Жарознижуючі без рецепта, порошок

Організм людини реагує на зовнішні та внутрішні зміни. Температура тіла може багато розповісти про здоров'я людини. Вона є одним із чотирьох ключових життєво важливих показників, на які дивляться лікарі. Далеко не стандартна величина, температура тіла людини надзвичайно мінлива і може змінюватись в залежності від ряду факторів. У кожної людини в певний момент свого життя може підвищуватися температура тіла вище граничної норми, що називається гіпертермією. Коли у людини температура тіла підвищується вище 38°C — це вже називається лихоманка, при виникненні якої необхідно приймати спеціальні ліки з групи жарознижувальних засобів.

Чому підвищується температура тіла?

Здорове тіло найкраще функціонує за внутрішньої температури в межах 36,6-36,9°C. Але у кожного є своя індивідуальна «нормальна» температура тіла, яка може бути трохи вищою або нижчою. Наш організм постійно пристосовує свою температуру до умов навколишнього середовища. Наприклад, вона підвищується, коли людина займається фізичною активністю. І вона нижча вночі, і вище вдень, ніж уранці.

Внутрішня температура тіла людини регулюється частиною мозку, що називається гіпоталамусом. Він у свою чергу перевіряє поточну температуру та порівнює її з нормальною температурою. Якщо температура надто низька, гіпоталамус стежить за тим, щоб організм виробляв та підтримував тепло. Якщо, з іншого боку, поточна температура тіла дуже висока, тепло виділяється або виробляється піт для охолодження організму.

Строго кажучи, температура тіла відноситься до температури в гіпоталамусі та в життєво важливих внутрішніх органах. Оскільки ми не можемо виміряти температуру всередині цих органів, вона вимірюється на частинах тіла, які є більш доступними. Але ці виміри завжди трохи неточні.

Люди отримують лихоманку, коли їх мозок встановлює температуру тіла вище за норму. Це може статися як реакція на мікроби, такі як віруси або бактерії, а також на речовини, що виробляються організмом, такі як простагландини. Наш організм виробляє простагландини для боротьби з мікробами.

Гарячка виникає за наявності будь-якого запального процесу в організмі. Вона викликана хімічними речовинами, званими пірогенами, що тече в кровотоку. Пірогени проникають у гіпоталамус у головному мозку, внаслідок чого відбувається підвищення температури тіла.

Один поширений піроген називається інтерлейкін-1 (ІЛ-1). Він виробляється білими кров'яними клітинами, званими макрофагами, коли вони вступають у контакт із певними бактеріями та вірусами. ІЛ-1 має кілька цілей, одна з яких полягає в тому, щоб сигналізувати іншим білим кров'яним клітинам, які називають хелперними Т-клітинами, діяти.

Вважається, що однією з цілей лихоманки є підвищення температури тіла досить високо, щоб убити певні бактерії та віруси, які чутливі до змін температури. Саме тому не завжди варто збивати температуру тіла та приймати жарознижувальні засоби.

Симптоми лихоманки можуть включати такі:

• озноб (почуття холоду) чи тремтіння у тілі;
• рясне потіння;
• головний біль;
• почуття слабкості;
• дратівливість;
• втрата апетиту;
• зневоднення.

Висока температура тіла може виникати з багатьох причин. Вона може бути ознакою кількох станів здоров'я, які можуть або не можуть потребувати медичного лікування.

Найбільш поширеними причинами лихоманки є інфекції, такі як застуда та грип. Інші причини включають:

• інфекції вуха, легень, шкіри, горла, сечового міхура чи нирок;
• теплове виснаження чи тепловий удар;
• обгорання;
• стани, що викликають запалення, такі як ревматоїдний артрит або подагра;
• побічні ефекти ліків;
• вакцини та імунізація;
• аутоімунні стани, такі як вовчак та запальні захворювання кишечника (СПК);
• пухлинні хвороби;
• гормональні розлади, такі як гіпертиреоз.

Як працюють жарознижувальні: принцип дії

Гарячка — це складна фізіологічна реакція, викликана інфекційними або асептичними подразниками. Підвищення температури тіла відбувається, коли концентрації простагландину Е збільшуються у певних областях мозку. Ці підйоми змінюють швидкість спрацьовування нейронів, які контролюють терморегуляцію гіпоталамусу. Хоча лихоманка приносить користь неспецифічній імунній відповіді на вторгнення мікроорганізмів, вона також розглядається як джерело дискомфорту і зазвичай пригнічується жарознижувальними препаратами.

Жарознижувальний механізм дії заснований впливом на гіпоталамус для подальшого зниження температури тіла. Однак багато препаратів з жарознижувальним ефектом мають декілька різні механізми дії, які так чи інакше призводять до зниження температури тіла.

При якій температурі необхідно пити жарознижувальне?

При призначенні жарознижувальної терапії робляться два критичних становища. Одне з них полягає в тому, що висока температура тіла принаймні частково шкідлива, а інше, що пригнічення лихоманки зменшить, якщо не усуне її шкідливі наслідки.

Полегшення дискомфорту та зниження температури тіла до нормального рівня є цілями в лікуванні лихоманки, але також важливо виявляти та лікувати основну причину, що викликає високу температуру тіла. Лікування лихоманки включає використання різних безрецептурних жарознижувальних засобів, а також безліч нефармакологічних заходів (наприклад, постільний режим, рясне питво і хороший сон).

Жарознижуючі препарати приймають з метою полегшення загальної недуги, що виникає при підвищенні температури тіла. Вважається, що температуру тіла до 38,0°C, а то й 38,5°C збивати не потрібно. Це потрібно для того, щоб дати можливість організму самостійно впоратися з патогенами, які спричиняють лихоманку. Приймати жарознижувальні препарати при високій температурі тіла (38,0-38,5°C), потрібно тільки в тому випадку, коли людина погано її переносить і вона тримається понад 3 дні поспіль.

Як вибрати жарознижувальні препарати?

Жарознижувальні засоби (антипіретики) — це ліки, які діють на центр терморегуляції та призводять до зниження температури тіла.

До препаратів з жарознижувальною активністю відносять такі фармакологічні групи:

1. Анальгетики-антипіретики. До них відносяться ліки на основі діючих компонентів ацетамінофену (з центральним типом дії) та метамізолу натрію (з периферичною дією). Вони діють за рахунок того, що зменшують пірогенну дію простагландинів (медіаторів болю та запалення) на центр терморегуляції, а також збільшують тепловіддачу за рахунок розширення судин шкіри та потовиділення. Приклади лікарських засобів включають Панадол, Ефералган, Піарон, Анальгін, Баралгін.
2. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). До них відносяться медикаменти з такими активними речовинами як ібупрофен, напроксен, ацетилсаліцилова кислота, мефенамінова кислота, німесулід та інші. Вони пригнічують активність циклооксигенази (ферменту), завдяки чому порушують синтез простагландинів, що призводить до зменшення медіаторів запалення. Крім жарознижувального ефекту вони мають хорошу протизапальну дію. Представниками цієї групи є Нурофен, Мефенамінка, Аспірин, Налгезін, Німедар.

Також є комбіновані лікарські препарати з двох вищезгаданих груп, які мають більш сильні та тривалі ефекти. До них відносяться: Аскофен, Антифлу, Ібуклін, Некст, Нурофен Лонг.

Монопрепарати парацетамолу є найбезпечнішими жарознижувальними ліками. Вони дозволені вагітним жінкам, а також дітям з 1 місячного віку, але лише у спеціальних, дитячих лікарських формах. Однак варто пам'ятати, що передозування парацетамолом може бути небезпечним для гепатобіліарної системи (для печінки).

НПЗП усувають не тільки підвищену температуру тіла, але також біль та запалення. Вони мають негативні побічні ефекти для шлунково-кишкового тракту. Дитячі форми ібупрофену можна застосовувати дітям в якості жарознижувального з 3-місячного віку за призначенням лікаря.

Джерела

Antipyretic Therapy. Physiologic Rationale, Diagnostic Implications, and Clinical Consequences / JN (англ.)

Antipyretics: mechanisms of action and clinical use in fever suppression / PubMed (англ.)

Managing Fever with Antipyretics / РТ (англ.)

How is body temperature regulated and what is fever? / NCBI (англ.)

Fever / WebMD (англ.)

11 Fascinating Facts About Body Temperature / Everyday Health (англ.)

Hyperthermia / Cleveland Clinic (англ.)

Fever: suppress or let it ride? / NIH (англ.)