Антибіотики та антисептики при шкірних захворюваннях без рецепта, блістер

Розробка антибіотиків стала одним із великих відкриттів у сучасній медицині. Вони призначаються для лікування бактеріальною інфекцією, яка провокує появу різних захворювань нашого організму.

Як діють антибіотики

Антибіотики — це група лікарських засобів, що використовуються у боротьбі з бактеріальною інфекцією. Вони знищують мікробну клітину, пригнічують ріст та розмноження мікробів.

Існують різні класи та групи антибіотиків, які відрізняються за хімічною будовою:

• пеніциліни;
• макроліди;
• цефалоспорини;
• аміноглікозиди;
• тетрациклін;
• карбапенеми;
• монобактами;
• амфеніколи.

Антибіотики також класифікуються за спектром дії:

• Антибактеріальні препарати вузького спектра дії впливають переважно на грампозитивні бактерії. Ці бактерії зберігають фарбування синього кольору при їх фарбуванні за методом Грама. Інші бактерії не фарбуються при використанні фарбування. Вони називаються грамнегативними.
• Антибіотики широкого спектра дії активні щодо грамнегативної та грампозитивної флори.

За механізмом дії антибіотики поділяються на такі групи:

• 1 група — порушують утворення мікробної стінки під час поділу клітини: пеніциліни, цефалоспорини (ЦС), карбапенеми, монобактами, фосфоміцин, глікопептидні препарати (ванкоміцин, тейкопланін). Препарати цієї групи є бактерицидними антибіотиками — знищують бактеріальну клітину.
• 2 група — порушують функцію клітинної мембрани. До них відносяться протигрибкові препарати, такі як, наприклад, ністатин. Вони також є бактерицидними.
• 3 група — порушують синтез білка: тетрацикліни, хлорамфенікол, еритроміцин, кліндаміцин.
• 4 група — порушують синтез нуклеїнових кислот: хінолони, рифампіцин, нітрофурани, фторхінолони.
• 5 група — антибіотики, що порушують метаболізм фолієвої кислоти, яка бере участь у синтезі ДНК, РНК, білків.

Перший природний антибіотик — пеніцилін, було відкрито 1928 року Олександром Флемінгом. Повернувшись після відпустки до своєї лабораторії, вчений виявив грибок Penicililum, який знищив бактерії роду стафілокок, що знаходилися в одній із чашок Петрі. 
Навколо гриба були кола, де не було бактерій. Вчений зробив висновок, що гриб виділяв речовину, здатну загибелі мікробів. Пізніше йому вдалося успішно виділити пеніцилін, вивчити його властивість та застосувати у боротьбі з такими захворюваннями як: пневмонія, гангрена, менінгіт, гонорея.

Пеніциліни мають унікальну структуру, бета-лактамне кільце, яке відповідає за їхню антибактеріальну активність. Ця структура будови антибіотика взаємодіє з білками в бактеріальній клітині, відповідальними за останній етап складання клітинної стінки, це надалі приводить до лізису (руйнування) бактеріальної стінки.

Антибіотики цієї групи є першими представниками класу бета-лактамів, які досі застосовуються в клінічній практиці завдяки низці цінних властивостей:

• потужній бактерицидній дії (знищують мікробну клітину);
• хороший розподіл в організмі;
• широкому спектру дії;
• наявності препаратів як внутрішнього застосування, так і у вигляді ін'єкцій.

Розрізняють такі види пеніцилінів:

• природні пеніциліни (Пеніцилін);
• напівсинтетичні пеніциліни (Ампіцилін, Оспамокс, Флемоксин);
• комбіновані пеніциліни (Біцилін-3. Біцилін-5, Ампіокс, Ампісульбін, Амоксиклав, Аугментин, Медоклав, Флемоклав Солютаб).

Природні пеніциліни мають тонкий діапазон активності. До них найбільш чутливі бактерії роду стрептококи. Чутливість — це властивість, що характеризує сприйнятливість хвороботворних бактерій до антибактеріальних препаратів.

Напівсинтетичні пеніциліни мають широкий спектр дії в порівнянні з природними пеніцилінами.

Один із механізмів захисту бактерій від антибіотиків є вироблення бета-лактамаз – ферментів, які їх руйнують. З метою подолання стійкості були розроблені такі речовини, як інгібітори бета-лактамаз, завдяки цьому спектр дії антибактеріальних препаратів розширено щодо різних видів бактерій.

Комбіновані антибіотики ряду пеніциліну містять у своєму складі інгібітори бета-лактамаз:

• клавуланова кислота (клавуланат);
• сульбактам.

Вони допомагають подолати стійкість мікроорганізмів до дії антибіотиків.

Цефалоспорини — це бета-лактамні антибіотики, які являють собою один із найбільш великих класів протимікробних препаратів, які використовуються для лікування широкого спектру інфекцій. Вони є великою групою з 5 поколінь.

Карбапененеми — одна з найпотужніших груп препаратів. Відрізняється найширшим спектром. Основний механізм дії цих препаратів — порушення утворення клітинної стінки бактерій.

Тетрациклін є одним із ранніх класів антибіотиків. Перші тетрацикліни були отримані наприкінці 40-х років. Нині у зв'язку з появою великої кількості стійких до тетрациклінів мікроорганізмів та наявності численних побічних дій, які властиві цим препаратам, їх застосування обмежене.

Препарати амфеніколів. Хлорамфенікол є одним із ранніх природних антибіотиків, він був отриманий наприкінці 40-х років. Основна його дія полягає у порушенні синтезу білка мікробної клітини, проте клінічне застосування препарату нині обмежене, оскільки він спричиняє серйозні побічні ефекти.

Макроліди є класом препаратів, що використовуються для лікування різних бактеріальних інфекцій. Препарати цієї групи застосовуються близько 50 років, особливо ефективні щодо інфекції, викликаних атиповими мікроорганізмами з переважною внутрішньоклітинною локалізацією — хламідіями, мікоплазмами.

Механізм дії цих антибіотиків полягає у придушенні синтезу бактеріального білка. Основні представники цієї групи антибіотиків:

• Еритроміцин;
• Кларитроміцин (Клацид, Орадро, Кларітроміцин, Фромілід);
• Рокситроміцин (Роксилід);
• Азитроміцин (Сумамед, Азакс, Азитро Сандоз, Ормакс, Азітроміцин, Хемоміцин);
• Джозамицин (Вильпрафен);
• Спіраміцин (Ровамицин);
• Мідекаміцин (Макропен).

До групи лінкозамідів входять природний лінкоміцин та його напівсинтетичний аналог кліндаміцин (Далацин), що мають вузький спектр антимікробної активності.

Хінолони та фторхінолони. Є групою системних антибактеріальних засобів широкого спектра дії. Вони активні проти грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Вони мають цінні особливості:

• ширший спектр та високу антимікробну активність;
• бактерицидну дію;
• досить хороша переносимість при тривалому застосуванні.

Основна дія препаратів цієї групи полягає у порушенні процесу росту та розмноження мікроорганізмів.

У боротьбі з антибактеріальною інфекцією застосовують також такі препарати, як антисептики. Їх механізм впливу на мікроогранізми відрізняється від антибактеріальних препаратів, вони запобігають їх зростанню та розвитку, не знищують бактеріальну клітину, на відміну від антибіотиків. 

Спектр їхнього застосування значно вже. Найчастіше використовуються зовнішньо для обробки ранової поверхні, операційного поля, інструментарію, а також застосовують у комплексному місцевому лікуванні гнійних запальних захворювань. Зазвичай антисептики — це спирт, перекис водню, нітрофурал (Фурацилін), повідон-йод (Бетадин), Хлоргексидин.

Що лікують антибіотики: основні захворювання

Антибактеріальні препарати використовують для лікування захворювань різних органів та систем нашого організму, спричинених бактеріальною інфекцією:

• верхніх дихальних шляхів: синусит, тонзиліт, фарингіт, ларингіт;
• нижніх дихальних шляхів: пневмонія, бронхіт, хронічна обструктивна хвороба легень;
• сечовивідних шляхів: цистит, уретрит, пієлонефрит;
• органів слуху: отит;
• шкіри: фурункул, карбункул, фолікуліт;
• ротової порожнини: стоматит;
• статевих органів: хламідіоз, гонорея, сифіліс.

Для лікування інфекцій верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів (хронічна обструктивна хвороба легень, пневмонія) застосовують комбіновані пеніциліни.

Антибіотики цієї групи також призначаються при інфекціях:

• органів малого тазу;
• шкіри;
• м'яких тканин;
• кісток;
• суглобів;
• ранової інфекції (після укусів тварин).

Важливою областю їх використання є профілактика інфекції при операціях.

Препарати із групи напівсинтетичних пеніцилінів, наприклад, амоксицилін застосовується для лікування:

• інфекцій середнього вуха, пазух носа (отит, синусит);
• інфекцій нижніх відділів дихальних шляхів (загострення хронічного бронхіту, пневмонії);
• інфекції жовчовивідних сечовивідних шляхів;
• входить до протоколу лікування хелікобактерної інфекції.

Цефалоспоринові антибіотики є одним з найбільш великих класів антибіотиків. Завдяки високій ефективності та відносно низькій токсичності, вони займають одне з перших місць за частотою клінічного використання серед антибіотиків:

• Препарати першого покоління, наприклад Цефалексин, Цефадроксил застосовується при запаленні мигдаликів і глотки, гнійних інфекціях шкіри, м'яких тканин.
• Цефалоспорини другого покоління ширшого спектра дії, вони використовуються для лікування патології органів носоглотки, бронхолегеневих інфекціях, інфекціях сечових шляхів, м'яких тканин, ранової інфекції. Цефуроксим натрію (Зіннат) використовують при тяжкій патології органів дихання, сечовивідних шляхів, м'яких тканин, запальних захворюваннях органів малого тазу, при менінгіті, перитоніті.
• Третього покоління цефалоспорини: Цефподоксим (Цедоксим), Цефтріаксон. Їх використовують при тяжких інфекціях органів дихання, сечовивідних шляхів, сепсисі, інфекціях черевної порожнини, інфекціях м'яких тканин, кісток, суглобів, менінгіті.
• Препарати четвертого покоління (Цефепім) застосовується при тяжких інфекціях нижніх дихальних шляхів, шкіри, м'яких тканин, кісток, суглобів, гінекологічних захворюваннях.
• П'яте Покоління цефалоспоринів (Цефтобіпрол) використовується для лікування ускладнених інфекцій шкіри.

Карбапенеми — група антибактеріальних препаратів, які застосовуються при важких інфекціях різної локалізації, частіше як препарати резерву, коли інші антибіотики не допомагають. Чинять потужну бактерицидну дію, порушуючи утворення клітинної стінки бактерій.

Антибіотики групи макроліди застосовуються для лікування інфекції верхніх дихальних шляхів: фарингіти, тонзиліт, а також інфекції нижніх дихальних шляхів (хронічне обструктивне захворювання легень у стадії загострення, пневмонія). Їх також застосовують при запаленні середнього вуха (отиті), інфекціях шкіри, підшкірної клітковини, а також захворюваннях, що передаються статевим шляхом.

Антибіотики групи лінкозаміди (Лінкоміцин, Далацин) мають більш вузький спектр дії. Призначаються при інфекції органів малого тазу: ендометрит, бактеріальний вагіноз, інфекції шкіри та м'яких тканин.

Клінічне застосування антибіотиків групи фторхінолонів (Ципринол, Лефлок, Ципрофлоксацин, Новокс):

• інфекції сечовивідних шляхів;
• інфекції, що передаються статевим шляхом;
• кишкові інфекції;
• інфекції дихальних шляхів;
• хірургічні інфекції;
• гінекологічні інфекції;
• туберкульоз.

Як вибрати антибіотик

Перш ніж приймати якийсь антибактеріальний препарат, необхідно передусім проконсультуватися з лікарем.

Вибір антибактеріального препарату проводиться на підставі клініки захворювання, результатів лабораторних досліджень, протоколів лікування захворювань, протипоказань для його застосування, а також з огляду на наявність алергічних захворювань.

Безконтрольний, частий прийом антибіотиків може сприяти розвитку резистентності (стійкості бактерії до антибіотиків). У такому разі антибіотики більше не впливатимуть на бактерії і будуть марними при лікуванні різних захворювань.

Спосіб застосування антибіотиків

Найчастіше антибіотик приймається внутрішньо, у вигляді таблеток, сиропів, капсул, проте існують і інші форми випуску антибіотиків:

• вушні та очні краплі, наприклад, при кон'юнктивіті;
• креми (при шкірних захворюваннях, таких як: екзема та імпетиго);
• ін'єкції (при тяжких, ускладнених інфекціях). Зазвичай вони проводяться в умовах лікарні.

Антибіотики для дітей найчастіше використовують у формі сиропів, для комфортного застосування лікарського засобу.

Багатьох цікавить як приймати антибіотик: до їди, під час чи після? Кожен препарат має свої фармакологічні властивості, особливості застосування, тому приймайте антибіотик за призначенням лікаря. Завжди уважно дотримуйтесь інструкцій.

Не припиняйте прийом антибіотика раніше за призначений термін лікування, навіть якщо вам стало краще. Те, що симптоми хвороби слабшають, значить, що це мікроби було вбито. Бактерії, що залишилися, можуть призвести до того, що хвороба відновиться.

Людям, які приймають антибіотик, не слід без консультації лікаря використовувати інші лікарські засоби, оскільки існує взаємодія між препаратами. При їх одночасному застосуванні можливе посилення побічних процесів.
 
У деяких випадках при призначенні антибіотиків, наприклад пеніцилінового ряду, призначають препарати з групи пробіотиків — це препарати, що містять корисні бактерії у висушеному або розчиненому вигляді. Такі препарати зменшують або навіть запобігають проявам таких симптомів як: діарея, спазм живота, здуття при застосуванні антибіотиків.

Протипоказання для застосування антибіотиків

Основні протипоказання для застосування антибактеріальних препаратів:

• гіперчутливість;
• алергічна реакція;
• період вагітності та годування груддю;
• тяжкі ураження печінки та нирок;
• виразковий коліт або антибіотик - асоційований коліт;
• інфекційний мононуклеоз;
• злоякісне захворювання крові.

Джерела

What to know about antibiotics / Medical news today

Using medication: Using antibiotics correctly and avoiding resistance / National Library of Medicine

Antibiotics / National Library of Medicine

Antibiotics / ScienceDirect

How Do Antibiotics Work? / Healthline

Antibiotics / NHS

Cephalosporins / National Library of Medicine

Macrolides / National Library of Medicine

Fluoroquinolones / National Library of Medicine

How Do Antibiotics Work?/ Healthline

How do you choose antibiotic treatment? / National Library of Medicine