Знеболюючі та жарознижуючі для дітей

Біль — неприємне відчуття, що сигналізує нас про реальне або можливе порушення в організмі. Захисний механізм нашого організму, який попереджає тіло про небезпеку, запобігає його пошкодженню. Сприйняття болю індивідуальне та відрізняється у дітей та дорослих. На відчуття болю впливають як нейрофізіологічні механізми, так і психологічні аспекти. У разі болю формується ланцюг біохімічних реакцій, у яких беруть участь безліч речовин. Як же формується реакція болю на зовнішні фактори, що пошкоджують?

Що відбувається в організмі при болі

Больові рецептори розташовані в шкірі та інших тканинах, являють собою нервові волокна, що реагують на механічні, термічні, хімічні подразники. Наприклад, дотик до гарячої поверхні викликає подразнення больових рецепторів, звідти нервовий імпульс проходить по аферентним (чутливим) нервовим волокнам до спинного мозку по висхідних нервових шляхах, а потім у відділи головного мозку такі як: гіпоталамус, лімбічна система, кора головного мозку.

Надалі відбувається їх обробка і формується реакція у відповідь, вниз по низхідних волокнах імпульс надходить до м'язових волокон і відбувається відсмикування руки. Як оцінити ступінь вираженості болю?

Інструменти для оцінки болю

Клінічні шкали є інструментами, що найчастіше використовуються для оцінки та моніторингу болю. Найчастіше використовуються числові, візуальні аналогові чи графічні шкали, адаптовані до віку пацієнта. За допомогою цих шкал пацієнт може вказати інтенсивність болю або спостерігач може оцінити інтенсивність болю на основі поведінки дитини.

Оцінка болю у дітей складна, особливо у новонароджених, немовлят та дітей дошкільного віку, оскільки неможливо відрізнити біль від дратівливості та тривоги. Найчастіше від 1 місяця до 3 років показниками болю, що використовуються, є плач, рухи тіла, збудження, безсоння.

Оцінити ступінь виразності болю у дітей віком від 3 до 8 років можна за допомогою фотографій та малюнків осіб. Починаючи з 8-річного віку, використовують вербальну шкалу, числову шкалу, графічну шкалу, а також візуально-аналогову шкалу (ВАШ).

Являє собою лінію від 0 (відсутність болю) до 10 см (найсильніший біль, який тільки можна уявити). ВАШ < 4 вказує на слабкий або помірний біль, 4-6 вказує на сильний біль і > 6 вказує на дуже сильний біль, 10-нестерпний біль. Які препарати використовують для усунення болю?

Знеболювальні (анальгетики)  — це лікарські засоби, які зменшують або полегшують головний біль, біль у м'язах та інші види болю. Існує безліч різних знеболювальних і кожна з них має свої переваги та ризики. У кожної людини може бути різна реакція на знеболювальне.

Анальгетики класифікуються на:

• ненаркотичні анальгетики, переважно — нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), у тому числі у поєднанні з іншими препаратами;
• наркотичні анальгетики (застосовуються при сильних болях, що виникають, наприклад, при онкологічних захворюваннях).

Ненаркотичні анальгетики — одна з найбільш широко застосовуваних груп лікарських препаратів, яка включає засоби різної хімічної будови, що поєднуються загальними властивостями (анальгезуюча і жарознижувальна дія) і подібними особливостями.
В основі анальгетичної дії лежить 2 механізми:

• периферична протизапальна дія: в результаті блокади ферменту циклооксигенази-2(ЦОГ-2) відбувається порушення синтезу простагландинів, що призводить до зниження подразнення чутливих периферичних рецепторів біологічно активними речовинами, зменшення набряку, болю;
• центральний аналгезуючий ефект: спостерігається зниження збудливості структур мозку, що відповідають за передачу больового імпульсу до кори головного мозку.

Співвідношення "центральна анальгетична активність / знеболення", пов'язане з протизапальною дією має практичне значення. Препарати, які мають центральний ефект, наприклад, парацетамол, метамізол натрію (анальгін), виявляють симптоматичний ефект, який розвивається досить швидко. Їх доцільно застосовувати при болях, що виникають при травмах зубного болю. Препарати з протизапальною (і змішаною) дією, наприклад, індометацин, застосовуються при болях, пов'язаних із запальним процесом — при ревматоїдному артриті, міозиті, невриті.

Парацетамол використовують як анальгетик — засіб симптоматичного лікування в основному при слабкому і помірному больовому синдромі, наприклад, при головному болю. Вибір цього препарату зумовлений низьким ризиком розвитку побічних ефектів із боку шлунково-кишкового тракту.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) — група лікарських препаратів, що має такі властивості як: протизапальні, анальгетичні, жарознижувальні. Дію НПЗЗ пов'язують з пригніченням ферменту циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що призводить до порушення синтезу простагландинів — речовин, що посилюють запалення та підвищують чутливість рецепторів до болю. Анальгетична дія препаратів цієї групи обумовлена ​​як зменшенням запалення (периферичний компонент) так і гальмуванням центральних структур головного мозку, які відповідають за проведення больового імпульсу. До препаратів цієї групи належать:

• ацетилсаліцилова кислота у дітей до 12 років не застосовується, тому що може викликати появу синдрому Рея (розлад нервової системи, зумовлений метаболічними порушеннями в печінці);
• ібупрофен (нурофен);
• метамізол натрію (анальгін) має виражену знеболювальну та жарознижувальну дію, проте має велику кількість побічних ефектів: алергічні реакції аж до анафілактичного шоку, також викликає пригнічення кровотворення.

Знеболювальні для дітей

Доступні види знеболювальних засобів

Оскільки біль є дуже поширеним станом у дітей, наприклад, після травм опорно-рухового апарату, у цьому випадку найчастіше як анальгетик використовують ібупрофен або ацетамінофен (парацетамол).

Парацетамол (Ефералган, Панадол бебі) — анальгетик і антипіретик (знеболювальний і жарознижувальний засіб). Його застосовують для полегшення болю (головного болю, ревматичного болю) та зниження температури (входить до стандарту лікування гіпертермії разом з ібупрофеном).
Різні лікарські форми парацетамолу повинні застосовуватись у відповідних вікових групах:
Особливості прийому парацетамолу:

• не можна приймати більше 4 доз парацетамолу на добу;
• період між прийомом доз повинен становити щонайменше 4 годин.

Ібупрофен — нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), що призначається при:

• біль у горлі чи лихоманці в дітей із застудою, чи грипом;
• головного або зубного болю;
• для усунення болю при травмах.

Ібупрофен можна приймати у вигляді суспензії або жувальних таблеток. Для того, щоб визначити правильну дозу, вам потрібно знати вагу вашої дитини, скільки ібупрофену міститься в таблетці, в 1,25 мл (мл) або 5 мл розчину, який ви використовуєте.
Для сиропів вам знадобиться шприц-дозатор. Він продається з ліками в одній упаковці, ви можете уточнити його наявність, а також правила використання у фармацевта в аптеці. Обов'язково очищайте його після кожного використання.
У рідкому вигляді у вигляді суспензії парацетамол та ібупрофен призначається немовлятам та маленьким дітям.

Правила вживання знеболювальних засобів у дітей

• Перш ніж давати ліки, проконсультуйтеся зі своїм лікарем. Таким чином, ви можете уникнути можливого передозування або небажаної взаємодії.
• В анотації до будь-якого препарату вказана разова та максимальна добова доза. Перевищувати її не можна в жодному разі.
• Дотримуйтесь рекомендацій щодо обмежень віку та ваги дитини. Якщо на етикетці написано, що не можна давати дітям молодших за певний вік або вагу, не робіть цього.
• Завжди використовуйте кришку із захистом від дітей та замикайте кришку після кожного використання. Крім цього, тримайте всі ліки у недоступному для дітей місці.

Джерела

Everything You Need to Know About Pain / Healthline

Pain Relief in Children / Patient

Pain in children – are we accomplishing the optimal pain treatment? / Wiley online library

Evaluation and Treatment of Pain in Fetuses, Neonates and Children / MDPI

Analgesics for the Treatment of Pain in Children / The New England Journal of Medicine

The assessment of pain in children / PubMed