

Часто: отек, боль в груди.

Обследование.

Частенько: повышение массы тела.

1 – Наблюдалось во время фармакоэпидемиологического исследования применения агонистов РФЛГ и антиандрогенов для лечения рака предстательной железы. Риск увеличивался при одновременном применении с агонистами РФЛГ, однако увеличение риска не было отмечено в монотерапии препаратом Ареклок® рака предстательной железы.

2 – Побочное действие описывается в обзоре пострегистрационных данных. Частота определяется исходя из случаев интерстициальной пневмонии, о которых сообщается в открытых исследованиях дозы 150 мг в период лечения раннего рака простаты (EPC – Early Prostate Cancer).

3 - Изменения со стороны печени редко являются тяжелыми и часто проходят или становятся менее выраженными в течение лечения или после его прекращения.

4 – Побочное действие описывается в обзоре пострегистрационных данных. Частота определяется исходя из случаев печеночной недостаточности для пациентов в открытой группе EPC исследования дозы 150 мг.

5 - Может уменьшиться при сопутствующей кастрации.

5 лет.

Не применять по истечении срока годности!

Не требует специальных условий хранения.

Хранить в недоступном для детей месте!

По 10 таблеток в блистере; по 3 блистера в картонной пачке.

По рецепту.

АО "Гриндекс".

Ул. Крустпилс, 53, Рига, LV-1057, Латвия.

Инструкция лекарственного средства взята из официального источника — Государственного реестра лекарственных средств Украины.