Допомога при розладі шлунка у дітей

Розлад шлунка у дітей може призвести до широкого спектру шлунково-кишкових симптомів після їди, від болю в животі до кислотного рефлюксу. Диспепсія чи розлад шлунка в дітей може бути симптомом кількох основних станів. Діти будь-якого віку можуть відчувати цю проблему, вона може бути епізодичною або регулярною, залежно від причини диспепсії.

Що таке розлад шлунка у дітей?

Диспепсія — це постійний або повторюваний біль або дискомфорт у верхній частині живота. Найчастіше вона може супроводжуватися здуттям живота, нудотою, печією, відрижкою. Диспепсія у дітей не є приводом для серйозного занепокоєння і може вирішуватися сама протягом кількох годин.

Розлад шлунка сам собою не є хворобою. У деяких випадках це може бути ознакою основного стану. Тривалість та пов'язані з нею симптоми можуть змінюватись в залежності від причини.

Розлад шлунка зазвичай відбувається, коли люди їдять занадто багато чи надто швидко, або коли певні продукти погано засвоюються.

Як проявляється диспепсія: симптоми?

Симптоматичними характеристиками диспепсії у дітей є постійні або періодичні болі та дискомфорт у верхній середній ділянці живота. Люди часто описують біль, який виникає під час їжі, після їжі чи вночі.

Основні симптоми диспепсії у дітей такі:

• дискомфорт у шлунку;
• біль у животі, найчастіше у верхній його частині;
• більш раніше відчуття ситості після їди;
• нудота, іноді блювання;
• у поодиноких випадках діарея;
• відрижка;
• поганий апетит або повна відмова від їжі;
• відрижка;
• втрата ваги;
• здуття живота та газовипускання;
• кислотний рефлюкс (печія);
• гіркий присмак у роті.

Інтенсивність, тривалість і тип симптомів можуть змінюватись у кожної дитини. Зазвичай ці симптоми можуть тривати кілька годин після їжі.

Кожен із цих симптомів може бути викликаний або структурним (є основна причина, яка викликає даний стан), або функціональним (немає основної фізичної причини) захворюванням шлунково-кишкового тракту.

Що спричиняє розлад шлунка у дітей: ознаки диспепсії

Розлад шлунка зазвичай виникає, коли кислота зі шлунка руйнує захисну оболонку травної системи, що призводить до запалення та подразнення верхньої частини живота. Більшість дітей немає запалення, але чутливість захисної підкладки, званої слизової оболонкою, збільшується.

Встановлення причини диспепсії у дітей може бути ключем до правильного підбору ліків та лікування загалом. Список причин, які необхідно виключити до встановлення діагнозу функціональної диспепсії, довгий і включає наступні проблеми ШКТ:

1. Аномальна моторика. Після їди шлунок зазвичай розширюється, щоб забезпечити більше місця для їжі. Після того, як їжа перетравлюється, вона зазвичай виходить із шлунка та потрапляє в кишечник. У пацієнтів із ФД шлунок може не розширюватися належним чином, або проходження перетравленої їжі зі шлунка сповільнюється. Це викликає відчуття ситості.
2. Вісцеральна гіперчутливість. Діти з диспепсією можуть мати вісцеральну гіперчутливість, це означає, що нерви у шлунково-кишковому тракті надактивні та дуже чутливі. Це спричиняє посилення болю навіть під час нормальної функції шлунка (наприклад, їжа розтягує шлунок у міру його проходження).
   Інфекція та запалення. Диспепсія може розвинутись у дітей внаслідок наявності бактеріальної інфекції шлунково-кишкового тракту. У деяких пацієнтів спостерігається невизначене запалення у шлунку або тонкому кишечнику, яке може вплинути на функцію цих органів.
3. Мікробіом. Шлунково-кишковий тракт містить бактерії та інші мікроорганізми, які допомагають зберегти його здоровим. Це називається "мікробіом", і він унікальний для кожної людини і залежить від генетики та дієти. Люди, які мають диспепсію, можуть мати інші кишкові бактерії, ніж люди без цього стану. Ця різниця у кишкових бактеріях може погіршити здоровий стан ШКТ.
4. Харчова чутливість. Їжа та дієта, ймовірно, впливають на ФД. Деякі люди відчувають більше симптомів після вживання певних продуктів, які називають тригерними продуктами.
5. Стрес. Зміни в настрої, підвищена тривожність та фізичний стрес можуть вплинути на погіршення травної функції та спричинити неприємні симптоми ШКТ.
6. Прийом медикаментів із групи НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби) та стероїдні препаратів (ГКС). Вони згубно впливають на травний канал.
7. ГЕРХ. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба викликає подразнення та запалення стравоходу.
8. Ожиріння. Воно створює додатковий тиск на живіт, який може викликати рефлюкс у стравоході, щоразу, під час їди.
9. Грижа стравохідного отвору діафрагми. Це стан, при якому шлунок притискається до діафрагми, блокуючи стравохід. Це може спричинити неефективне травлення та подальший кислотний рефлюкс.
10. Інфекція хелікобактер пілорі. Це форма шлункової інфекції, яка викликає регулярний розлад шлунка як єдиний симптом.

Також запалення верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, захворювання підшлункової залози, жовчовивідних шляхів або сечовивідних шляхів і навіть психічні захворювання можуть бути причинами виникнення розладу шлунка у дітей.

Насправді є обмежені дані про причину та розвиток диспепсії у дітей. Є деякі докази, що може бути залучена дисмоторика. Деякі дослідження показали ознаки нерегулярного шлункового міоелектричного ритму та уповільненого спорожнення шлунка та дванадцятипалої кишки, інші – змінену антродуоденальну моторику.

Неясно, чи викликають ці порушення диспепсичні симптоми, але шлунок, що повільно спорожнюється, або зворотний потік їжі з дванадцятипалої кишки в шлунок можуть представляти цінність для постановки діагнозу диспепсії.

Специфічних діагностичних маркерів функціональної диспепсії немає. Як і при багатьох інших станах, ретельний та докладний анамнез, взятий лікарем, є найважливішим аспектом оцінки та часто призводить до правильного діагнозу. Історія має включати дієтичні, психологічні та соціальні фактори.

Як лікувати розлад шлунка у дітей?

Лікування диспепсії залежить від основних набридливих симптомів, що виникають у дитини. Терапія цього стану може включати прийом відповідних ліків, дієтичні зміни та зміна способу життя. Зазвичай використовують більше одного методу лікування.

На відміну від структурних шлунково-кишкових розладів, функціональні часто можна лікувати за допомогою змін способу життя. Вони включають:

• менші, частіші прийоми їжі;
• відмова від жирної та гострої їжі;
• уникнення вживання газованих напоїв;
• відмова від застосування ліків, які називаються нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), такими як напроксен, диклофенак, індометацин, а також глюкокортикостероїди, наприклад преднізолон, дексаметазон.

Лікарські препарати при диспепсії включають такі:

1. Н2-гістаміноблокатори (противиразкові засоби) — фамотидин, ранітидин, циметидин. Вони діють шляхом зв'язування з рецепторами гістаміну типу 2 на базолатеральній (антилюмінальній) поверхні парієтальних клітин шлунка, перешкоджаючи шляхам виробництва та секреції шлункової кислоти. Представники цієї групи: Квамател, Зантак, Гістак, Риніт.
2. Інгібітори протонної помпи (противиразкові препарати) — омепразол, пантопразол, рабепразол, езомепразол, лансопразол. ІПП працюють, незворотно блокуючи фермент H+/K+ АТФази або шлунковий протонний насос, який знаходиться у парієтальних клітинах шлунка і є заключним етапом виробництва кислоти. Внаслідок цього зменшується агресивний вплив соляної кислоти на слизову оболонку шлунка. Приклади ліків: Омез, Нольпаза, Контролок, Нексіум, Парієт, Лансопрол.
3. Прокінетичні препарати — метоклопрамід, домперидон. Вони допомагають зміцнити нижній стравохідний сфінктер і змушують вміст шлунка швидше випорожнюватися. Це дає менше часу для  виникнення кислотного рефлюксу. Представники: Церукал, Мотиліум, Моторикс, Домідон, Домрид.
4. Антацидні засоби — гідроксид алюмінію, карбонат магнію, гідроксид магнію, трисилікат магнію, карбонат кальцію, бікарбонат натрію. Вони нейтралізують надлишок соляної кислоти у шлунку. Вони можуть швидко полегшити неприємні симптоми протягом кількох годин. Однак вони не лікують основну причину та тривале застосування не рекомендується. Приклади препаратів: Гавіскон, Ренні, Альмагель, Гастал, Маалокс, Фосфалюгель, Релцер.

Лікування диспепсії залежить від структурної чи функціональної причини. Якщо виявлено структурну причину, лікування може бути специфічним для основної проблеми. Наприклад, якщо причина диспепсії інфекція хелікобактер пілорі, то лікування має бути спрямоване на усунення цієї бактерії. Для функціональної диспепсії мета полягає у тому, щоб забезпечити симптоматичне полегшення.

Хоча кожна дитина індивідуальна, симптоми зникають приблизно у половини пацієнтів. Близько 20% дітей мають постійні симптоми і близько 30% мають симптоми, які приходять та уходять. Оскільки симптоми при диспепсії можуть заважати нормальному функціонуванню організму дитини, необхідно звернутися до лікаря для виявлення причин та призначення правильного лікування.

 

Джерела

Indigestion in Children: Care Instructions / MyHealth Alberta (англ.)

Indigestion / KidsHealth (англ.)

Indigestion in Children / Parenting First cry (англ.)

Indigestion (Dyspepsia) In Children: Causes, Symptoms, And Remedies / Mom Junction (англ.)

Indigestion / HopkinsMedicine.org (англ.)

Indigestion / NHS (англ.)

Dyspepsia / About Kids Gi (англ.)

Functional dyspepsia in children / PubMed (англ.)

Functional Dyspepsia (Non-Ulcer Dyspepsia, Indigestion) / Gl Kids (англ.)

Indigestion / Drugs.com (англ.)