Ліки від закрепу гліцерин, без рецепта

Запор є дуже поширеною проблемою і він зустрічається у людей різного віку. Запор може бути випадковим або хронічним і причини варіюються від сидячого способу життя до шлунково-кишкових захворювань, таких як синдром подразненого кишечника. Але практично в кожному випадку запорів їжа є важливим фактором.

Що таке запор і які симптоми

Запор (закреп) — це стан, при якому у людини виникають труднощі з походом до туалету, а також нечасті дефекації. Як правило, запором вважається стан, при якому дефекація призводить до проходження невеликої кількості твердого, сухого калу, зазвичай менше 3 разів на тиждень. Однак нормальне виведення вмісту кишечника може полягати в дефекації тричі на день або тричі на тиждень, але залежить від людини.

Запор виникає коли людина має труднощі з випорожненням товстої кишки. Харчові поживні речовини всмоктуються у тонкому кишечнику. Відходи проштовхуються по всій довжині товстої кишки хвилями м'язових скорочень (перистальтика). Як тільки надлишок води видаляється, відходи тимчасово зберігаються у прямій кишці. Анус є м'язовим кільцем (сфінктер), який може відкриватися, щоб дозволити вивести фекалії.

Вода становить близько трьох чвертей вмісту фекалій, тоді як решта складається з твердих речовин, включаючи неперетравлену клітковину, кишкові бактерії та харчові жири.

Основними симптомами запорів є:

• менше 3 дефекацій на тиждень;
• натужування при проходженні калу;
• пропускання калу менше, ніж зазвичай;
• грудкуватий, сухий або твердий кал, який може викликати біль при проходженні;
• довший час акту дефекації;
• відчуття після походу в туалет, що кишечник не повністю випорожнився.

Також можуть відзначатися інші менш поширені симптоми запорів:

• біль та спазми в животі;
• почуття здуття живота;
• нудота;
• втрата апетиту.

Запор не є захворюванням, але може бути ознакою іншої медичної проблеми. Також він може бути тимчасовим або перейти до хронічної форми.

Є більш серйозні симптоми запору при виникненні яких потрібно негайно звернутися до лікаря. До них належать такі:

• кровотеча із прямої кишки;
• кров у стільці (калі);
• постійний біль у животі;
• нездатність пропускати гази;
• блювання;
• лихоманка;
• біль у попереку;
• втрата ваги.

Чому бувають запори: причини

Запор найчастіше виникає, коли кал (відходи, що утворюються після їжі та травлення) повільно рухається травним трактом. Найменше споживання води, зміни в дієті, зниження активності та деякі ліки можуть викликати цю проблему. Коли м'язові скорочення товстої кишки повільні або мляві, кал рухається через товсту кишку дуже повільно, внаслідок цього товстий кишечник вбирає велику кількість води з харчових відходів, і він стає твердим і сухим. Інша причина є серйознішою, але рідкісною, це непрохідність кишечника (закупорка).

Причини з яких можуть виникати запори поділяються на дві категорії:

1. Запори, пов'язані зі способом життя:

• зміна порядку дня — нормальна перистальтика залежить від регулярного та ритмічного скорочення кишечника. Це частина внутрішнього «годинника» організму, і вона може порушуватися через зміни в рутині. Цей тип запорів часто спостерігається у вахтовиків та мандрівників;
• дієта з низьким вмістом клітковини — оскільки клітковина не перетравлюється, вона додає масу фекаліям, що полегшує її проштовхування вздовж травного тракту. Існує два широкі типи волокон — розчинний і нерозчинний. Розчинна клітковина сприяє розм'якшенню фекалій, а нерозчинна додає масу фекаліям, допомагаючи їм швидше пересуватися кишечником;
• недостатньо води — клітковина у фекаліях набухатиме лише разом із водою. Запор може виникнути від дієти з високим вмістом клітковини, якщо споживається недостатньо води;
• відсутність регулярних фізичних вправ — сидячий спосіб життя або обмеження у русі через інвалідність є поширеними причинами запорів;
• тенденція «відкладати» похід у туалет — ігнорування такого бажання призводить до того, що з калових мас буде вилучено більше води, що ускладнить їх проходження. Регулярне ігнорування цього спонукання може зробити організм менш чутливим до нормальних сигналів про похід до туалету;
• прийом деяких ліків, такі як наркотики (особливо кодеїн), антидепресанти, добавки заліза, блокатори кальцієвих каналів (антигіпертензивні засоби, особливо верапаміл) та не магнієві антациди, уповільнюють дефекацію;
• вагітність — дія гормонів, зниження активності і тиск матки, що росте, на кишечник можуть призвести до запорів;
• похилий вік — запор частіше зустрічається у такої групи людей. Це пов'язане з рядом чинників, включаючи зниження скорочень м'язів кишечника і залежність від регулярних ліків;
• хвороба, що особливо призводить до госпіталізації та постільного режиму, зазвичай призводить до запорів.

2. Запори, пов'язані з медичними проблемами:

• «повільний транзит» — у деяких людей «кардіостимулятор» кишечника може бути менш активним, що може бути причиною запорів;
• анальна тріщина — розрив у слизовій оболонці ануса. Людина може чинити опір походу в туалет через страх болю;
• обструкція — пряма кишка або анус можуть бути частково закупорені, наприклад, геморроем (венозними вузлами) або випаданням прямої кишки;
• ректоцеле — пряма кишка проштовхується через ослаблену задню стінку піхви, коли жінка опускається донизу або напружується;
• грижа — черевна грижа може знизити внутрішньочерепний тиск, що ускладнює проходження калових мас;
• абдомінальна або гінекологічна хірургія — поєднання зміни повсякденності, післяопераційного болю і кодеїновмісних анальгетиків є потужною причиною запорів і часто потребує профілактичної допомоги;
• синдром подразненого кишечника характеризується болем у животі, здуттям і запором чи діареєю, або чергуванням запорів та діареї;
• дивертикуліт — це інфекція чи запалення аномальних мішечків (дивертикулів). Вони формуються через невеликі дефекти в м'язовій стінці товстої кишки;
• коліт та хвороба Крона, які є запальними захворюваннями кишечника;
• проблеми ендокринної системи, такі як гіпотиреоз, цукровий діабет чи гіпопітуїтаризм. Низький і дуже високий рівень гормонів щитовидної залози (Т4 і Т3) уповільнює всі системи організму, включаючи моторику шлунка, що призводить до запорів;
• колоректальний рак (пухлина у прямій кишці);
• захворювання центральної нервової системи, такі як розсіяний склероз, хвороба Паркінсона або інсульт пов'язані з підвищеною сприйнятливістю до запорів.

Закреп може призвести до ряду ускладнень:

1. Фекальна імпакція. Нижня та пряма кишка стають настільки заповненими фекаліями, що м'язи кишечника не можуть виштовхнути їх назовні.
2. Нетримання калу. Переповнений кишечник може призвести до мимовільного спорожнення.
3. Геморрой. Постійний натяг вен навколо ануса може їх пошкодити і призвести до варикозного розширення вен та їх випинання.
4. Випадіння прямої кишки. Постійне напруження виштовхує ділянку прямої кишки з ануса.
5. Нетримання сечі. Часте напруження послаблює м'язи тазового дна. Це робить мимовільне виділення сечі більш імовірним, особливо при кашлі, сміху чи чханні.

Що робити при запорах: ефективні препарати

Для того, щоб знати як позбутися запору, необхідно знати причину, через яку даний стан виникає. Найчастіше запор можна лікувати за допомогою змін у харчуванні та способі життя, які полегшують симптоми та допомагають запобігти цьому стану. Модифікації в харчуванні та способі життя включають:

1. Дієта з 20-35 г клітковини щодня допомагає у формуванні м'якого, громіздкого стільця. Бажано додати до раціону такі продукти, як боби, цілісні зерна, висівки, свіжі фрукти та овочі. І обмежити — морозиво, сири, м'ясо та оброблені харчові продукти, які містять мало або взагалі не містять клітковини.
2. Обов'язково залишатись гідратованим. Людям, які страждають від запорів бажано пити якнайбільше води.
3. Заміна чи скасування деяких лікарських засобів, які можуть бути причиною запорів. Лише під наглядом лікаря.
4. Прийом харчових добавок, які можуть допомогти покращити перистальтику кишківника. Наприклад, Метамуцил, Цитруцел.
5. Також є спеціальні лікарські збори та трави від запорів (трава череди, трава деревію, проносний збір №1).

Медикаментозне лікування запорів включає застосування проносних засобів, але тільки на короткий проміжок часу. В іншому випадку, це може лише посилити ситуацію і призвести до хронічних запорів і звикання до цієї групи ліків, без застосування яких людина не зможе нормально сходити до туалету.

Проносні засоби для лікування запорів:

1. Рефлекторно стимулюючі перистальтику кишечника — Бісакодил, Гутталакс, сіннозиди А, В (Сенаде, Регулакс), кора крушини (жостеру), рицинова олія. Вони подразнюють рецептори кишківника, внаслідок чого посилюється його перистальтика.
2. Осмотичні засоби — Дюфалак, Нормазе, Макрогол. Вони збільшують об'єм рідини в кишечнику, за рахунок чого збільшують об'єм калових мас та полегшують їх виведення.
3. Препарати, що розмякшують калові маси — Вазелінове масло, і засоби, що збільшують обсяг вмісту кишечника — Ламінарид. Вони механічно подразнюють рецептори кишечника, покращують прохідність калу та сприяють прискореній та полегшеній дефекації.

Прийняті внутрішньо, стимулюючі проносні зазвичай викликають випорожнення кишечника через 6-8 годин. Деякі з них доступні у вигляді супозиторіїв (свічки від запору), вони працюють через 15-60 хвилин. Проносні засоби найкраще використовувати протягом коротких періодів часу. Якщо потрібно більш тривале використання, їх потрібно приймати через день, і лише під наглядом лікаря.

Деякі проносні препарати поєднують у собі різні види, такі як стимулятор перистальтики і пом'якшувач калу. Але комбіновані засоби не обов'язково працюють ефективніше, ніж однокомпонентні. Крім того, вони можуть з більшою ймовірністю викликати побічні ефекти.


Також можуть застосовуватись інші ліки з різних груп для полегшення симптомів при запорах:

• спазмолітики (Но-Шпа) — усувають спазми гладкої мускулатури кишечника;
• вітрогонні засоби (Еспумізан) — зменшують газоутворення в кишечнику;
• протиблювотні препарати (Метоклопрамід) та антагоніст дофаміну (Домрид) — усувають нудоту та блювання.

Запор зазвичай проходить сам собою без необхідності призначення спеціального лікування. У більшості випадків зміни способу життя, такі як фізична активність, вживання більшої кількості клітковини та пиття достатньої кількості води, можуть допомогти впоратися із запорами.

Джерела

Constipation / FDA (англ.)

Constipation / MedlinePlus (англ.)

Constipation / HopkinsMedicine.org (англ.)

Definition & Facts for Constipation / NIH (англ.)

Constipation and Defecation Problems / ACG (англ.)

Constipation Medications / GoodRx (англ.)

Laxatives / NHS (англ.)

Over-the-Counter and Prescription Constipation Medications / Health Line (англ.)

Medications for Constipation / Drugs.com (англ.)

Constipation / Mayo Clinic (англ.)